Постанова

від 04.06.2014 по справі 812/3090/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3090/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ігнатович О.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до приватного підприємства «Інтеко» про стягнення коштів за податковим боргом з орендної плати за землю у сумі 70190,10 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до приватного підприємства «Інтеко» про стягнення коштів за податковим боргом з орендної плати за землю у сумі 70190,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватне підприємство «Інтеко» взято на облік як платника податків в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП № 42 від 27 березня 208 року. У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з орендної плати за землю у строки, передбачені законодавством, у відповідача виник податковий борг на загальну суму 70190,10 грн., а саме: 4679,34 грн. відповідно до декларації від 18.01.2012 № 136; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 12.02.2013 № 9005644842; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 12.03.2013 № 9012198349; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 11.04.2013 № 9019437649; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 13.05.2013 № 9027183495; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 17.06.2013 № 9035549274; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 02.07.2013 № 9039010985; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 15.08.2013 № 9050477089; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 10.09.2014 № 9056066306; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 09.10.2013 № 9063265473; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 18.11.2013 № 9073954430; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 06.12.2013 № 9078555632; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 09.01.2014 № 9086320668; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 12.02.2014 № 9006072761; 4679,34 грн. відповідно до декларації від 05.03.2014 № 9011361671.

З метою стягнення податкового боргу Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області було виставлено першу податкову вимогу форми «Ю1» від 14.10.2009 № 1/473 та другу податкову вимогу форми «Ю2» від 16.11.2009 № 2/527. На підставі ст. 89 Податкового кодексу України активи платника податків зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг № 25305086).

На підставі п. 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу. Тому позивач просить суд стягнути кошти приватного підприємства «Інтеко» за податковим боргом з рахунків у банках, обслуговуючих боржника з орендної плати у сумі 70190,10 грн.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, просив розглянути справу без участі представників позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

На адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу було надіслано ухвалу про відкриття провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, судову повістку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до приписів ст.128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд прийшов до наступного.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган доходів і зборів, наділений публічно-владними повноваженнями).

Судом встановлено, що приватне підприємство «Інтеко» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24 січня 2000 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу - 1 383 120 0000 000474, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 048324 (а.с. 6,7).

На даний час, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.11.2014 № 15114710, державну реєстрацію відповідача не скасовано (а.с. 6).

Згідно Статуту приватне підприємство «Інтеко» має права юридичної особи з дня його державної реєстрації. Має самостійний баланс, поточні та інші рахунки у банках (а.с. 44-46).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 (далі - ПКУ) зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 4.1.3. пункту 4.1 статті 4 ПКУ встановлено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПКУ, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПКУ до прав контролюючих органів входить звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

На підставі п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно статті 269 ПКУ платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На виконання вимог п. 286.2 с. 286 ПКУ приватне підприємство «Інтеко» подало до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області:

- податкову декларацію від 18.01.2012 № 136, в якій визначило суму орендної плати за землю за 2012 рік у розмірі 56152,08 грн., несплачений залишок якої складає 4679,34 грн. (а.с. 8-9);

- податкову декларацію від 12.02.2013 № 9005644842 за січень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 10-11);

- податкову декларацію від 12.03.2013 № 9012198349 за лютий 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 12-13);

- податкову декларацію від 11.04.2013 № 9019437649 за березень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 14-15);

- податкову декларацію від 13.05.2013 № 9027183495 за квітень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 16-17);

- податкову декларацію від 17.06.2013 № 9035549274 за травень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 18-19);

- податкову декларацію від 02.07.2013 № 9039010985 за червень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 20-21);

- податкову декларацію від 15.08.2013 № 9050477089 за липень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 22-23);

- податкову декларацію від 10.09.2014 № 9056066306 за серпень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 24-25);

- податкову декларацію від 09.10.2013 № 9063265473 за вересень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 26-27);

- податкову декларацію від 18.11.2013 № 9073954430 за жовтень 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 28-29);

- податкову декларацію від 06.12.2013 № 9078555632 за листопад 2013 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 30-33);

- податкову декларацію від 09.01.2014 № 9086320668 за грудень 2014 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 34-35);

- податкову декларацію від 12.02.2014 № 9006072761 за січень 2014 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 36-37);

- податкову декларацію від 05.03.2014 № 9011361671 за лютий 2014 року у розмірі 4679,34 грн. (а.с. 38-39).

Пунктом 287.3. ст. 287 ПКУ передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

В порушення вимог п. 287.3 ст. 287 ПКУ приватне підприємство «Інтеко» протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, самостійно суму податкового зобов'язання з плати за землю, зазначену у поданій ним звітній податковій декларації, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з орендної плати за земельні ділянки за податкові (звітні) періоди з грудня 2012 року по лютий 2014 року включно в сумі 70190,10 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 48-49).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів Луганської області приватному підприємству «Інтеко» було вручено першу податкову вимогу від 14 жовтня 2009 року № 1/473 та другу податкову вимогу від 16 листопада 2009 року № 2/527 (а.с. 40, 41).

Оскільки перша податкова вимога від 14 жовтня 2009 року № 1/473 та друга податкова вимога від 16 листопада 2009 року № 2/527 є чинними (доказів про скасування або відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги п. 95.2 ст. 95 ПКУ.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до приватного підприємства «Інтеко» про стягнення коштів за податковим боргом з орендної плати за землю у сумі 70190,10 грн., - задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Інтеко» (і/код 30672379) кошти, які перебувають у його власності, з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків на суму податкового боргу перед бюджетом з орендної плати за землю у розмірі 70190,10 грн.(сімдесят тисяч сто дев'яносто гривень 10 коп.) на користь Держави р/р № 33218812700080, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач УК у м. Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова