Рішення

від 02.06.2014 по справі 914/1093/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р. Справа № 914/1093/14

За позовом : Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства "Квартал", м. Львів-Винники

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 4 543, 49 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Луцик С.В. - представник за довіреністю № 502-5078/2 від 17.12.2013р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" подано позов до Приватного підприємства "Квартал" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 4 543, 49 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 22.04.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 22.04.2014р. розгляд справи відкладено на 07.05.2014р., з 07.05.2014р. на 02.06.2014р.

В судовому засіданні 02.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та письмових пояснень (вх. №19496/14 від 07.05.2014р.), просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 02.06.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Суд обмежений строком розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 02.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено.

Згідно п. 1 ст. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго».

Між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії №69363/01 від 14.08.2008 року. (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору постачальник (позивач у справі) продає електричну енергію споживачу (відповідачу у справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку № 6 «Однолінійна схема».

В пункті 2.1. вказаного Договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Пунктом 1.1. Додаткової угоди від 01.12.2011р. про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 69363/01 від 14.08.2008р. сторонами змінено номер Договору з № 69363/01 на № 51459.

Додатком №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» визначено перелік об'єктів і точок комерційного обліку споживача.

Відповідно до п.6 Додатку № 2 до Договору Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної електроенергії визначеного за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у термін, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ (п.4 Додатку № 2 до Договору).

Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 до Договору «Порядок розрахунків» та додатку № 9 до Договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».(п. 2.3.3 Договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок за активну електроенергію № 303303/47894-1 за розрахунковий період березня 2013р. на загальну суму 4 142,93 грн. з оплатою до 14.04.2014р.

З матеріалів справи вбачається і зазначається позивачем, що на їхню адресу 02.04.2013р. від відповідача надійшла заява, в якій просить припинити чинність Договору про постачання електричної енергії № 51459.

Відповідно до п.6.18. ПКЕЕ у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

Відтак, дія Договору припинено за згодою сторін, що підтримується позивачем.

Однак, відповідача свої зобов'язання згідно Договору в повній мірі не виконав, у зв'язку виникла заборгованість за поставлену активну електроенергію в сумі 4 142,93 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 271,50 грн. пені, 24,86 грн. інфляційних втрат та 104,20 грн. - 3% річних.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг постачання електричної енергії.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не подано доказів здійснення повної оплати електроенергії, спожитої за вказаний період, вимога позивача про стягнення 4 142,93 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягають до задоволення та підтверджуються матеріалами справи.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язана його початок.

Суд здійснив перерахунок пені, з врахуванням того, що відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Крім цього, відповідно до ст. 253 ЦК України початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Отже нарахування штрафних санкцій починається з 16.04.213р. та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати(ч. 6 ст. 232 ГК України).

Суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 114,98 грн. В частині стягнення пені в сумі 156,52 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30 ).

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань у розмірі 24,86 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд, здійснивши порахунок 3% річних (з врахуванням ст.253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України), дійшов висновку, що стягненню підлягає 99,09 грн., а в частині стягнення 5,11 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 230, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 253, 254, 509, 525, 526, 599, 612, 625, 714 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Квартал» (79495, м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 32639464) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) 4 142,93 грн. за електроенергію, 114,98 грн. пені, 24,86 грн. інфляційних втрат та 99,09 грн. 3% річних та 1 762,01 грн. - витрат по платі судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.06.2014 року.

Суддя Коссак С.М.