Рішення

від 26.05.2014 по справі 922/1142/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 922/1142/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ДПТНЗ "Центр професійно-технічної освіти № 3", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Афанасьєва М.О., дов. № 250 від 24.04.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти № 3" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 74213,76 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором оренди № 1442-Н від 30.03.2005 р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.14 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулись копії всіх ухвал господарського суду Харківської області по справі, які були направлені на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначені ухвали були направлені на адресу: 61054, АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди № 1442-Н від 30.03.05 р. (далі - договір, а.с. 11-16), відповідно до умов якого (п.1.1), орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі будівлі їдальні, загальною площею 360,8 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі позивача - Професійно-технічного училища № 33, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 вересня 2004 року і становить 109680,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2005 р. - 1011,22 грн. (Додаток № 3). Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2005 року.

Згідно з п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; на рахунок, визначений позивачем - у розмірі 50%.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 5.8 договору, відповідач зобов'язався укласти в 2-місячний термін з дати підписання цього договору з позивачем договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна, договір на компенсацію плати за землю та договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг відповідачу, з наданням орендодавцю копії цих договорів.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передало відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі будівлі їдальні, загальною площею 360,8 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 30.03.05 р. (а.с. 17), який був підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений печатками підприємств.

Згідно з п. 10.1 договору оренди, договір укладено на 11 місяців, що діє з 30 березня 2005 року по 27 лютого 2006 року включно.

За згодою сторін, договір продовжувався до 2013 року.

18.04.13 р. орендодавець та відповідач уклали угоду про розірвання договору оренди № 1442-Н від 30.03.05 р. (а.с.19), в якій визначили, що зазначений договір вважається розірваним з 31.12.12 р.

На виконання вищезазначеної угоди, відповідач передав Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області майно, що є предметом цього договору, а саме вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі будівлі їдальні, загальною площею 360,8 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 31.12.12 р. (а.с. 20), який був підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений печатками підприємств.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди № 1442-Н від 30.03.05 р., за період з березня 2011 року по грудень 2012 року у нього утворилась заборгованість в сумі 21627,87 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості або контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 21627,87 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 21627,87 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації податку на землю в сумі 2666,14 грн., експлуатаційних витрат в сумі 3244,27 грн., 40265,10 грн. комунальних витрат та НДС від 70% в сумі 6412,78 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області є неналежне виконання відповідачем його грошових зобов'язань саме за договором оренди № 1442-Н від 30.03.05 р. Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з орендної плати за вищезазначеним договором.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 5.8 договору, відповідач зобов'язався укласти в 2-місячний термін з дати підписання цього договору з позивачем договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна, договір на компенсацію плати за землю та договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг відповідачу, з наданням орендодавцю копії цих договорів, т.я. договір оренди зобов'язань відповідача по відшкодуванню вказаних витрат позивачу не містить.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача компенсації податку на землю в сумі 2666,14 грн., експлуатаційних витрат в сумі 3244,27 грн., 40265,10 грн. комунальних витрат, НДС від 70% в сумі 6412,78 грн. мають вирішуватись підчас розгляду справи предметом якої є стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна, договором про компенсацію плати за землю та договорами з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг.

Оскільки, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 1442-Н від 30.03.05 р., а позивачем, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті заяви про зміну підстави та предмету позову надані не були, вимоги про стягнення з відповідача компенсації податку на землю в сумі 2666,14 грн., експлуатаційних витрат в сумі 3244,27 грн., 40265,10 грн. комунальних витрат, ндс від 70% в сумі 6412,78 грн., не можуть бути предметом розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення орендної плати в сумі 21627,87 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61054, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3" (61121, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 02547910) заборгованості з орендної плати в сумі 21627,87 грн. та 532,43 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.05.2014 р.

Суддя Т.В. Інте