Постанова

від 26.05.2014 по справі 817/682/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/682/14

26 травня 2014 року 15год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Грибок Лідія Тимофіївна,

відповідача: представники Коритнюк Віталій Олександрович, Оводюк Ніна Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" (далі - ПрАТ "Агроресурс") звернулося в суд з позовом до ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2014 року № 0000292201, № 000030220, № 0000312201, № 0000322201, № 0000332202.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка на їх обґрунтування вказала, що за результатами планової виїзної перевірки ПрАТ «Агроресурс» податковим органом зроблено безпідставні висновки про заниження позивачем за період, що перевірявся, податку на прибуток, заниження податку на додану вартість та відповідно в зв'язку з цим завищення суми бюджетного відшкодування у відповідних періодах. Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій з такими контрагентами, як ТзОВ «Авдекс» ,ТОВ «Аквитенс Сервіс», ТзОВ «Конкорд Захід», ТОВ «Торговий Дім «Фініст» Росія, ТОВ «Євроіндекс-Промо», ДП «Експо Лайн», ДП «Прем'єр Експо».

Що стосується ТзОВ «Конкорд Захід», то ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області виключено зі складу валових витрат видатки по оплаті вказаному контрагенту придбаних у нього товарно-матеріальних цінностей та відповідну суму ПДВ зі складу податкового кредиту, лише з огляду на ту обставину, що у документообігу позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження факту доставки цього товару. Такі висновки вважає безпідставними, покликаючись на те, що за умовами договору з вказаним контрагентом поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупцем за свій рахунок.

Також, представник позивача зазначив, що товари придбані позивачем у ТзОВ "Конкорд Захід", ТзОВ «Авдекс» та ТОВ "Аквитенс Сервис" позивачем отримані, оприбутковані та використані у власній господарській діяльності по виробництву опалювальної техніки, а тому і відповідна сума валових витрат, і відповідна сума податкового кредиту з ПДВ сформовані у повній відповідності до норм Податкового кодексу України, чинних на час існування відповідних правовідносин.

Так, що стосується ТОВ "Торговий Дім "Фініст", то ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області констатовано, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат видатки по оплаті вказаному контрагенту послуг щодо просування товару торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" на російському ринку опалювальної техніки, з огляду на те, що на підтвердження отримання таких послуг платником податку крім актів виконаних робіт, не надано інших підтверджуючих документів. Разом тим, позивач доводить, що і валові витрати, і податковий кредит в охопленому перевіркою періоді по операціям з даним контрагентом були сформовані позивачем на підставі саме тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують факт здійснення таких операцій - актів виконаних робіт.

Крім того, представник позивача зазначила, що первинними документами обліку позивача підтверджено давні і тісні взаємовигідні стосунки з вказаним контрагентом, який систематично закуповує в ПрАТ "Агроресурс" оптові партії товарів торгової марки "Данко" та "Рівнетерм", з метою продажу на території Російської Федерації. Доводить, що отримані від вказаного нерезидента послуги мали позитивний результат, що засвідчує динаміка росту продажу опалювальної техніки. Угода про надання послуг носила реальний характер, виконана сторонами, придбані послуги позивач використав у своїй господарській діяльності, а тому ПрАТ "Агроресурс" правомірно включило відповідні суми видатків до складу валових витрат і відповідну суму до складу податкового кредиту.

Представник позивача пояснила суду, що за результатами експертного економічного дослідження від 14 травня 2014 року проведеного Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз не підтверджено та документально не обґрунтовано завищення ПрАТ « Агроресурс» собівартості виготовленої продукції на суму 1 095 644 грн. та не підтверджено порушення вимог пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Правлінням Національного банку України від 15.12. 2004 року № 637 щодо видачі готівкових коштів під звіт в розмірі 45 076 грн.

За сукупності наведених обставин, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позовні вимоги заперечив в повному обсязі, суду пояснив, що під час планової виїзної перевірки ПрАТ "Агроресурс" було встановлено ряд порушень вимог податкового зобов'язання, зокрема щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту охопленого перевіркою періоду. Так, на підтвердження отримання послуг від ТОВ "Торговий Дім "Фініст", позивачем надано акти виконаних робіт, зміст яких не давав можливості встановити, які саме послуги були отримані позивачем. Крім того, відсутнє матеріальне підтвердження надання таких послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Стосовно оцінки операцій позивача з такими контрагентами, як ТзОВ "Конкорд Захід", ТзОВ «Авдекс» ,ТОВ «Аквитенс Сервіс», ТОВ «Євроіндекс-Промо», ДП «Експо Лайн», ДП «Прем'єр Експо», зазначив, що у позивача відсутнє будь-яке документальне підтвердження доставки товару від цих суб'єктів господарювання. Доводив, що товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для підтвердження товарності господарської операції, а тому за її відсутності право на формування валових витрат по видаткам понесеним на придбання товару, як і право на формування податкового кредиту по видаткам, понесеним на сплату ПДВ в ціні такого товару, не виникає.

Відповідно ствердив, що позивач не мав права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, що мають ознаки безтоварних із зазначеними контрагентами.

Відповідач доводив, що в порушення пп. 138.3.1 п. 138.3, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Агроресурс» включило до складу витрат вартість сировини (листи сталеві, труби тощо) разом з вартістю зворотних відходів отриманих у процесі виробництва, що призвело до заниження собівартості виготовленої продукції на суму 1 095 644 грн.

Крім того, представник відповідача пояснив суду, що перевіряючими встановлено порушення ведення касових операцій, а саме видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів. На таких підставах просив відмовити в позові повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПрАТ "Агроресурс" є суб'єктом господарської діяльності, що перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівному та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З 09.12. 2013 р. по 21.12. 2013 року працівниками ДПІ м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2012 р. по 30.09. 2013 р.

За результатами даної документальної перевірки було складено акт № 8/17-16-22-01/24175498 від 13 січня 2014 року, на підставі висновків якого, прийняті податкові-повідомлення рішення: № 0000292201 від 24 січня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 829206 грн., в тому числі за основним платежем - 663365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 165841 грн., № 0000302201 від 24 січня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 427087 грн., в тому числі за основним платежем - 341669 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 85418 грн., № 0000312201 від 24 січня 2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6250 грн., № 0000322201 від 24 січня 2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 13249 грн. 50 коп., в тому числі сума завищення бюджетного відшкодування - 8833 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4416 грн. 50 коп., № 0000332202 від 24 січня 2014 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 11269 грн. за порушення ведення касових операцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністратив ному порядку. Скарга на податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000292201, № 0000302201, № 0000312201, № 0000322201, № 0000332202 Приватним акціонерним товариством «Агроресурс» 31 січня 2014 року була направлена до Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Рішенням за № 41/10/17-00-10-05-105/22 від 14 лютого 2014 року Головне управління Міндоходів у Рівненській області продовжило термін розгляду скарги до 28 березня 2014 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 4, ч. 5 ст. 11 КАС України, суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясовує, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

З урахуванням норм податкового права та доводів сторін судом при оцінці правомірності винесення суб'єктом владних повноважень податкових повідомлень-рішень № 0000292201, № 0000302201, № 0000312201, № 0000322201, № 0000332202 від 24 січня 2014 року, з'ясовувались обставини щодо реального здійснення господарських операцій, їх доцільність для платника податків, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування валових витрат при обчисленні податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість.

На сторінці 5 акта перевірки вказано, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10. 2012 року по 30.09. 2013 року встановлено їх завищення на суму 3 352 117 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 1 323 135 гривень, за 1 квартал 2013 року в сумі 1 199 079 гривень, за 2 квартал 2013 року в сумі 522 817 гривень, за 3 квартал 2013 року в сумі 307 086 гривень, а саме по взаємовідносинах з ТзОВ «Авдекс» ( код за ЄДРПОУ 33283522 ), ТОВ «Аквитенс Сервис» ( код за ЄДРПОУ 38157191) , ТзОВ «Конкорд - Захід»( код за 37263714), ТОВ Торговий Дім «Фініст» Росія, ТОВ «Євроіндекс-Промо»( код.ЄДРПОУ 34532453), ДП «Експо Лайн» ( код за ЄДРПОУ 25640858), ДП «Прем'єр Експо» ( код за ЄДРПОУ 30856806).

В підтвердження понесених витрат підприємством до перевірки надано копії договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг. Тобто, в акті підтверджено, що необхідні первинні документи як бухгалтерського, так і податкового обліку є в наявності.

Також до перевірки були надані банківські виписки, що підтверджують проплати коштів зі сторони ПрАТ «Агроресурс» за отримані товарно-матеріальні цінності та надані послуги. Відповідно до даних бухгалтерського обліку товарно-матеріальні цінності оприбутковані на баланс підприємства, в бухгалтерському обліку зроблено запис Дт201 «Сировина й матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Вказані обставини знайшли своє підтвердження у ході судового засідання та обґрунтовані дослідженими судом письмовими доказами.

Податкове законодавство, оперуючи поняттям «Правила ведення податкового обліку», не визначає ці правила. Але згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошового вимірника, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. У відповідності з п. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт їх здійснення.

Висновки в акті перевірки ПраТ «Агроресурс» щодо виявлених в товаристві порушень по своїй суті не базуються на даних бухгалтерського та податкового обліку, а лише на припущеннях працівників ДПІ у м. Рівному. Всі господарські операції підтверджені первинними документами, як бухгалтерського, так і податкового обліку.

Поставки товарно-матеріальних цінностей мали реальний характер, податкові накладні містять всі необхідні реквізити. Враховуючи той факт, що у Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» на момент проведення перевірки, були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, а отже і безпідставні висновки податкового органу, що товариством порушені пп. 138.1.1. п. 138.1, пп. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12. 2012 року № 2755-У1 із змінами та доповненнями.

Зобов'язання за договорами, укладеними між Приватним акціонерним товариством «Агроресурс» та його контрагентами виконувались сторонами належним чином.

ТзОВ «Конкорд-Захід», ТзОВ «Авдекс», ТОВ «Аквитенс Сервіс», ТОВ «Євроіндекс-Промо», ДП «Експо Лайн», ДП «Прем'єр Експо» на момент вчинення господарських операцій з Приватним акціонерним товариством «Агроресурс», були зареєстровані як юридичні особи та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент здійснення правочинів, інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу або відсутності юридичної особи за вказаною адресою не вносилась. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів Приватного акціонерного товариства « Агроресурс» трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів ) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідному реєстрі, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Всі товарно-матеріальні цінності, отримані від ТзОВ «Конкорд-Захід» , ТзОВ «Авдекс» та ТОВ «Аквитенс Сервіс» належним чином оприбутковані на склад, передані у виробництво, перероблені, і у вигляді готової продукції передані на склад. Всі ці операції підтверджені відповідними документами бухгалтерського обліку.

Крім первинних документів, на підставі яких було отримано товар, податковому органу надавались також документи, які підтверджують облік цих товарів на складі та подальше використання їх у власній господарській діяльності. Найменування придбаного товару відповідає за призначенням видам здійснення господарської діяльності ПрАТ «Агроресурс», а факт реальності господарських операцій підтверджується наявними у Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» первинними документами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність реальності господарських операцій між ПрАТ «Агроресурс» та ТзОВ «Конкорд-Захід» , ТзОВ «Авдекс», ТОВ «Аквитенс Сервіс» є надуманими та безпідставними, оскільки, перевіряючі у своєму акті підтверджують, що документальні зустрічні перевірки щодо реальності проведених господарських операцій між ПрАТ «Агроресурс» та ТзОВ «Конкорд-Захід» , ТзОВ «Авдекс», ТОВ « Аквитенс Сервіс» не проводилися, а висновки перевіряючих про те, що: «дії з перерахування постачальнику коштів за товари відбувалося без фактичного їх отримання та переходу права власності на них», зроблені лише на підставі наявної у податкових органах податкової звітності.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких товарів товарно-транспортними накладними, з огляду на умови поставки є протиправною. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III, в редакції від 23.02. 2006 р. № 3492-IV перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки одній з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням при формуванні валових витрат. Як випливає з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10. 1997 р. № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами автотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Правила затверджені наказом Мінтрансу від 14.10. 1997 р. № 363 стосуються виключно порядку здійснення перевезень і не мають (і за визначенням не можуть мати) відношення до бухгалтерського і податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками і вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку. Самі ж ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасника транспортного процесу. Податкове законодавство, оперуючи поняттям «Правила ведення податкового обліку», не визначає ці правила. Але згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошового вимірника, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. У відповідності з п. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт їх здійснення. ТТН є саме єдиним (загальним) для всіх учасників транспортного процесу документом, який через свою багатофункціональність може служити у тому числі і первинним бухгалтерським документом, але зовсім не єдиним, на підставі якого проводиться бухгалтерський і податковий облік отриманих товарів і транспортних послуг. Робити ж висновок про неможливість віднесення понесених товариством витрат на придбання товарів лише через відсутність товарно-транспортних накладних, за наявності інших первинних бухгалтерських документів, є безпідставним.

