Рішення

від 02.06.2014 по справі 922/1685/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 922/1685/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Звенигородський сироробний комбінат", м. Звенигородка до ТОВ "Будівельна компанія "ВІД", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 263 132,26 грн. за участю представників сторін:

позивача: Бабенко С.В., за дов. від 02.01.2014 р.

відповідач: не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Звенигородський сироробний комбінат", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ВІД" про стягнення безпідставно утриманих коштів в розмірі 120 492,93 грн., штрафу в розмірі 142 639,33 грн., а також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач не виконав обумовлені договором підряду № 12/10/120-2 від 27.09.2012 р. та оплачені позивачем роботи на загальну суму 120 492,93 грн. Вказані обставини позивач визначив як підставу для нарахування штрафу в розмірі 142 639,33 грн., відповідно до умов додаткової угоди від 17.09.2013 р. до договору підряду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1685/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 травня 2014 р. Вказаною ухвалою суд визнав обов'язковою явку представників сторін в засідання суду.

В судове засідання 19 травня 2014 року з'явився представник позивача, який надав для долучення до матеріалів справи документи, згідно з переліком супровідного листа (вх. № 16357 від 19.05.2014 р.). Надані документи було долучено судом до матеріалів справи у судовому засіданні.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15 квітня 2014 року, місцезнаходження відповідача - 61135, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 69/42, кв. 124, саме на цю адресу судом надсилався процесуальний документи, а позивачем - позовна заява. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, арк. спр. 93), суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у призначене судове засідання не перешкоджає початку розгляду судом справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19 травня 2014 року, з огляду на нез'явлення представника відповідача в засідання суду, явка якого була визнана обов'язковою, та ненадання відповідачем витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 02 червня 2014 р.

В засідання суду 02 червня 2014 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримує повністю; представник відповідача в засідання суду 02 червня 2014 року не з'явився.

В п. п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року визначено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 Постанови). У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (п. 3.9.2 Постанови).

Ухвала суду від 19 травня 2014 року, яка направлялась відповідачеві судом за належною адресою, до суду підприємством зв'язку не поверталась.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але в засідання суду не з'явився, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, з огляду на зауваження суду про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у разі нез'явлення в засідання суду, які містяться в ухвалі суду від 19 травня 2014 року, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 вересня 2012 року між сторонами у справі було укладено договір підряду № 12/10/120-2 за умовами якого відповідач (підрядник) зобов'язався на свій ризик власними (власними і залученими) силами і засобами виконати усі роботи по договору згідно проекту на будівництво розвантажувально-навантажувальної рампи з допоміжними приміщеннями у встановлений строк та згідно об'ємів встановлених у додатку № 1, а позивач (замовник) зобов'язався прийняти та оплатити роботи (п. 1.1 договору). Пунктом 2.1 договору сторонами узгоджено ціну договору, яка, з врахуванням ПДВ, становить 944 631,31 грн.

Згідно п. 3.1 договору, відповідач зобов'язався виконувати роботи у строк, що встановлений графіком виконання робіт.

Умовами розділу 4 договору сторонами узгоджено порядок здійснення розрахунків, так, замовник (позивач у справі) сплачує на протязі 5 банківських днів з дати підписання договору підряднику (відповідачу у справі) аванс в розмірі 50%, що складає 472 315,66 грн. Остаточні розрахунки здійснюються протягом 3 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

До договору між сторонами складено та підписано додаток № 1 - об'єми та вартість робіт по будівництву (арк. спр. 19-26); додаток № 2 - графік проведення робіт (з 01.10.2012 р. по 15.12.2012 р. за графіком проведення робіт) (арк. спр. 27).

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором щодо здійснення передплати та на підставі рахунку на оплату № 13 від 27 вересня 2012 р. відповідача на суму 471 972,06 грн. перерахував відповідачеві вказану суму авансового платежу, про що в матеріалах справи наявна банківська виписка від 01.10.2012 р. (арк. спр. 35).

В подальшому, на підставі рахунку відповідача на оплату № 16 від 11 грудня 2012 року позивачем перераховано відповідачу (призначення платежу - договір підряду № 12/10/120-2 від 27.09.2012 р.) кошти у розмірі 283 183,24 грн. (арк. спр. 36, 37).

Впродовж визначеного умовами договору строку проведення робіт - з 01 жовтня 2012 р. по 15 грудня 2012 р. (п. 3.1 договору, графік робіт) відповідачем зобов'язання за договором виконані не були. В липні 2013 року між позивачем та відповідачем складено та підписано акт приймання виконаних робіт за червень 2013 р. за договором підряду № 12/10/120-2 від 27.09.2012 р. на загальну суму 694 662,37 грн. (арк. спр. 28-33).

На підставі рахунку відповідача на оплату № 5 від 28 серпня 2013 року позивачем перераховано відповідачу (призначення платежу - договір підряду № 12/10/120-2 від 27.09.2012 р.) кошти у розмірі 30 000 грн. (арк. спр. 38, 39).

17 вересня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору підряду № 12/10/120-2 за умовами п.1 якої відповідача зобов'язався на свій ризик власними і залученими силами і засобами закінчити усі роботи по договору у строк 2 місяці з дати оплати виставленого ним рахунку № 6 від 03 вересня 2013 р. на суму 30 000 грн., а позивач зобов'язався оплачувати фактично виконані роботи по договору, що визначені в акті виконаних робіт, та оплачувати додаткові роботи, якщо про такі було повідомлено у письмовому вигляді до моменту їх виконання. Вказаною додатковою угодою сторонами також передбачено відповідальність відповідача за порушення строку, визначеного в п. 1 додаткової угоди.

