Вирок

від 11.06.2014 по справі 334/4804/14-к

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 11.06.2014 Справа № 334/4804/14-к

Провадження № 1-кп/334/372/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2007 року народження, , працюючого директором ПП «Енерго-Альянс», раніш не засудженого , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України,

в с т а н о в и в :

12.08.2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради зареєстровано ПП «Енерго-Альянс» ЄРДПОУ 36097094, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 59, кв. 5, фактична адреса знаходження: м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 3А, основним видом діяльності за КВЕД є виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування.

06.08.2008 р., згідно наказу № 1 про призначення директора підприємства, на посаду директора ПП «Енерго-Альянс»» призначено ОСОБА_4 , на якого відповідно до посадової інструкції покладено обов`язки щодо укладання трудового договору, забезпечення умов праці, в тому числі , видача заробітної плати.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є договір між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом , за якою працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену даним договором , з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку , а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується забезпечувати умови праці , передбачені договором.

Статтею 24 КЗпП України передбачено укладення трудового договору виключно у письмовій формі.

Статтею 253 КЗпП України передбачено, що всі працівники підлягають обов`язковому державному соціальному страхуванню.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці » передбачено , що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки , встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу , що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду , за який здійснюється виплата .

Зазначені вимоги трудового законодавства ОСОБА_4 були грубо порушені.

Так, на початку жовтня 2012 року ОСОБА_4 , будучи посадовою особою, директором ПП «Енерго-Альянс», без укладення трудового договору, допустив ОСОБА_5 до роботи в якості менеджера з постачання матеріалів на ПП «Енерго-Альянс».

Починаючи з жовтня 2013 року по вересень 2013 року, ОСОБА_5 виконував обов`язки менеджера зазначеного підприємства. За довіреністю, виданою ОСОБА_4 , закуповував для ПП «Енерго-Альянс» різноманітні металеві вироби у наступних підприємств: ТОВ «ТД ІКАР», ТОВ «Господар-Дніпро», ТОВ «Астра Буд», ТОВ «Бис-Марк», ТОВ «Мастер А», ТОВ «ТД Стандарт», ТОВ «ТК «САТ».

В порушення законодавства про працю директор ПП «Енерго-Альянс» ОСОБА_4 виплачував заробітну плату ОСОБА_5 , але обов`язкові платежі в пенсійний фонд, податкову інспекцію, соціальне страхування за останнього не відраховував. Крім цього, порушуючи законодавство про працю , ОСОБА_4 з квітня 2013 року по вересень 2013 року заробітну плату не виплатив, звільнівши ОСОБА_5 з підприємства не надавши будь-яких наказів про звільнення та не зробивши відповідних записів в трудову книжку.

Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_4 свою вину в скоєнні правопорушення визнав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_5 суду підтвердив факт порушення ОСОБА_4 трудового законодавства та наявності заборгованості по заробітній платі.

На підставі ч.3 ст.349 КК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст.172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно зі ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_4 злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Щодо особи винного, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, що свідчить про наявність стійких соціальних зв`язків, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи обставин справи, особу обвинуваченого, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд прийшов до висновку щодо доцільності призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, у вигляді штрафу .

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, суду подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». Зазначив, що має на утриманні неповнолітню дитину, а тому він має бути звільнений від покарання

Суд, вислухавши думку прокурора, потерпілого, перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки є підстави звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». .

Згідно ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», що набрав чинності 19.04.2014, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, можливо звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо-тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» має дитину, якій не виповнилось 18 років; вчинений ним умисний злочин, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а також обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 можливо звільнити від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

З а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.172 КК України та призначити покарання у вигляді 850 грн штрафу.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення

Суддя: ОСОБА_1