Так, в силу вимог наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТзОВ "Конкорд Захід" передавало призначений для ПрАТ "Агроресурс" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт отримання приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-111 від 05.04. 2011 року, за нормами якого автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких здійснюється перевезення, відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Згідно з п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, реквізити. Доказів того, що контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість суду не надано. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим. В документообігу позивача господарські операції з вищеназваними контрагентами належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

А відтак безпідставний висновок податкового органу викладений в акті перевірки від 13 січня 2014 року, що за період, який перевірявся Приватним акціонерним товариством « Агроресурс» завищено податковий кредит на суму 356 752 гривень по операціях ТзОВ «Авдекс» ( код ЄДРПОУ 33283522), ТОВ «Аквитенс Сервіс» ( код ЄДРПОУ 38157191), ТзОВ «Конкорд Захід» (код 37263714), ДП «Експо-Лайн» (код ЄДРПОУ 25640858), ТОВ «Євроіндекс-Промо» (код 34532453), ДП «Прем'єр-Експо» код.ЄДРПОУ 30856806).

Крім того, суду слід зазначити, що відповідно до вимог п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Оцінка податковим органом господарських операцій здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі № 742/11/13/-11 від 02.06.2011 року роз'яснив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10. 2012 року у справі № К/9991/19252/12 де вказано, що наявність у платника податків виданої продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Зобов'язання за договорами, укладеними між Приватним акціонерним товариством «Агроресурс» та його контрагентами виконувались сторонами належним чином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

За обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, в акті перевірки від 13 січня 2014 року перевіряючи не навели доказів безтоварності господарських операцій безпосередньо між ПрАТ «Агроресурс» та його контрагентами . Правочини недійсними в судовому порядку не визнані. Таким чином, доводи про порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу 3 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12. 2010 р. (із змінами та доповненнями) є необґрунтованими.

Отже, висновки викладені податковим органом в акті перевірки, ґрунтуються не на конкретно чітко визначених нормах законодавства, із зазначенням первинних документів, на підставі яких робиться висновок про наявність порушення, а на суб'єктивних припущеннях про порушення податкового законодавства.

На сторінці 21 акту перевірки зазначено, що «в порушення п. 44.1 ст. 44 , п. 137.1. ст. 137 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Агроресурс» завищено валові витрати - вартість послуг, по просування товару торгової марки "Данко" та "Рівнетерм" на російському ринку опалювальної техніки, отриманих від нерезидента ТОВ «Торговий дім Фініст», Росія, Ростовська обл. м. Таганрог на загальну суму 517 580 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити - назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05. 1995 року, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 05.06. 1995 року за № 168/704 передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

В даному випадку такими первинними документами в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 -ХІУ від 16.07.1999 року, є акти прийому - здачі виконаних робіт, які містять необхідні реквізити, зокрема, назву документа - акт прийому - здачі виконаних робіт, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ - такі назви підприємств зазначаються безпосередньо в документі та на печатках, якими скріплено акти прийому-передачі, зміст та обсяг господарської операції - з посиланням на договори, якими більш конкретно визначається дана послуга, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб, яким скріплюється факт надання послуг.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем - ДПІ у м. Рівному, позивачем в ході проведення перевірки були надані акти виконаних ТОВ "Торговий Дім "Фініст" послуг. Вказані акти, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, в тому числі, повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій. Докази того, що вказані акти не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Позивачем також надані рахунки-фактури та докази оплати контрагенту послуг.

Дані операції відображені в бухгалтерському обліку наступною проводкою: Дт 84 Кт 6322 та віднесені до складу валових витрат в рядок 04.1 Декларації про податок на прибуток.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких послуг матеріальними результатами робіт, є протиправною, позаяк обов'язку по фіксуванню послуг з розповсюдження рекламних матеріалів на паперових чи інших носіях, законодавство на платників податку не покладає.

Разом з тим, в судовому засіданні оглянуті кольорові буклети, плакати, листівки з рекламними написами "Данко" та "Рівнетерм", які виготовлялися та розповсюджувалися ТОВ "Торговий Дім "Фініст" на території Російської Федерації.

На виконання умов договору виконавцем також проводилися презентації, виставки продукції, семінари, конференції серед продавців опалювальної техніки і менеджерів відділів продажу, про що свідчать переписка з ТОВ "Торговий Дім "Фініст".

Відповідно до вимог пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 ( із змінами та доповненнями ) не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, за змістом наведеної норми Податкового кодексу України передбачають як підставу не включення до валових витрат лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

В даному випадку у Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» наявні договори та акти приймання-передачі наданих послуг, докази оплати наданих послуг, в наявності є рекламні матеріали, докази проведення спільних виставок та семінарів.

Водночас відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру , що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскільки надання та отримання послуг є за своєю суттю операціями з надання послуг, а відповідно, включають певну компенсацію понесених затрат (матеріальних, разових, тощо), операції з надання послуг підпадають під визначення підприємницької діяльності, а отже платник податку на прибуток - одержувач таких послуг має право на їх включення до валових витрат.

Проте податковий орган безпідставно не бере до уваги вказані документи, що підтверджують валові витрати підприємства. Це призвело до додаткових обмежень щодо віднесення витрат по наданню послуг до складу валових витрат.

Первинні документи підтверджують реальний характер отриманих послуг від ТОВ «Торговий Дім «Фініст» та їх зв'язок із господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства «Агроресурс».

Таким чином, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Агроресурс», не порушило вимоги пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.12. 2010 року № 2755-У1( із змінами та доповненнями ) тобто правомірно включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «ТД» Фініст» на суму 517 580 гривень.

На сторінці 24 абзац 6 зазначено, що: «Перевіркою ПрАТ «Агроресурс» встановлено проведення взаєморозрахунків між ПрАТ «Агроресурс» з ТОВ «Євроіндекс-Промо» (код за ЄДРПОУ 34532453), ДП «Експо Лайн» (код за ЄДРПОУ 25640858), ДП «Прем'р Експо» (код за ЄДРПОУ 30856806).

А на стор. 25 абзац 7 зроблено висновок: «До перевірки підприємством не надано документальних доказів участі у даній виставці, а також не доведено доцільність оренди будь-якого обладнання у ТОВ «Євроіндекс-Промо». А саме не надано підтвердження відпуску виставкових експонатів з ПрАТ «Агроресурс» їх транспортування (наказ по підприємству, ТТН, тощо) до місця проведення виставки, підтвердження участі у даній виставці працівників ПрАТ «Агроресурс» або спеціально залучених осіб (накази на відрядження, проїзні документи, документи на проживання тощо».

Компанія ДП «Прем'єр Экспо» з 2000 року займається організацією міжнародних виставок та конференцій. В Україні, одна з найбільш важливих та представницьких виставок проходить під брендом «Aqua-Therm Kyiv». На виставці презентуються новинки опалення, вентиляції, кондиціонування, водопостачання, відновлювальної енергетики, сантехніки та басейнів.

ДП «Экспо Лайн» - провідна компанія в Україні по облаштуванню ексклюзивних та стандартних виставкових стендів, пропонує великий вибір мобільних виставкових конструкцій.

ПрАТ «Агроресурс» приймало участь у виставці «Aqua-Therm Kyiv» з 2003 року.

ТОВ «Євроіндекс-Промо» є одним з ініціаторів створення та співвласник виставкового центру «КиїаЕкспоПлаза», постійний організатор виставки «МаРГо» - обладнання для супермаркетів та магазинів.

ПрАТ «Агроресурс» приймало участь у виставці «МаРГо» 2009 року.

Участь у виставці «Акватерм» прийняли 37 працівників позивача, у виставці «МаРГо» - 9 працівників.

Лист-запит ДПІ у м. Рівному за № 115 від 09.01. 2014 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з приводу взаєморозрахунків ПрАТ «Агроресурс» з ТОВ «Євроіндекс-Промо» (код за ЄДРПОУ 34532453), ДП «Експо Лайн» (код за ЄДРПОУ 25640858), ДП «Прем'єр Експо» (код за ЄДРПОУ 30856806), отримано позивачем 13 січня 2014 року, на той момент уже був в наявності акт перевірки, підписаний працівниками податкової інспекції, а надані при перевірці документи як додаткові докази реальності проведених операцій не були прийняті перевіряючими до уваги.

Тому при поданні заперечень до акту перевірки, а також при обґрунтуванні адміністративного позову до матеріалів адміністративної справи, товариством надано:

- ксерокопії угод на надання послуг від вищенаведених суб'єктів підприємницької діяльності - 5 ;

- ксерокопії наказів на відрядження - 8 ,

- ксерокопії 22 авансових звітів працівників про фактично понесені витрати.