Позивачем 17 вересня 2013 року за платіжним дорученням № 5030 на суму 30 000 грн. оплачено рахунок відповідача № 6 від 03 вересня 2013 р. (арк. спр. 47, 48), тобто позивачем повністю виконано п. 1 додаткової угоди від 17 вересня 2013 року і, відповідно, з цієї дати у відповідача розпочався строк на виконання усіх робіт по договору, який (строк) закінчився, відповідно, 18 листопада 2013 року (17 листопада вихідний день).

У зазначений строк - 18 листопада 2013 року відповідачем роботи виконані не були, як не були виконані і в подальшому; акт приймання виконаних робіт в матеріалах справи відсутній, відповідачем не доведено виконання робіт.

Керуючись п. 17.1.3 договору підряду позивач, листом за вих. № 871 від 16 квітня 2014 року, повідомив відповідача про розірвання договору підряду та вимагав повернення передплати у розмірі 120 492,93 грн. Вказаний лист було направлено позивачем відповідачу 17 квітня 2014 року (арк. спр. 64, 65) на який відповідач не відповів та кошти передплати не повернув, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 6 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

В розумінні статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас, стаття 629 Цивільного кодексу України, визначає обов'язковість для сторін виконання договору.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду (будівельного підряду), до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтями 837 та 875 Цивільного Кодексу України визначено поняття договору підряду та договору будівельного підряду. В розумінні вказаних статей, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. При цьому, договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки по строку 18 листопада 2013 року відповідачем не виконано зобов'язання за договором, позивач, скориставшись своїм правом на відмову від договору (п. 17.1.3 договору) повідомив відповідача про розірвання договору підряду. Таки дії позивача також повністю узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 653 Цивільного Кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Стаття 654 Цивільного Кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом з'ясовано, що умовами договору передбачено інший порядок розірвання договору - без укладення між сторонами в письмовій формі договору про розірвання договору або додаткової угоди до договору. Скориставшись своїм правом односторонньої відмови від договору, позивач (замовник) повідомив відповідача (підрядчика) про розірвання договору та вимагав повернення частини суми передплати.

Таким чином, ще до звернення позивача із позовом до суду, договір розірвано між сторонами, отже зобов'язання за ним (договором) припинилися в порядку частини 3 ст. 651, статей 653, 654 Цивільного Кодексу України.

Згідно приписів п. 2. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За змістом ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, враховуючи те, що кошти в розмірі 120 492,93 грн. (815 155,30 грн. передплата позивача - 694662,37 грн. вартість виконаних відповідачем робіт) позивачем були сплачені відповідачу за договором який припинено, позовні вимоги позивача в частині стягнення 120 492,93 грн. підлягають задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми грошових коштів в розмірі 120 492,93 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 142 639,33 грн.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

В силу положень статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна за змістом є й стаття 883 ЦК України, згідно частини 2 якої, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Пунктом 3 додаткової угоди від 17 вересня 2013 року до договору підряду № 12/10/120-2 сторони погодили, що за порушення строків, передбачених п. 1 додаткової угоди, відповідача (підрядник) зобов'язується сплатити штраф у розмірі 0,1% від ціни договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Як свідчать матеріали справи, пункт 3 додаткової угоди від 17 вересня 2013 року до договору підряду № 12/10/120-2, на який посилається позивач як на підставу стягнення штрафу, містить узгодження сторін щодо сплати відповідачем, за порушення строків, передбачених п. 1 додаткової угоди, неустойки (штрафу за договором) у розмірі 0,1% від ціни договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Отже, виходячи зі змісту вказаного пункту договору, оскільки сторонами визначено залежність нарахування штрафної санкції від тривалості прострочення боржника, сторонами узгоджено відповідальність відповідача перед позивачем у вигляді пені розмірі 0,1%.

Згідно положень ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові , але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічно, частиною третьою статті 551 ЦК України унормоване питання щодо можливості зменшення розміру неустойки. Так, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Позивач не зазначає про будь-які збитки, заподіяні йому внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт за договором, як свідчать матеріали справи позивач з настанням строку 18 листопада 2013 року не вчиняв будь-яких дій направлених на вирішення питання строків виконання робіт (як-то продовження строків виконання, тощо) або щодо припинення правовідносин з відповідачем та без припинення правовідносин між сторонами 20 березня 2014 року уклав договір будівельного підряду з третьою особою (ТОВ "Оліс-Груп"), а після цього - лише 17 квітня 2014 року направив відповідачу лист від 16.04.2014 р. за вих. № 871 про розірвання договору підряду та про повернення передплати у розмірі 120 492,93 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 50 803,05 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 425,92 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ВІД" (61135, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 69/42, кв. 124) на користь Публічного акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат" (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, буд. 35-А) з 142 639,33 грн. до 50 803,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ВІД" (61135, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 69/42, кв. 124; в тому числі з р/р 26004010141354 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, код ЄДРПОУ 34953232) на користь Публічного акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат" (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, буд. 35-А; р/р 26000702774923 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00447818) 120 492,93 грн. грошових коштів, 50 803,05 грн. пені та 3 425,92 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.06.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1685/14