Постанова

від 02.06.2014 по справі 816/563/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/563/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іванюк Є.В.,

представника позивача - Письмак О.В.,

представника відповідача - Міщаніна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полагросервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово - виробниче підприємство "Торговиця" про визнання недійсним акту опису й арешту майна та зняття арешту із заставленого майна, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" (далі - ТОВ "Дельта продукт", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Київський ВДВС, відповідач) про визнання недійсним акту опису й арешту майна від 17.01.2014 та зняття арешту з майна заставленого згідно з договором застави №1 від 01.06.2013 та договором іпотеки від 04.10.2013. Також позивач просив зупинити реалізацію майна, арештованого згідно з актом опису й арешту майна від 17.01.2014.

26.02.2014 позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним акт опису й арешту майна від 17.01.2014 та зняти арешт із 1/50 нежитлових приміщень та із земельної ділянки площею 0,0226 га під вказаними приміщеннями, що по вул. Половки, 68 у м. Полтаві, зупинивши реалізацію арештованого майна (а.с. 194 т. 1).

Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує, що з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань в сумі 909 865,08 грн. між боржником - ТОВ ТД "Полагросервіс" та кредитором - ТОВ "Дельта продукт" 01.06.2013 був укладений договір застави №1, предметом якого, крім іншого, є 1/50 нежитлових приміщень по вул. Половки, 68 у м. Полтаві у вигляді сукупності будівельних матеріалів у складі об'єкта незавершеного будівництва, який являє собою триповерхову адміністративну будівлю загальною площею 552,5 м 2 . Крім цього між боржником і кредитором був укладений договір іпотеки від 04.10.2013, предметом якого є земельна ділянка під вказаними вище нежитловими приміщеннями, загальною площею 0,0226 га. Вказані обтяження рухомого та нерухомого майна були зареєстровані в Державних реєстрах 05.06.2013 та 04.10.2013 відповідно. Незважаючи на це 17.01.2014 державним виконавцем Київського ВДВС був складений акт опису й арешту майна, яким було описане майно, обтяжене іпотекою та заставою, з накладенням арешту на нього. Вважаючи порушеними власні права, як іпотекодержателя та заставодержателя, позивач, із посиланням на положення ст. 58 Закону України "Про заставу" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку", просить суд визнати недійсним акт опису й арешту майна та зняти арешт із вказаного майна в порядку ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", зупинивши при цьому його реалізацію з прилюдних торгів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на законність дій державного виконавця, який у порядку та на підставі положень Закону України "Про виконавче провадження" здійснив опис та арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №41356054.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, просив суд у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 11.02.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ ТД "Полагросервіс" та ТОВ ТВО "Торговиця".

Треті особи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд і вирішення публічно-правового спору за даної явки сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2013 між ТОВ ТД "Полагросервіс" (заставодавець) та ТОВ "Дельтапродукт" (заставодержатель) був укладений договір застави №1 (а.с. 37-55 т. 1), предметом якого, згідно умов п. 3.1, є майно заставодавця в найменуванні, кількості та ціні, що визначені у Додатку №1, Додатку №2 та Додатку №3 до даного договору, а також всі інші майнові права, які можуть виникнути і пов'язані із заставним майном. Відповідно до п. 3.3 договору застави від 01.06.2013 (в редакції згідно з додатковою угодою №1 до договору застави №1 від 01.06.2013, а.с. 6 т. 2) предмет застави відповідно до Додатку №2 і Додатку №3 включає в себе сукупність будівельних матеріалів у складі об'єкта незавершеного будівництва, який являє собою триповерхову адміністративну будівлю загальною площею 552,5 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 68, і належить заставодавцю на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 03.10.2008 (а.с. 7 т. 2) вартістю 7 400 196,19 грн., а також будь-які майнові і немайнові права, які можуть виникнути в майбутньому і пов'язані з цим майном.

Вказаний договір застави був зареєстрований Полтавською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 05.06.2013 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №40874751 (а.с. 56-63 т. 1).

Пояснюючи необхідність реєстрації об'єкта нерухомості саме як рухомого майна у вигляді сукупності будівельних матеріалів, представник позивача зазначив, що предмет застави включає в себе об'єкт самовільного будівництва, внаслідок чого весь об'єкт наразі є незавершеним будівництвом, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Вказана обставина не відноситься до предмету позову, у зв'язку з чим не підлягає судовій оцінці у даному випадку.

04.10.2013 між ТОВ "Дельтапродукт" (іпотекодержатель) та ТОВ ТД "Полагросервіс" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (а.с. 64-67 т. 1), предметом якого є земельна ділянка площею 0,0226 га (кадастровий номер 5310136400:10:004:0322), що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 68.

Обтяження предмету іпотеки зареєстроване приватним нотаріусом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2013 за №10314670 (а.с. 68-69 т. 1).

17.01.2014 державним виконавцем Київського ВДВС в рамках зведеного виконавчого провадження №41356054 про стягнення з ТОВ ТД "Полагросервіс" на користь фізичних та юридичних осіб боргу в розмірі 961 759,33 грн. був складений акт опису й арешту майна, яким здійснено опис 1/50 нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Половки, 68, м.Полтава, та земельної ділянки під вказаними нежитловими приміщеннями, площею 0,0226 га, кадастровий номер: 5310136400:10:004:0322, яка знаходиться за тією ж адресою та накладено арешт на вказане майно (а.с. 9-12 т. 1).

У зв'язку з цим позивач, вважаючи порушеними власні права, як заставодержателя та іпотекодержателя, звернувся до суду з даним позовом з метою недопущення третіх осіб до розпорядження без його волі обтяженим майном.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З наведеного випливає, що одним із можливих способів забезпечення стягнення з боржника суми боргу за виконавчим документом є вжиття державним виконавцем заходів щодо опису та арешту майна боржника.

Як свідчать матеріали даної адміністративної справи, державним виконавцем Київського ВДВС 17.01.2014 в порядку передбаченому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" було складено акт опису й арешту майна ТОВ ТД "Полагросервіс" - боржника у зведеному виконавчому провадженні №41356054.

В той же час у відповідності до положень частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, право іпотеки на земельну ділянку (кадастровий номер 5310136400:10:004:0322) за договором від 04.10.2013 зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2013 приватним нотаріусом за реєстровим №10314670, що підтверджується витягом серії ЕАС №840578 від 04.10.2013 та в силу вимог статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є чинним у відносинах з третіми особами (а.с. 68-69 т. 1)

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 56-63 т. 1) позивач 05.06.2013 здійснив реєстрацію застави рухомого майна ТОВ ТД "Полагросервіс" за договором застави №1 від 01.06.2013.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином правила пріоритету зареєстрованих обтяжень поширюються як на нерухоме, так і на рухоме майно.

Зважаючи на те, що державний виконавець Київського ВДВС 17.01.2014 здійснив опис та арешт майна, яке на той час вже було обтяжене іпотекою та заставою, суд приходить до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом перед третіми особами на отримання задоволення своїх вимог за рахунок заставленого мана.

Враховуючи викладені обставини слід зазначити, що предмет договору іпотеки та договору застави не відноситься до складу майна, на яке державним виконавцем в даному випадку може бути звернуто стягнення для задоволення вимог інших кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У зв'язку з цим вимога позивача щодо зняття арешту із заставленого майна згідно договору застави №1 від 01.06.2013 та договору іпотеки від 04.10.2013 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той же час не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсним акту опису й арешту майна від 17.01.2014, оскільки на момент його складення державний виконавець не володів будь-якою інформацією про види та обсяг обтяженого майна ТОВ ТД "Полагросервіс" у зв'язку з відсутністю під час проведення опису представника боржника чи будь-якої іншої особи, яка б могла повідомити державному виконавцю про відповідні факти. У зв'язку з цим державний виконавець, діючи у межах власних повноважень та у спосіб визначений статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", вчинив відповідну виконавчу дію, яку оформив актом опису й арешту майна від 17.01.2014. Зважаючи на те, що положенням ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у подібних випадках передбачено лише право особи на звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про визнання недійсним акту опису й арешту майна від 17.01.2014.

Так само не підлягає задоволенню вимога позивача зупинити реалізацію арештованого майна згідно акту опису й арешту майна від 17.01.2014, оскільки матеріали адміністративної справи не містять яких-небудь доказів про призначення прилюдних торгів, позивач таких у судовому засіданні не надав.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зняти арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полагросервіс", що перебуває у заставі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" за договором застави №1 від 01.06.2013, звільнивши з-під арешту наступне майно: 1/50 нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Половки, 68, м. Полтава, та земельну ділянку під вказаними нежитловими приміщеннями, площею 0,0226 га, кадастровий номер: 5310136400:10:004:0322, яка знаходиться за адресою: вул. Половки, 68, м. Полтава.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта продукт" (місцезнаходження: вул. Половки, 70, м.Полтава; ідентифікаційний код 31618474) частину судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 36,54 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06.06.2014.

Суддя Є.Б. Супрун