Рішення

від 05.06.2014 по справі 917/540/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 р. Справа №917/540/14

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

до Приватного підприємства "Інтергруп", вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008

про стягнення грошових коштів у сумі 47424,59 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Стрельник Р.М., довіреність №2918-О від 12.09.2012 р.

від відповідача: не з'явився, повідомлявся належним чином

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову та повідомлено дату складання повного тексту рішення (ст.85 ГПК України).

Суть спору : розглядається позовна заява про стягнення 47424,59 грн. заборгованості за Договором №б/н від 18.04.2012 р., з яких: 41670,22 грн. - заборгованість за кредитом; 3823,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 806,22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1125,09 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів, зазначених в позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №б/н від 18.04.2012 р. та надав витребувані судом пояснення та документи.

Відповідач явку повноважного представника в засідання суду жодного разу не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення ухвал (повідомлення в матеріалах справи - а.с. - 80, 95). Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються Витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, який на вимогу суду наданий позивачем (а.с. - 84-85).

Таким чином, відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи. Суд, враховуючи лист відповідача, яким він повідомляв що в період з 15.05.2014 р. по 14.06.2014 р. директор ПП "Інтергруп" перебуватиме у службовому відряджені, а тому з'явитися в судове засідання не матиме можливості, відкладав розгляд справи в межах строків, передбачених ГПК України, для надання можливості надати пояснення стосовно спору та направлення повноважного представника в судове засідання.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. У виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, суд ухвалою може продовжити строк вирішення спору, але не більше як на п"ятнадцять днів (клопотання від 22.05.2014р. задоволено ухвалою від 22.05.2014р.). В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Суд зазначає, що оскільки про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений заздалегідь, то мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення для участі в судовому засіданні іншого компетентного представника (у т.ч. й не пов"язаного з підприємством трудовими відносинами) чи шляхом надання письмового реагування (відзиву) на позовну заяву, обгрунтованого контррозрахунку заборгованості, тощо.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору (з урахуванням клопотання про продовження строку вирішення спору, задоволеного ухвалою від 22.05.2014р.), спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

18.04.2012 р. ПП "Інтергруп" було подано заяву, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк" про відкриття поточного рахунку (а.с. 30). Згідно заяви відповідач приєднується до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 18.04.2012 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування.

Укладений між сторонами у справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві (підпис повноважної особи директора ПП "Інтергруп"), що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Відповідно до укладеного договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26002060751187 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Згідно з п. 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій, або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі) банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається з п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплату процентів та винагороди.

За п. 3.18.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

В матеріалах справи міститься довідка про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/140224090654 від 24.02.2014 р., з якої вбачається, що відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 62500,00 грн. (а.с. 41). Про видачу відповідачу коштів в розмірі кредитного ліміту свідчить банківська виписка з 26.07.2013 р. по 18.02.2014 р. (а.с. 46-50).

У відповідності до п. 3.18.4. Умов, який визначає порядок розрахунків клієнта, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню") розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24,00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашениям кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Пунктом 3.18.4.4. Договору передбачено, що клієнт виплачує банку винагороду (комісія) за використання ліміту у відповідності з п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Згідно п. 3.18.2.3.4. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, банк має право змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

У відповідності до 3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2. 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8. 3.18.2.2.3. 3.18.2.3.4. винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5. 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач не виконав належним чином умови договору щодо повернення отриманих коштів, тому виникла заборгованість. Так, згідно розрахунку (а.с. 42-45) станом на 18.02.2014 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 47424,59 грн., з яких:

41670,22 грн. - основна заборгованість;

3823,06 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

806,22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором;

1125,09 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 20419PLЕMSOЕW від 28.01.2014 р. (а.с. 59), в якій вимагав погасити прострочену заборгованість у повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами кредитного договору (докази відправки цінним листом в матеріалах справи, а.с. 60-61).

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заборгованості за спірним договором в загальному розмірі 47424,59 грн. (станом на 18.02.2014 року), в т.ч. 41670,22 грн. заборгованості за кредитом, 3823,06 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 806,22 грн. пені, а також 1125,09 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, підтверджується матеріалами справи, відповідні розрахунки перевірені судом з урахуванням "Тарифів Банку" (а.с. 42-45).

Доказів повернення позивачу отриманих коштів відповідачем не надано, обставини, на які посилається позивач не спростовані будь-якими доказами, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення основного боргу.

Крім того, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, відповідачем не надано суду будь-яких доказів оплати процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом, які передбачені п. 3.18.4 Умов, вимоги позивача про стягнення 3823,06 грн. процентів та 1125,09 грн. комісії за користування кредитом суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стягнення пені узгоджено сторонами в п. 3.18.5.1. Договору.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі ГК України. Так, згідно п. 3.18.5.4. Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 здійснюється на протязі 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконаним.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені, оскільки строк та розмір нарахування відповідає чинному законодавству умовам Договору, тому, позов в цій частині - задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтергруп" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, ідентифікаційний код 32996376, інші реквізити невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) - 41670,22 грн. заборгованості за кредитом; 3823,06 грн. заборгованості за відсотками; 806,22 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 1125,09 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя О.С. Мацко