Рішення

від 02.06.2014 по справі 916/1138/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 916/1138/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Рязанцев Д.І. за довіреністю № 298 від 15.01.2014р.;

від відповідача: Мосунова Ю.І. за довіреністю № 1138 від 15.04.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Концерну „Військторгсервіс" в особі Дирекції „Дім побуту та торгівлі" Концерну „Військторгсервіс";

до відповідача: Військової частини А2756

про стягнення 34116, 76 грн., -

в с т а н о в и в :

Концерн „Військторгсервіс" в особі Дирекції „Дім побуту та торгівлі" (далі - Позивач) звернувся до військової частини А2756 (далі - Відповідач) із позовом про стягнення 34117,76 грн. посилаючись на наступне.

Відповідно до укладеного між Дирекцією „Дім побуту та торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" та відповідачем 03.12.2012 р. договору № 60 на виконання послуг з пошиття військової форми одягу та взуття відповідачеві надавались послуги з пошиття військової форми одягу та послуг з пошиття взуття для військово службовців речової служби в/ч А2765 на загальну суму 33 360 грн., згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач бере на себе зобов'язання надати послуги індивідуального пошиття військової форми одягу.

Згідно п.3.1 Договору продукція оплачується відповідачем згідно з актом виконаних робіт та накладної.

Пунтком 3.2 Договору розрахунок на товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання відповідачем та належним чином оформлених документів.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність, встановлену чиним законодавством.

Станом на 26.09.2013 р. відповідач жодним чином не сплатив за надані послуги - пошиття форменного взуття.

На заявлену претензію відповідач відповів відстуністю коштів на оплату наданих послуг.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України відповідачеві на вказану суму боргу нараховано 3% річних в сумі 756,76 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з віповідача вказані суми.

Відповідач з вимогами не згоден, надав відзив у якому зазначив таке.

Відповідачем 02 грудня 2013 р. сплачено по вказаному договору 30000 грн. згідно платіжного доручення № 453 від 02.12.2013 р.

Також відповідачем надана банківська виписка від 07.05.2014р. про сплату відповідачем 3360 грн. за вказаним договором.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно із абз. 1 ч. І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі був укладений вищевказаний договір. На виконання договору позивач пошив формене взуття для відповідача на суму 33360 грн., про що свідчить вказаний акт наданих послуг № 88/1 за грудень 2012 р., підписаний обома сторонами.

Таким чином, з приведеного випливає, що позивачем, як виконавцем послуг, умови договору виконані повністю.

Відповідачем 02.12.2013 р. сплачено за надані послуги 30 000 грн. та 3360 грн. ще 07.05.2014 р.

Отже, на день прийняття господарським судом рішення по даній справі 02.06.2014р. сума основного боргу є сплаченою. Тобто предмета спору по сумі основного боргу не існує.

Відтак, провадження у справі в цієї частині слід припинити з підстав п.1-1 ст. 80 ГПК України - у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п.4.10 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - Питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

19.05.2014р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача лише суму 3% річних.

Щодо нарахування 3% річних на суму боргу в сумі 756,76 грн. суд зазначає таке.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3 % річних, вони нараховані за період з 29.12.2012 р. по 29.10.2013 р. Тобто на момент погашення частки суми основного боргу суми 30 000 грн. - 02.12.2013 р. залишалась несплаченою вся сума основного боргу в розмірі 33360 грн.

Відтак, сума 3% річних є правильно нарахованою сумою і підлягає стягненню.

Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну „Військторгсервіс" - задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А2756 (65041, м. Одеса, вул. Хуторська, 99, код ЄДРПОУ 07644539) на користь Концерну „Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Дирекції „Дім побуту та торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" (03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 3-А, код 37175103) - 3% річних в сумі 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 76 коп. та суму судового збору в розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 46 коп.

Припинити провадження у справі 916/1138/14 в частині стягнення з військової частини А2756 (65041, м. Одеса, вул. Хуторська, 99, код ЄДРПОУ 07644539) суми основного боргу за договором виконання послуг з пошиття взуття для військовослужбовців № 60 від 03.12.2012р. в розмірі 33360 (тридцять три тисячі триста шістдесят) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.