Рішення

від 02.06.2014 по справі 913/994/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

02 червня 2014 року Справа № 913/994/14

Провадження №4/913/994/14

За позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрансавто", м. Луганськ

про стягнення 3466 грн. 38 коп.

Суддя Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу відповідно до договору - заявки від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 3895 грн. 08 коп., з яких 3200 грн. 00 коп. - сума оплати за доставку вантажів, 95 грн. 20 коп. - 3% річних, 171 грн. 18 коп. - інфляційні нарахування та 428 грн. 70 коп. - пеня.

Представники сторін у судові засідання 05.05.2014, 19.05.2014 та 02.06.2014 не прибули.

Представник позивача надіслав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 164 від 28.04.2014, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованості відповідно до договору - заявки від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 3466 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 3200 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп.

Заява про зменшення розміру позовних вимог №164 від 28.04.2014 судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позивних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача заборгованості за договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 3466 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 3200 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву від 16.05.2014 № 16/05/2014, яким позовні вимоги визнав частково в сумі 2700 грн. 00 коп., оскільки ним проведена часткова оплата за надані послуги в сумі 500 грн. 00 коп., який отримано судом 19.07.2013, розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Також, представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву від 27.05.2014 № 27/05/2014, яким позовні вимоги визнав частково в сумі 2400 грн. 00 коп., оскільки ним проведена часткова оплата за надані послуги на загальну суму 800 грн. 00 коп., який отримано судом 19.07.2013, розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 3466 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 3200 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп.

Новою ціною позову слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 3466 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 3200 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софттрансавто" (далі за текстом-Замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - Перевізник, позивач) було укладено договір - заявку від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом (далі за текстом -Договір-заявка), відповідно до якого позивач зобов'язаний за рахунок відповідача виконати належним чином доставку вантажу автомобільним транспортом, а відповідач зобов'язаний сплатити за надані послуги.

Відповідно до умов вищевказаного договору-заявки, у зв'язку із затримкою вантажовідправником вантажу,19.03.2013 підприємством позивача було прийнято до перевезення вантаж за маршрутом сел. Протопопівка Харківська область - м. Дніпропетровськ, транспортним засобом НОМЕР_2.

Отже, позивач зазначає, що 20.03.2013 вантаж був розвантажений у м. Дніпропетровськ за вказаною в товаросупровідних документах адресою.

Перевезення позивачем було виконано належним чином, ніяких претензій зі сторони відповідача заявлено не було.

Позивач у позові зазначив, що повний пакет документів, передбачений умовами Договору, було відправлено за вказаною відповідачем у заявці адресою, та отримано відповідачем 29.03.2013.

Загальна вартість послуг надана позивачем відповідачу складає 3200 грн.00 коп., яка узгоджена сторонами у справі у договорі - заявці .

Таким чином, позивачем, покладені на нього відповідно із умовами договору -заявки, обов'язки щодо перевезення були виконані у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач у позові зазначив, що відповідач оплату за надані послуги не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги за договором - заявкою складає 3200 грн. 00 коп.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп. за період з 11.04.2013 по 07.04.2014; інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп. за період квітень 2013 року по березень 2014 року.

Відповідач відзивом на позовну заяву розмір позовних вимог визнав частково.

Відповідач не виконав умови договору - заявки щодо оплати вартості отриманих транспортних послуг, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 3466 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 3200 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом .

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софттрансавто" (далі за текстом-Замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - Перевізник, позивач) було укладено договір - заявку від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом (далі за текстом -Договір - заявка)(а.с.5).

На підставі підписаної та надісланої відповідачем договору-заявки від 18.03.2013 (а.с.5), після їх погодження і підписання позивачем, останнім надавалися послуги перевезення.

Відповідно із ч.2 ст.307 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Так, укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення шляхом підписання договору-заявки, та виконання позивачем обов'язку щодо здійснення перевезення згідно із цим договором-заявкою, підтверджується також товаротранспортною накладною (СМR) (а.с.9).

Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно договору-заявки від 18.03.2013 відповідачу були надані послуги щодо перевезення вантажу за маршрутами, вказаними у заявці (а.с.5), що підтверджено СМR (а.с.9). Позивачем даний пакет документів за вказаним договором - заявкою було надано відповідачу, що підтверджено матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані транспортні послуги відповідачу згідно вищезазначеного договору -заявки. З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Але, відповідач умови договору - заявки від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом щодо оплати за надані транспортні послуги не виконав, оплату у повному обсязі не провів.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно наданої норми вказаної статті одна сторона повинна бути Перевізником а друга Одержувачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після подання позивачем позову, сплатив позивачу суму основного боргу за отримані послуги у розмірі 500 грн. 00 коп., що підтверджено квитанцією від 16.05.2014 № 4949.187.4 та у розмірі 300 грн. 00 коп., що підтверджено квитанцією від 26.05.2014 № 4949.293.1.

За таких обставин, провадження у справі про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 800 грн. 00 коп., підлягає припиненню на підставі ч. 1 п.1.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані послуги оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 2400 грн. 00 коп. нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп. за період з 11.04.2013 по 07.04.2014; інфляційних нарахувань в сумі 171 грн. 18 коп. за період квітень 2013 року по березень 2014 року, нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором - заявкою від 18.03.2014 на транспортування вантажу автомобільним транспортом в сумі 2666 грн. 38 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 2400 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 02.06.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрансавто" про стягнення 3466 грн. 38 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрансавто", вул. Оборонна, 34/414, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 38476749 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 заборгованість за надані послуги в сумі 2400 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 171 грн. 18 коп. , витрати зі сплати державного мита в сумі 1827 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 800 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 10.06.2014.

Суддя Г.М. Старкова