Рішення

від 22.05.2014 по справі 910/5859/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5859/14 22.05.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1) приватного підприємства «Подолянське»

2) приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»

про стягнення 58 961,51 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Бабич Є.В. (за довіреністю)

від відповідачів не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Подолянське» та приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення 58 961,51 грн., з яких 40 434,75 грн. - сума основного боргу, 7 926,95 грн. - відсотки річних, 2 021,04 грн. - пеня, 8 578,77 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 1 умов договорів поставки № АП-20-0019 від 18.03.2013 р., № АП-20-0020 від 18.03.2013 р., № АП-20-0026 від 25.03.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5859/14 та призначено її до розгляду на 29.04.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 22.05.2014 р.

22.05.2014 р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у зв'язку зі сплатою відповідачем-1 суми боргу та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідачі відзиву на позов не надали, представників в судове засідання не направили, про причини неявки не повідомили, про день та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачам було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 22.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - продавець) та приватним підприємством «Подолянське» (далі - покупець) було укладено договори поставки № АП-20-0019 (далі - Договір-1).

Відповідно до п. 1.1. Договору-1 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі - товар) загальною вартістю 26 785,19 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору-1 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного Договору-1, в наступні строки: не пізніше 30.03.2013 р. - в сумі 5 357,04 грн.; не пізніше 01.10.2013 р. - в сумі 21 428,15 грн.

Додатковим договором від 12.04.2013 р. № АП-20-0019ДС1 до Договору-1 сторони домовилися доповнити Договір-1 додатковим переліком засобів захисту рослин на загальну суму 3 499,74 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 15.04.2013 р., а відповідач-1 зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх не пізніше 20.04.2013 р. на суму 699,95 грн. та не пізніше 01.10.2013 р. на суму 2 799,79 грн.

Додатковим договором від 23.04.2013 р. № АП-20-0019ДС2 до Договору-1 сторони домовились доповнити Договір-1 додатковим переліком засобів захисту рослин на суму 2 915,56 грн. Позивач зобов'язався поставити засоби захисту рослин в строк до 24.04.2013 р., а відповідач-1 зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх не пізніше 25.04.2013 р. на суму 583,11 грн. та не пізніше 30.10.2013 р. на суму 2 332,45 грн.

Додатковим договором від 14.05.2013 р. № АП-20-0019ДС4 до Договору-1 сторони домовились доповнити Договір-1 додатковим переліком засобів захисту рослин на суму 6 975,42 грн. Позивач зобов'язався поставити засоби захисту рослин в строк до 15.05.2013 р., а відповідач-1 зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх не пізніше 20.05.2013 р. на суму 1 395,08 грн. та не пізніше 01.11.2013 р. на суму 5 580,34 грн.

Додатковим договором від 31.05.2013 р. № АП-20-0019ДС5 до Договору-1 сторони домовились доповнити Договір-1 додатковим переліком засобів захисту рослин на суму 7 155,92 грн. Позивач зобов'язався поставити засоби захисту рослин в строк до 01.06.2013 р., а відповідач-1 зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх не пізніше 01.06.2013 р. на суму 1 073,39 грн. та не пізніше 01.09.2013 р. на суму 6 082,53 грн.

Додатковою угодою від 09.10.2013 р. до Договору-1 сторони домовились зменшити кількість товару та не поставляти товар на суму 1 951,20 грн.

18.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - продавець) та приватним підприємством «Подолянське» (далі - покупець) було укладено договори поставки № АП-20-0020 (далі - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1. Договору-2 продавець зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі - товар) загальною вартістю 6 252,30 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору-2 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного Договору-2 в наступні строки: не пізніше 30.03.2013 р. - на суму 1 250,46 грн., не пізніше 01.10.2013 р. - на суму 5 001,84 грн.

25.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - продавець) та приватним підприємством «Подолянське» (далі - покупець) було укладено договори поставки № АП-20-0026 (далі - Договір-3).

Відповідно до п. 1.1 Договору-3 продавець зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити насіннєвий матеріал (далі - товар) загальною вартістю 10 010,60 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору-3 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного Договору-3, в наступні строки: не пізніше 30.03.2013 р. - на суму 2 002,12 грн.; не пізніше 01.10.2013 р. - на суму 8 008,48 грн.

Позивач передав відповідачу-1 за Договором-1 та додатковими договорами до нього, Договором-2, Договором-3 товар на загальну суму 61 643,53 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а відповідач-1 вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреностями на отримання товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач-1 товар, поставлений позивачем, оплатив частково на суму 21 208,78 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 40 434,75 грн.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договорів поставлено відповідачу товар на суму 61 643,53 грн., що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем-1 поставлений за договором товар був частково оплачений на суму 21 208,78 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами станом на день розгляду справи становить 40 434,75 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договорів. Відповідачем-1, в свою чергу, жодних претензій у строки, визначені договором щодо невідповідності поставки товару умовам договору, не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Відповідно до договору поруки № ПР-20-0019 від 31.05.2013 р. передбачено, що забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за Договором-1 та додаткових договорів до нього, Договором-2, Договором-3 щодо оплати товару забезпечується порукою приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (відповідач - 2), а отже, відповідач-2 є солідарно зобов`язаним за виконання зобов`язань відповідача-1 щодо оплати товару за вказаними правочинами перед позивачем, з огляду на що суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за Договором-1 та додатковими договорами до нього, Договором-2, Договором-3 солідарно з відповідача - 1 та з відповідача - 2.

Суд дійшов висновку про те, що у відповідача-1 на момент звернення позивача з позовом до суду залишилась неоплаченою заборгованість у розмірі 40 434,75 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 40 434,75 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки останні були сплачені відповідачем-1 позивачу 10.04.2014 р. та 16.04.2014 р., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, тобто під час розгляду справи в суді.

З огляду на викладене, на момент прийняття рішення борг в розмірі 40 434,75 грн. відповідачем-1 сплачено, а предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 02.04.2014 р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля на позовній заяві.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40 434,75 грн., яка була сплачена відповідачем після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім стягнення суми основної заборгованості за договорами та додатковими договорами до нього, позивач просить стягнути 2 021,04 грн. пені, 7 926,95 грн. річних, та 8 578,77 грн. 15% штрафу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 021,04 грн. відповідно до п. 5.2. Договорів-1, 2, 3, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно зі ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 5.5. договорів сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договорами, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 40% і 96% річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.5. договорів, а відповідач - 1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 40% і 96% річних, нарахованих на суму боргу, підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку процентів річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Пунктом 5.4. Договорів-1, 2, 3 сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що застосування іншого виду неустойки-штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Розмір штрафу - 15% становить 8 578,77 грн., які підлягають стягненню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача-1 та відповідача-2 підлягають стягненню солідарно сума пені в розмірі 2 021,04 грн., 40% і 96% річних, нарахованих на суму боргу, в розмірі 7 926,95 грн. та 15% штрафу в розмірі 8 578,77 грн.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 434,75 грн., яка була сплачена відповідачем після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1 та відповідача-2.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з приватного підприємства «Подолянське» (31400, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. Коцюбинського, 5, код 34638855) та з приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30369454) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, буд. 15, код 30262667) 2 021 (дві тисячі двадцять одну) грн. 04 коп. пені, 7 926 (сім тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 95 коп. відсотків річних, 8 578 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 77 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного 40 434,75 грн. боргу.

Повне рішення складено 11.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова