Рішення

від 04.06.2014 по справі 922/1451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р.Справа № 922/1451/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрімпап", м. Київ до Приватного підприємства "Прага" про стягнення суми основного боргу в розмірі 43 357,00 грн. 8073,95 грн. - процент за користування чужими грошовими коштами, штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості в розмірі 4867,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Луценко С.О., за довіреністю від 05.04.2014 року,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрімпап", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Прага" про стягнення суми основного боргу в розмірі 43 357,00 грн., 8073,95 грн. - процент за користування чужими грошовими коштами, штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості в розмірі 4867,92 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № 248 від 13.10.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий, проте не сплачений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14.05.2014 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.06.2014 року о 11:45 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 20.05.2014 року повернулась ухвала суду про порушення провадження у справі від 15.04.2014 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрімпап", м. Київ (позивачем) та Приватним підприємством "Прага" (відповідач) було укладено договір поставки № 248 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.1. та 2.2. Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти даний Товар та оплатити його на умовах, передбачених договорами. Загальна кількість Товару, що є предметом поставки за вказаними договорами, його співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортах, групах, видах, марках, типах, розмірах, а також повна інформація про ціну за одиницю, загальну вартість, ПДВ зазначена в документах, які визначаються у п. 3.3. вказаних договорів.

Згідно п.10.1. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.12 р., але в кожному разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Пунктом 3.1. - 3.2 Договору встановлено, що всі поставки здійснюються Позивачем на підставі заявок Відповідача, підтвердженням заявки є виписані Позивачем рахунки і поставка здійснюється на умовах передбачених в таких рахунках. Дата поставки товару вважається дата оформлення відповідної видаткової накладної.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, на підставі виставлених рахунків (арк.с. 38-50) на загальну суму 43 764,80 грн., що підтверджується видатковими накладним № 7311 від 26.12.2013 року на суму 19833,00 грн., № 7295 від 24.12.2013 року на суму 3094,40 грн., № 7296 від 24.12.2013 року на суму 1373,40 грн., № 7272 від 19.12.2013 року на суму 629,42 грн., № 7276 від 19.12.2013 року на суму 382,08 грн., № 7271 від 19.12.2013 року на суму 450,60 грн., № 7240 від 13.12.2013 року на суму 1125,90 грн., № 7241 від 13.12.2013 року на суму 445,20 грн., № 7215 від 10.12.2013 року на суму 5272,20 грн., № 7209 від 06.12.2013 року на суму 457,80 грн., № 7199 від 05.12.2013 року на суму 829,20 грн., № 7183 від 02.12.2013 року на суму 658,80 грн., № 7273 від 27.11.2013 року на суму 6408,00 грн., № 7272 від 27.11.2013 року на суму 439,20 грн. (арк.с. 13-27).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача на вказаних видаткових накладних та про що свідчать довіреності на отримання ТМЦ, які містяться в матеріалах справи (акр. с. 28-37).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1. Договору, покупець здійснює оплату 100 % вартості поставленої Продукції протягом 10 (десяти) банківських днів, з дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи 25.03.2014р. позивачем було направлено відповідачу вимогу (від 25.03.2014р.) про сплату заборгованості за поставлений товар. Проте, наявну заборгованість відповідачем не сплачено та жодної відповіді на вказану вимогу, відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 43764,80 грн., проте, в порушення умов договору, сплатив її частково на суму 407,80 грн., а отже не сплаченою залишилась сума в розмірі 43357,00 грн. Окрім того, вказана сума заборгованості в розмірі 43357,00 грн. підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2013 року. (арк.с. 51-52)

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 43357,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в розмірі 8073,95 грн. та штраф в розмірі 5% від суми заборгованості в розмірі 4867,92 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору, сторони встановили, що за порушення Покупцем строків оплати (п.4.1) Покупець зобов'язується сплатити Постачальникові, згідно зі ст. 692 Цивільного, кодексу України, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, включаючи день оплати.

Перевіривши нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в розмірі 8073,95 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, пунктом 7.4. Договору, сторони передбачили, що у випадку якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 5 (п'ять) банківських дні, він додатково виплачує Постачальникові штраф у розмірі - 5% від суми заборгованості.

Перевіривши нарахування штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості в розмірі 4867,92 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Прага" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, будинок 19, корпус 1, код ЄДРПОУ 30589244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрімпап", м. Київ (01033, м. Київ, вул. Короленківська , будинок 4, код ЄДРПОУ 36644064) суму основного боргу в розмірі 43 357,00 грн., 8073,95 грн. - процент за користування чужими грошовими коштами, штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості в розмірі 4867,92 грн., суму судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/1451/14