Рішення

від 10.06.2014 по справі 927/792/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2014 року Справа № 927/792/14

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14032

Відповідач: Головне управління Держсанепідслужби у Чернігівській області,

вул. Любецька, 11А, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 3697,21 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, особисто

від відповідача: Михайлов М.А., довіреність № б/н від 03.06.2014 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Головного управління Держсанепідслужби у Чернігівській області про стягнення з відповідача 3408,82 грн. боргу та 288,39 грн. пені за період з 16.10.2013р. по 27.05.2014р., за неналежне виконання умов договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року.

Представники сторін в судовому засіданні 10.06.2014 року надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

В судовому засіданні 10.06.2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2014 року виклав позовні вимоги.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечував та пояснив, що кошти за поставлений товар за спірними договорами є на рахунку казначейства, але їх проплата казначейством не здійснюється.

В судовому засіданні 10.06.2014 року було здійснено огляд оригіналів документів: опису вкладення, фіскального чеку, повідомлення про вручення, договору №7 від 16.10.2013 року, договору №8 від 16.12.2013 року, договору №3 від 26.12.2013 року, акту звірки розрахунків, видаткових накладних: від 16.10.2013 року на суму 1514,82 грн., від 16.12.2013 року на суму 994 грн., від 26.12.2013 року на суму 900 грн., відповіді на претензію.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Головним управлінням Держсанепідслужби у Чернігівській області (покупець) були укладені договори №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, постачальник (позивач) взяв на себе зобов»язання протягом дії договорів передати покупцеві (відповідачу) продукцію за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами в накладних, які є невід»ємною частиною договору (товар), а покупець зобов»язаний прийняти та сплатити товар на умовах, встановлених договорами. Загальний обсяг товару, що продається за цими договорами, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару.

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару. Накладні, по яких здійснюється поставка товару виконують роль специфікації до договору і є його невід»ємною частиною (п. 1.2. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року).

Відповідно до п. 1.3. договорів, загальна сума договору визначається загальною сумою товару, проданого відповідно до умов договору та становить: по договору №7 від 16.10.2013 року - 1514,82 грн.; по договору №8 від 16.12.2013 року - 994,00 грн. та по договору №3 від 26.12.2013 року - 900,00 грн.

Кількість та асортимент товару, згідно п. 1.5. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, вказується у накладних згідно попереднього замовлення.

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року.

Відносно обов»язку сторін провести взаєморозрахунки при припиненні договору, відносно відповідальності сторін, передбаченої розділом 7 договору і відносно обов»язку покупця зберігати комерційну таємницю постачальника договір діє до виконання всіх зобов»язань сторін.

Зі змісту договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року вбачається, що за юридичною природою вказані договори є договорами поставки.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року передбачено, що передача товару здійснюється згідно накладної на складі постачальника або покупця (при доставці товару постачальником). Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару покупцю, про що свідчать підписи сторін у прибуткових накладних.

На виконання умов спірних договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, позивачем було поставлено відповідачу товар (канцелярські та господарчі товари), згідно видаткових накладних: № Р-00006371 від 16.10.2013 року на суму 1514,82 грн.; №Р-00007755 від 16.12.2013 року на суму 994 грн.; №Р-00007962 від 26.12.2013 року на суму 900,00 грн., які підписані, скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи, та огляд оригіналів яких було здійснено в судовому засіданні 10.06.2014 року (а.с.19-21). Всього відповідачу було поставлено товару по вказаних накладних на загальну суму 3408,82 грн.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року сторони обумовили, що покупець зобов»язаний оплатити товар у відповідності до п.п.2.1., 2.2. договору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року передбачено, що розрахунок проводиться за отриманий товар покупцем шляхом перерахунку грошових засобів платіжним дорученням на рахунок постачальника. Фактом оплати є надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Згідно рахунку та відповідно накладних по договору №7 від 16.10.2013 року - №Р-00006371; по договору №8 від 16.12.2013 року - №Р-00007755; по договору № №3 від 26.12.2013 року - №Р-00007962. Розрахунок за отриманий товар покупець зобов»язується провести у строк до 7 днів згідно п. 2.2 по договору №7 від 16.10.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, а по договору №8 від 16.12.2013 року, згідно п.2.2., у строк до 14 днів.

Таким чином, по видатковій накладній № Р-00006371 від 16.10.2013 року на суму 1514,82 грн. відповідач зобов»язаний був здійснити оплату до 23.10.2013 року включно; по видатковій накладній №Р-00007755 від 16.12.2013 року на суму 994 грн. - до 30.12.2013 року включно; по видатковій накладній №Р-00007962 від 26.12.2013 року на суму 900,00 грн. - до 02.01.2014 року включно.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання по договорах №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних: № Р-00006371 від 16.10.2013 року на суму 1514,82 грн.; №Р-00007755 від 16.12.2013 року на суму 994 грн.; №Р-00007962 від 26.12.2013 року на суму 900,00 грн. не виконав. Загальна сума заборгованості за поставлені канцелярські та господарчі товари становить 3408,82 грн.

Направлений позивачем відповідачу претензійний лист №18/14 від 18.03.2014 року, з проханням сплатити заборгованість у сумі 3408,82 грн. відповідач залишив без задоволення.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 288,39 грн. за період прострочки з 16.10.2013 року по 27.05.2014 року, яка нарахована на загальну суму боргу 3408,82 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ 6,5%.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.08

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань, відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, у разі не оплати поставленого товару більш ніж на 5 днів понад термін, встановлений в п. 2.2. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день.

Виходячи із аналізу умов п.7.2 договорів та ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку,що визначений сторонами в договорах штраф за кожний день прострочки, фактично по своїй природі є пенею за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань щодо оплати отриманого товару.

Прострочка оплати, з урахуванням умов пунктів 2.2. та 7.2. договорів №7 від 16.10.2013 року, №8 від 16.12.2013 року та №3 від 26.12.2013 року, по видатковій накладній № Р-00006371 від 16.10.2013 року на суму 1514,82 грн. виникла з 29.10.2013 року; по видатковій накладній №Р-00007755 від 16.12.2013 року на суму 994 грн. - з 09.01.2014 року; видатковій накладній №Р-00007962 від 26.12.2013 року на суму 900,00 грн. - з 09.01.2014 року.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, але враховуючи, що позивачем під час розрахунку пені не було враховано строки оплати, відповідно до умов договорів та п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд доходить висновку, що пеня за простроку оплати по видатковій накладній № Р-00006371 від 16.10.2013 року на суму 1514,82 грн. підлягає нарахуванню з 29.10.2013р. по 29.04.2014р. і її розмір становить 98 грн. 73 коп.; по видатковій накладній №Р-00007755 від 16.12.2013 року на суму 994 грн. - з 09.01.2014р. по 27.05.2014р. і її розмір становить 48 грн. 86 коп.; видатковій накладній №Р-00007962 від 26.12.2013 року на суму 900,00 грн. - з 09.01.2014р. по 27.05.2014р. і її розмір становить 44 грн. 24 коп.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочку виконання взятих на себе зобов»язань становить 191 грн. 83 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 3408,82 грн. основного боргу та 191,83 грн. пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1779,28 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Держсанепідслужби у Чернігівській області, вул. Любецька, 11А, м. Чернігів, 14000 (р/р 35217001004175 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38270937) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14032 (р/р НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанку» м. Чернігів, МФО 353649, код ОКПО 2801000061) 3408,82 грн. боргу; 191,83 грн. пені; 1779,28 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 11.06.2014 року.

Суддя Л.М.Лавриненко