- ксерокопії шляхових листів, які підтверджують перевезення виставкової опалювальної техніки, накладні .

- ксерокопія звіту про виставку «МаРГо» - 1;

- ксерокопія звіту про виставку «Акватерм» - 1;

- ксерокопія диплома учасника виставки «МаРГо» - 1;

- ксерокопія диплома учасника виставки «Акватерм» - 1;

- ксерокопія переліку продукції для експонування на виставці «Акватерм» - 1

- ксерокопія переліку продукції для експонування на виставці «МаРГо» - 1.

- ксерокопії шляхових листів - 3.

При розгляді заперечень на акт перевірки жодні докази не були прийняті.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем надано усі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення платником податку витрат, то суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Агроресурс», не порушило вимоги п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.12. 2010 року № 2755-У1( із змінами та доповненнями ), тобто правомірно включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ "Євроіндекс-Промо" на суму 22183 грн., ДП "Експо Лайн" на суму 108435,00 грн. та ДП "Прем'єр Експо" на суму 117713,00 грн., а висновки акту перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

На стор. 19-21 акту перевірки перевіряючі описують операції підприємства з відходами виробництва - металевим брухтом.

Абзац 2 сторінки 20 зазначено: «Дані відходи ПрАТ «Агроресурс» оприбутковувало згідно актів та реалізовано як брухт металевий контрагентам-покупцям.

По бухгалтерському обліку ПрАТ «Агроресурс» дані відходи відображає наступним чином:

Дт 23 Кт 201 - передано лист у виробництво;

Дт 26 Кт 23 - оприбутковано готову продукцію;

Дт 201 Кт 23 - повернуто зворотні відходи;

Дт 943 Кт 201 - собівартість реалізованих виробничих запасів.

В акті перевірки перевіряючі просто наводять проводки бухгалтерського обліку, не висловлюючи жодних сумнівів щодо їх неправильності, та робиться висновок, що в порушення пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 року (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Агроресурс» включило до складу витрат вартість сировини (листи сталеві, труби, тощо) разом з вартістю зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, що призвело до завищення собівартості виготовлення реалізованої продукції на суму 1095644грн….».

Згідно правил бухгалтерського обліку у дебеті рах. 23 накопичуються витрати (матеріали, заробітна плата, послуги, амортизація, загальновиробничі та інші) які формують собівартість виготовленої продукції. Собівартість виготовленої продукції списується у дебет 261 рахунка з кредиту 231 (оприбуткування готової продукції). Оприбуткування металобрухту проводиться у дебет рахунку 201 з кредиту рахунку 231.

Обороти по дебету та кредиту рахунку 231 дорівнюють один одному. Тому частина витрат списується на готову продукцію, а частина на металобрухт. Це означає, що сума витрат, яка формує собівартість продукції, зменшена на суму металобрухту.

Крім того, висновки відповідача в акті перевірки від 13 січня 2014 року про завищення ПрАТ «Агроресурс» собівартості виготовленої і реалізованої продукції на суму 1 095 644 грн. спростовуються висновком експертного економічного дослідження від 14 травня 2014 року проведеного Волинським відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також, суд не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000332202 від 24 січня 2014 року про застосування до позивача штрафної санкції в сумі 11269 гривень за порушення ведення касових операцій.

Видача готівки під звіт за період, який перевірявся проводилась після повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданим під звіт сумами, що підтверджено дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Таким чином, податкових органом безпідставно застосовано штрафну санкцію за порушення п. 2.11 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12. 2004 року № 637, що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, правомірність видачі готівки під звіт у ПрАТ "Агроресурс", за період який перевірявся, після повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданим під звіт сумами підтверджено висновком експертного економічного дослідження від 14 травня 2014 року проведеного Волинським відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачу податковим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 663365,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 165841,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 341669,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 85418,00 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 6250,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8833,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4416,50 грн.

За змістом ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області не надала жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин поряд із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000292201, № 0000302201, № 0000312201, № 0000322201 та № 0000332202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо способу задоволення позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч. 11 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 487 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 12114 від 07.03. 2014 року.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000292201 від 24.01. 2014 року, форми "Р" № 0000302201 від 24.01. 2014 року, форми "В4" № 0000312201 від 24.01. 2014 року, форми "В1" № 0000322201 від 24.01. 2014 року та № 0000332202 від 24.01. 2014 року.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.