Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/5721/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5721/14 20.05.14

За позовом приватного підприємства «АВ. - СЕРВІС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення 16 078,45 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Бондюх Г.Д. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АВ.-СЕРВІС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення 17 905,45 грн., а саме: 13 388,22 грн. основного боргу, 2 219,02 грн. пені та 471,21 грн. 3% річних та 1 827 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № К-380 від 10.05.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5721/14 та призначено її до розгляду на 22.04.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи, які були залучені до матеріалів справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

10.05.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (далі - покупець) та приватним підприємством «АВ.-СЕРВІС» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № К-380 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погодженими сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору і в кількості, передбаченій замовленням на товар.

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник здійснює доставку товару транспортом (як власним, так і транспортом третіх осіб) на умовах DDP «торговельна точка покупця» (згідно з Інкотермс 2000), в термін, час і місце, зазначені покупцем в замовлені.

Покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам (п. 4.3. Договору).

Видатковими накладними №№ РН-0000896 від 19.10.2012 р. на суму 880,44 грн., РН-0000897 від 19.10.2012 року на суму 880,44 грн., РН-0000898 від 19.10.2012 на суму 960,48 грн., РН-0000974 від 23.11.2012 р. на суму 2241,12 грн., РН-0000975 від 23.11.2012 р. на суму 1600,80 грн., РН-0000976 від 23.11.2012 р. на суму 2401,20 грн., РН-0000977 від 23.11.2012 р. на суму 1600,80 грн., РН-0000025 від 17.01.2013 р. на суму 640,32 грн., РН-0000026 від 17.01.2013 р. на суму 640,32 грн., РН-0000027 від 17.01.2013 р. на суму 960,48 грн., РН-0000028 від 17.01.2013 р. на суму 960,48 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 13766,88 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 378,66 грн., залишивши заборгованість перед позивачем у розмірі 13388,22 грн..

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 13388,22 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.07.2013 р. позивач метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача з претензією вих. № 4д від 25.06.2013 р. про сплату заборгованості у розмірі 13 388,22 грн., однак вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 13 388,22 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 219,02 грн. пені.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.3. Договору покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам.

Матеріали справи не містять доказів щодо того, коли саме відповідач реалізував товари, поставлені позивачем. Суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем відповідачеві, а також факт реалізації товару відповідачем, оскільки відповідачем не доведено наявність залишків нереалізованого товару, не надано відповіді на вимогу позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене вище, суд здійснив власний перерахунок пені за період з 09.07.2013 р. (дата відправлення претензії + 7 днів) по 06.01.2014 р. (182 дні), відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 880,69 грн. У задоволенні пені у розмірі 1338,33 судом відмовлено.

Також позивач просить стягнути з відповідача 471,21 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює власний перерахунок 3% річних за період з 09.07.2013 р. по 20.01.2014 р. (дата, визначена позивачем), відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 215,68 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 255,53 грн. пені судом відмовлено.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача підлягає стягненню 1645,89 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код 35847906) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного підприємства «АВ.-СЕРВІС» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 36563771) 13 388 (тринадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 22 коп. основного боргу, 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 69 коп. пені, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 68 коп. 3% річних та 1 645 ( одну тисячу шістсот сорок п'ять) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова