Постанова

від 23.05.2014 по справі 826/5642/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2014 року 15:45 № 826/5642/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, Державної реєстраційної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - позивач, ПАТ «Родовід Банк») до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича (далі - відповідач 1, державний реєстратор), Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 2) про:

визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. щодо винесення рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно № 7214049 від 25.10.2013 року та рішення про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,0821 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0106, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада № 7994548 від 15.11.2013 року;

скасування рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. № 7214049 від 25.10.2013 року;

скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. № 7994548 від 15.11.2013 року;

зобов'язання Державну реєстраційну службу України здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,0821 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0106, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада та належить АТ «Родовід Банк» та внести відповідну інформацію до Державного реєстру прав на нерухоме майно з урахуванням наявного в архіві Державної реєстраційної служби України платіжного документа по сплаті державного мита за здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку від 28.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем подано весь пакет документів необхідний для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку, а тому зазначені рішення, на думку позивача, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Разом з тим, відповідачі подали до суду письмові заперечення проти позову, з підстав викладених у запереченнях та просили відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене у зв'язку з неприбуттям відповідачів та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали позивачем, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Родовід Банк» з метою підтвердження права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0821 га, кадастровий номер 3222480800:11:002:0106 (далі - земельна ділянка), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, звернулось до відповідача з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.09.2013 року.

За результатами розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним Михайлом Юрійовичем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 7214049 від 25.10.2013 року, у зв'язку із необхідністю подання додаткових документів, а саме надання кредитного договору та звіту про оцінку предмета іпотеки.

У зв'язку з неусуненням у встановлений строк вказаних недоліків, на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 відповідачем прийнято рішення № 7994548 від 15.11.2013 року (далі - Рішення № 7994548), яким відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, кадастровий номер 3222480800:11:002:0106 за ПАТ «Родовід Банк», податковий номер 14349442.

Вважаючи оскаржувані рішення державного реєстратора прийнятим безпідставно та з порушенням норм законодавства, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Відповідно до частин 1-3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю. Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 10 Порядку №703).

Згідно з п. 12 Порядку № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 16 Порядку № 703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивачем було подано наступні документи:

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ № 610344, виданий 08.06.2007 року Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі;

- копію акту приймання-передачі майна б/н від 18.09.2009 року;

- копію довіреності представника позивача № 113 від 27.02.2013 року;

- копію паспорта ОСОБА_3, серії НОМЕР_1, виданого 30.04.1998 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- копію паспорта ОСОБА_4, серії НОМЕР_2, виданого 06.03.2001 року Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві;

- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії АБ №972584, виданого 28.03.2013 року Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією;

- копію наказу № 408 від 16.09.2011 року ПАТ «Родовід Банк»;

- копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, № 200104533, видане 25.01.2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС;

- копію статуту № 10711050034000325, виданий 16.05.2012 року ПАТ «Родовід Банк»;

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ № 898179 від 18.07.2013 року.

Як уже зазначалось, відповідачем прийнято рішення № 7214049 від 25.10.2013 року, яким встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення реєстрації прав та їх обтяжень, а саме відсутній кредитний договір та звіт про оцінку предмета іпотеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, в свою чергу, зазначив, що оскільки перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до договору про забезпечення вимог іпотекодержателя шляхом підписання акту та те, що Порядком встановлений перелік документів, необхідних для подачі державному реєстратору для здійснення реєстрації права власності, у даному випадку перехід права власності на підставі договору, на його думку, звіт про оцінку предмета іпотеки не зазначений у відповідному переліку, а тому його витребування є безпідставним.

Разом з тим, незважаючи на те, як стверджує позивач, що він не зобов'язаний був подавати державному реєстратору кредитний договір та звіт про оцінку предмета іпотеки, ним вказані документи були подані.

Однак, державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації у зв'язку з тим, що позивачем у п'ятиденний строк не усунено недоліки, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме позивачем подано документи про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,0821 га, а звіт про оцінку подано на земельну ділянку площею 106,8060 га.

З приводу цього суд зазначає, що як передбачено п. 26 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Так, відповідно до п.7 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Зокрема, заяву про державну реєстрацію заявник подає щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.

Відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позову, посилався на те, що відповідно до п. 34 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, окрім іншого, подає звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вказана вимога можлива у тому випадку, коли реєстрація права власності на нерухоме майно відбувається відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі, що й зазначено в п. 34 Порядку № 703.

Між тим, статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку подано саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009 року, а не іпотечний договір, до якого включене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Окрім того, пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009 року, а не договір іпотеки, який фактично припинив свою дію з моменту реєстрації договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, в оскаржуваному рішенні державним реєстратором зазначено, що позивачем подано документи про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 8,2068 га, а звіт про оцінку подано на земельну ділянку площею 106,8060 га, що не відповідає встановленим вимогам.

В той час, дослідивши зміст вказаного висновку про експертну грошову оцінку, проведеного експертом Вересенко А.Г., який діяв на підставі Договору №13 від 11.09.2009 року про виконання експертної грошової оцінки земельних ділянок загальною площею 106,8060 га, вказано, що експертна грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить 75 559 000,00 грн., в тому числі земельні ділянки загальною площею 99,7170 га, що належить на праві власності ТОВ «Предіум-інвест» загальна вартість яких - 70 544 000,00 грн., зокрема, вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222480800:11:002:0106, площею 2,0821 становить 1 473 000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України № 1990/5 від 29.03.2013 року «Про впорядкування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 року за № 635/24167 визначено конкретні випадки проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що реєстрація права власності земельної ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя не входить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України. Така реєстрація повинна здійснюватися відповідною реєстраційною службою за місцезнаходженням нерухомого майна.

В силу приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення.

Оскільки саме дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень, то недотримання хоча б одного з вказаних принципів свідчить про протиправність та необґрунтованість таких рішень.

За таких обставин, прийняття відповідачем спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7994548 від 15.11.2013 року з перевищенням повноважень та поза межами своєї компетенції свідчить про необхідність його скасування.

Крім того, позовні вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. щодо винесення рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно № 7214049 від 25.10.2013 року та рішення про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку підлягають задоволенню, оскільки, як уже встановлено судом, відповідач при прийнятті вказаних рішень діяв з перевищенням повноважень, не на підставі та не спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому, вимоги щодо рішення про зупинення розгляду заяви, на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки скасування цього рішення не призведе до захисту прав позивача, з огляду на те, що на підставі невиконання позивачем вимог рішення про зупинення відповідачем вже прийнято рішення про відмову.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,0821 га, кадастровий номер 3222480800:11:002:0106, та внести відповідну інформацію до Державного реєстру прав на нерухоме майно з урахуванням наявного в архіві Державної реєстраційної служби України платіжного документа по сплаті державного мита за здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку від 28.08.2013 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку є похідними позовними вимогами від скасування спірних рішень, прийнятого неналежним державним органом, який взагалі не наділений компетенцією проводити таку реєстрацію.

Вказана правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі № 826/535/14.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не виконані покладений на них обов'язок щодо доказування та не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень та вчинення ними дій.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам, суд всебічно, повно та об'єктивно перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. щодо винесення рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно № 7214049 від 25.10.2013 року та рішення про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,0821 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0106, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада № 7994548 від 15.11.2013 року.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. № 7994548 від 15.11.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко