Рішення

від 10.06.2014 по справі 920/624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.2014 Справа № 920/624/14

за позовом: Українсько-Ізраїльського товариства з обмеженою відповідальністю

спільного підприємства "Вельта-Косметік", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Суми

про стягнення 37 107 грн. 64 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Єва С.В.

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Буренку Я.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 37 107 грн. 64 коп. заборгованості, відповідно до укладеного між сторонами договору на поставку товарів № 72/08 від 01.08.2009 р., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судове засідання надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач частково погасив суму заборгованості в розмірі 3 500 грн. 00 коп. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява приймається судом до розгляду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, правом подати заперечення проти вимог позивача або докази сплати суми заборгованості відповідач не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвали по справі № 920/624/14 направлялись судом відповідачу на дві адреси, були повернуті поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивачем до позовної заяви надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 216667, відповідно до якої станом на 28.02.2014 р., відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тому, суд направляв відповідачу ухвали на вказані адреси позивачем та згідно довідки ЄДРЮФП.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.08.2009 р. був укладений договір № 72/08 на постачання товару, за умовами п. 1.1 якого постачальник (позивач) постачає, а покупець (відповідач) отримує товар та своєчасно оплачує його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені додаткові угоди, якими сторони продовжували строк дії договору № 72/08 на постачання товару від 01.08.2009 р.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 зазначеного договору, постачання та отримання товару здійснюється на підставі видаткової накладної. Моментом поставки товару та здавання-приймання товару є дата відповідної накладної.

Згідно п. 4.2. Договору, сторони домовились, що покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити отриманий товар на протязі 30 календарних днів від моменту поставки товару.

Позивач в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що відповідачу 13.03.2013 р. відповідно до видаткової накладної № ВЕРН-000579 було поставлено товар на суму 48 009 грн. 30 коп. Вказаний товар мав бути оплачений до 12.04.2013 р.

23.05.2013 р. відповідно до видаткової накладної № ВЕРН-001130 позивач поставив, а відповідач отримав та прийняв товар на суму 50 169 грн. 48 коп. Термін розрахунків до 22.06.2013 р. Проте, відповідач за поставлений товар не здійснив оплату.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких містяться підписи представника відповідача.

08.11.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 з вимогою здійснити оплату за отриманий товар. Проте, відповідач відповіді на претензію на надав, акт звірки не надіслав.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 29 та 30 листопада 2013 р. відповідач здійснив часткове повернення товару на суму 15 271 грн. 14 коп. Тому, з урахуванням повернення товару, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення до суду складає 37 107 грн. 64 коп.

В судове засідання представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач частково погасив суму заборгованості в розмірі 3 500 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 05.06.2014 р. складає 33 607 грн. 64 коп.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 33 607 грн. 64 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 (АДРЕСА_2)) на користь Українсько-Ізраїльського товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Вельта-Косметік" (49019, м. Дніпропетровськ, пр. Свободи, буд. 2Б, код 23648086) 33 607 грн. 64 коп. заборгованості, 1 827 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА