Рішення

від 03.06.2014 по справі 922/1892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 922/1892/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м.Харків до Відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, смт.Золочів про стягнення 91350,00 гривень за участю представників:

позивача - Пивоварової Р.В. (довіреність б/н від 16 січня 2014 року)

відповідача - Саввової Т.В. (довіреність №2 від 04 вересня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (відповідача) суми заборгованості у розмірі 91350,00 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №379 про закупівлю за державні кошти, укладеного між сторонами 04 серпня 2011 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 червня 2014 року.

23 травня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№17081) про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про те, що на момент розгляду спору відповідачем не здійснено оплату виконаних позивачем робіт за грудень 2011 року, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 1823561,20 гривень. Судом було досліджено відповідну заяву та долучено до матеріалів справи.

30 травня 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№18076) на позовну заяву, в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати договірне зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, оскільки фінансується з державного бюджету України, та у відповідності до кошторису відділу освіти на 2012, 2013 та 2014 роки витрати на капітальне будівництво не передбачались. З урахуванням викладеного, просив суд відмовити повністю у задоволенні відповідного позову. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

03 червня 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду лист (вх.№18550), в якому викладена інформація щодо контр-розрахунку суми заборгованості перед позивачем, у відповідності до якої, станом на 02 червня 2014 року загальна сума заборгованості перед позивачем становить 1823561,20 гривень. Судом було досліджено наданий лист та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні підтримав надану заяву про збільшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти відповідної заяви позивача не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи, з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 03 червня 2014 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 03 червня 2014 року проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

04 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (позивачем) та Відділом освіти Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (відповідачем) було укладено договір №379 про закупівлю за державні кошти. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, підрядник (позивач) зобов'язався збудувати і здати у встановлений строк об'єкт, а саме, будівництво спортивного залу Золочівської загальноосвітньої школи №2 Харківської області, селище Золочів, вулиця Паризьких комунарів, 63 - відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник (відповідач), в свою чергу, зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти належним чином збудований об'єкт та оплатити вартість робіт.

Термін виконання робіт (введення об'єкта в експлуатацію) - не пізніше 01 листопада 2011 року (п.2.2 договору).

Згідно із п.2.6 договору, роботи підрядника вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином з моменту введення об'єкта в експлуатацію та підписання сторонами акту приймання-передачі.

Загальна сума договору складає 3823561,20 гривень (п.4.1.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав умови договору на суму 3823561,20 гривень, що підтверджується кошторисами на 2012, 2013 та 2014 роки, а також наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт та довідками за вересень 2011 року та за грудень 2011 року. Відповідні акти приймання-передачі робіт було підписано з обох сторін та скріплено печатками підприємств.

У відповідності до п.3.1.4 договору, замовник зобов'язаний сплатити вартість виконаних підрядником робіт за цим договором у порядку та в обсягах, передбачених розділом 4 цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у національній валюті України (п.4.3 договору).

Відповідач, в свою чергу, 09 листопада 2011 року частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 2000000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 09 листопада 2011 року (а.с.317).

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив вимогу (вих.№126) від 09 квітня 2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості у розмірі 1823561,20 гривень, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1823561,20 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

До того ж, сума відповідної заборгованості підтверджується наявним у матеріалах справи наданим відповідачем листом (вх.№18550), в якому викладена інформація щодо контр-розрахунку суми заборгованості перед позивачем, у відповідності до якої, станом на 02 червня 2014 року загальна сума заборгованості становить 1823561,20 гривень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 1823561,20 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на неможливість розрахуватися з позивачем через недофінансування його підприємства за рахунок державного бюджету України, суд не приймає до уваги наведені обставини, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція зазначена у оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29 квітня 2013 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік", на 2014 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову позивачем було сплачено 1827,00 гривень судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №1873 від 25 квітня 2014 року (а.с.7). В процесі розгляду спору позивачем було збільшено розмір позовних вимог з 91350,00 гривень до 1823561,20 гривень, однак доказів доплати судового збору у розмірі 34644,22 гривень останнім до суду надано не було.

Отже, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого й виник спір, та підлягає стягненню з останнього у розмірі 34644,22 гривень - до державного бюджету України, та у розмірі 1827,00 гривень - на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (62200, Харківська область, смт.Золочів, пл.Леніна, 3, код ЄДРПОУ 02146104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м.Харків, проспект Московський, 283, код ЄДРПОУ 21191412) 1823561,20 гривень заборгованості та 1827,00 гривень судового збору.

Стягнути з Відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (62200, Харківська область, смт.Золочів, пл.Леніна, 3, код ЄДРПОУ 02146104) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 34644,22 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 червня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/1892/14