Ухвала

від 10.06.2014 по справі 813/2188/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закритя провадження в частині позовних вимог

10 червня 2014 року справа № 813/2188/14

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Гулика А.Г.,

судді Карп'як О.О.,

судді Потабенко В.А.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника відповідача Кірєєва А.Ю.,

свідка ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого підприємства "Абсолют" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання нечинними актів та скасування наказу,-

в с т а н о в и в :

Мале підприємство "Абсолют" (далі - МП «Абсолют») звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Держархбудінспекція України), в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог від 28.04.2014 року просить суд визнати нечинними акт №243-л від 13.12.2013 року та акт № 243-л/1 від 13.12.2013 року, скасувати наказ № 45-Л від 27.12.2013 року про анулювання ліцензії на виконання будівельних робіт серії АД №031984 від 19.03.2012 року МП "Абсолют" в частині п.25 додатку №6 до наказу Держархбудінспекції від 27.12.2013р.

Ухвалою від 28.04.2014 р. суд допустив заміну неналежного відповідача Держархбудінспекцію України щодо позовних вимог про визнання нечинними (скасування) актів №№ 243-л, 243-л/1 від 13.12.2013 року на належного - Інспекцію Держархбудконтролю у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт №243-л від 13.12.2013р. планової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності та акт №243-л/1 від 13.12.2013р. про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки є нечинними, оскільки вказана перевірка відповідачем не здійснювалась, про її проведення позивача належним чином не повідомляли. Позивач вважає, що зважаючи на не проведення перевірки та протиправне складення оскаржуваних актів у відповідача не було підстав для анулювання ліцензії на виконання будівельних робіт серії АД №031984 від 19.03.2012 року МП "Абсолют". Тому, просить суд скасувати наказ №45-Л від 27.12.2013 року про анулювання ліцензії.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву від 14.04.2014 р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що планова перевірка додержання МП «Абсолют» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, здійснювалась у встановленому законом порядку. У зв'язку з недопущенням посадових осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - ІДАБК у Львівській області) до проведення перевірки складено акт №243-л/1 від 13.12.2013р. про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки. Відповідач зазначає, що позовна вимога про визнання нечинними актів №243-л від 13.12.2013 року та акт № 243-л/1 від 13.12.2013 року не підлягає задоволенню, оскільки вказані акти складені не відповідачем, а іншим суб'єктом ІДАБК у Львівській області. Крім того, оскаржувані акти не спричиняють правових наслідків для відповідача, а тому не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. У судових засіданнях, в яких брав участь представник позивача, він позовні вимоги підтримував з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю в частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що в межах цього спору позивач просить суд визнати нечинними акт №243-л від 13.12.2013 року та акт № 243-л/1 від 13.12.2013 року, скасувати наказ № 45-Л від 27.12.2013 року про анулювання ліцензії на виконання будівельних робіт серії АД №031984 від 19.03.2012 року МП "Абсолют" в частині п.25 додатку №6 до наказу Держархбудінспекції від 27.12.2013р.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п.8 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553 (далі - Порядок), за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках. Зазначений акт є підставою для прийняття органом ліцензування рішення щодо спроможності суб'єкта господарювання провадити господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Відповідно до п.13 вказаного Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під актом, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документа рішення державного чи іншого органу, яке породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.97р. № 2-зп, справа № 3/35-313), який зазначає, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувані акти є засобами документування дій контролюючого органу, в яких відображається результат практичної діяльності уповноважених на їх складення осіб, що має значення для прийняття суб'єктом владних повноважень певного управлінського рішення чи вчинення дії.

Вказані документи є виключно носіями доказової інформації, носять проміжний характер та не є обов'язковими для виконання позивачем, не супроводжуються державним примусом, тобто не є правовими актами індивідуальної дії.

Крім того, вони безпосередньо не порушують прав позивача і не можуть породжувати спір між сторонами, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правові наслідки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує рішення органу ліцензування щодо спроможності суб'єкта господарювання провадити господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, прийняте на основі акта перевірки.

Зважаючи на викладене, оскаржені позивачем акт №243-л від 13.12.2013р. планової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності та акт №243-л/1 від 13.12.2013р. про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки не мають ознак рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, суд вважає, що акт відмови від проведення перевірки та акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому їх висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у Постанові від 10.09.2013 р. № 21-237а13, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У сукупності вказані обставини унеможливлюють розгляд поданого позивачем позову в частині позовних вимог щодо визнання нечинними актів від 13.12.2013р. №243-л та №243-л/1 у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними акта від 13.12.13 року № 243-л планової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно - будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до 4 - 5 категорії складності та акта від 13.12.2013 року № 243-л/1 про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, оскільки вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суддя роз'яснює позивачу, що вказаний спір не підлягає розгляду в судовому порядку, незалежно від виду судочинства, а тому при закритті провадження у частині позовних вимог, підстави для зазначення компетентного суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1. ст. 157, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними акта від 13.12.13 року № 243-л планової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно - будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до 4 - 5 категорії складності та акта від 13.12.2013 року № 243-л/1 про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний тексту ухвали суду складений і підписаний 11.06.2014р.

Головуючий суддя А.Г. Гулик

Суддя О.О. Карп'як

Суддя В.А. Потабенко