Рішення

від 28.05.2014 по справі 910/6250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6250/14 28.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лемма» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппєті - Магазини натуральних продуктів» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву провизнання договору суборенди припиненим та стягнення 90 765,62 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Щукін О.С. - представник від відповідача не з'явився від третьої особиГармашов Б.С. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппєті - Магазини натуральних продуктів» про визнання договору суборенди припиненим та стягнення 89 409,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди від 2/120 від 01.08.2013 в частині внесення передбачених договором платежів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 78 016,35 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на відшкодування земельного податку у розмірі 2 941,78 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 064,96 грн., 3% річних у розмірі 1 046,09 грн., а також штраф у розмірі 2 340,49 грн. Оскільки відповідач не сплачував орендну плату більше трьох місяців підряд, а також враховуючи, що орендовані приміщення були відповідачем звільнені, позивач також просить суд визнати відповідний договір суборенди припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/6250/14, залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та призначено розгляд справи на 15.05.2014.

08.05.2014 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати укладений між сторонами договір суборенди № 2/120 від 01.08.2013 припиненим з 23.11.2013; стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 90 765,62 грн., з яких: заборгованість по сплаті суборендної плати у розмірі 78612,47 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку у розмірі 3 530,09 грн., пеню у розмірі 6 264,69 грн. та штраф у розмірі 2 358,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду та відкладено розгляд справи на 28.05.2014.

В судове засідання, призначене на 28.05.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01024, м. Київ, вул. А. Богомольця, 6, кв. 15, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.05.2014 та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, заявлені позивачем вимоги підтримав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемма» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бон Аппєті - Магазини натуральних продуктів» (суборендар) укладено договір суборенди № 2/120 (надалі - Договір), за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 120,00 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 54-56 на першому поверсі будівлі, що знаходиться на балансі Міжрегіонального професійного училища зв'язку (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2012 і становить 1 163 835,60 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в суборенду з метою розміщення офісу суборендаря.

Згідно з п. 2.1 Договору суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування відповідний об'єкт суборенди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2013.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором піднайму (суборенди).

За змістом ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 789 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено п. 10.1 Договору, останній укладено строком на 11 місяців, що діє з моменту погодження регіональним відділенням розрахунку суборендної плати та перевищення по 30.06.2014, але не довше строку дії Договору оренди державного нерухомого майна № 3449 від 28.08.2006.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1 - 3.3 Договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2013 року: 17 457,35 грн. Різниця між нарахованою платою за базовий місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар (перевищення), погоджується з орендодавцем і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) - липень 2013 року: 0,00 грн. Нарахування ПДВ на суму суборендної плати та перевищення здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Суборендна плата та перевищення за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати та перевищення за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.6 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.08.2013) суборендна плата перераховується у наступному порядку:

- за період серпень 2013 року суборендна плата в повному обсязі з урахуванням щомісячного індексу інфляції перераховується суборендарем самостійно до 20 вересня 2013 року на поточний рахунок орендаря;

- за період вересень 2013 року суборендна плата за Договором сплачується згідно наступних правил: частковий аванс від розміру суборендної плати за вересень 2013 року у розмірі 20 000,00 грн. у тому числі ПДВ - 3 333,33 грн. перераховується суборендарем на поточний рахунок орендаря не пізніше 20 вересня 2013 року; залишок від розміру суборендної плати за вересень 2013 року з урахуванням щомісячного індексу інфляції перераховується суборендарем на поточний рахунок орендаря не пізніше 07 жовтня 2013 року;

- починаючи з жовтня 2013 року суборендна плата за Договором за відповідний поточний місяць сплачується згідно наступних правил: частковий авансом від розміру суборендної плати за відповідний поточний місяць суборенди у розмірі 20 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 333,33 грн. перераховується суборендарем на поточний рахунок орендаря не пізніше п'ятого числа відповідного поточного місяця суборенди; залишок від розміру суборендної плати за відповідний поточний місяць суборенди з урахуванням щомісячного індексу інфляції перераховується суборендарем на поточний рахунок орендаря не пізніше 07 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого зобов'язання зі сплати передбачених Договором платежів належним чином виконано не було, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати суборендної плати за період з серпня по жовтень 2013 року та авансу за листопад 2013 року у розмірі 78 612,47 грн.

Відповідач належними та допустимими доказами факту існування наведеної заборгованості не спростував, доказів її погашення не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з суборендної плати у розмірі 78 612,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення сплати суборендної плати позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 264,69 грн. та 2 358,37 грн. штрафу у розмірі 3 % від розміру заборгованості, нарахованого згідно п. 3.8 Договору.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.7 Договору суборендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати суборендної плати, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Проте, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5 133,16 грн.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що у разі якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, суборендар додатково сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відтак, враховуючи, що період прострочення сплати відповідачем суборендної плати перевищує три місяці, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 % від простроченої суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, тобто у розмірі 2 358,37 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку за період з серпня по листопад 2013 року у розмірі 3 530,09 грн.

Проте, оскільки умовами Договору не передбачено обов'язку суборендаря відшкодовувати орендарю вартість сплаченого останнім земельного податку, та враховуючи, що законодавчо такий обов'язок також не встановлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про визнання припиненим договору суборенди № 2/120 від 01.08.2013 суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 2011/13 від 20.11.2013 повідомив відповідача про відмову від Договору суборенди № 2/120 від 01.08.2013. Вищезазначене повідомлення було отримано відповідачем 23.11.2013 , що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, з огляду на положення ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами Договір суборенди № 2/120 від 01.08.2014 є розірваним з 23.11.2013 в силу закону, і як наслідок - саме з 23.11.2013 припиняються зобов'язання сторін за цим Договором.

В свою чергу, позивачем заявлено вимогу про визнання наведеного Договору припиненим з 23.11.2013.

Оскільки вимога позивача про визнання договору припиненим фактично є вимогою про встановлення юридичного факту, що не відповідає передбаченим законом (ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України) способам захисту порушеного права, вимоги позивача про визнання Договору суборенди № 2/120 від 01.08.2013 припиненим з 23.11.2013 задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппєті - Магазини натуральних продуктів» (01024, м. Київ, вул. А. Богомольця, 6, кв. 15, ідентифікаційний код 38749155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма» (65026, м. Одеса, Подільський узвіз, 6, ідентифікаційний код 25050105) заборгованість у розмірі 78 612 (сімдесят вісім тисяч шістсот дванадцять) грн. 47 коп., пеню у розмірі 5 133 (п'ять тисяч сто тридцять три) грн. 16 коп., штраф у розмірі 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.06.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова