Ухвала

від 11.06.2014 по справі 812/1289/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року справа №812/1289/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Васильєва І.А., Чебанов О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року по адміністративній справі № 812/1289/14 за позовом Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Кіровського міського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кіровська міська рада про надання дозволу на реалізацію майна, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року по адміністративній справі № 812/1289/14 в задоволенні позову Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Кіровського міського комунального підпримства " Виробниче управління житлово-комунального господарства", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кіровська міська рада, про надання дозволу на реалізацію майна відмовлено в повному обсязі. (арк.справи 220-222)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач - Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. (арк.справи 230, 231).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідач - зареєстрований в якості юридичної особи здійснював фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту і є самостійним суб'єктом, який має права юридичної особи, внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №02132295 (а.с. 88,89, 103-107).

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг -це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року стягнуто з Відповідача суму податкового боргу у загальному розмірі 202138,38 грн. (двісті дві тисячі сто тридцять вісім гривень тридцять вісім копійок), з яких 141258 грн. 11 коп.(сто сорок одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень одинадцять копійок) - основного платежу, 46185 грн. 92 коп. (сорок шість тисяч сто вісімдесят п'ять гривень дев'яносто дві копійки) - штрафні санкції, 14694 грн. 35 коп. (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні тридцять п'ять копійок) - пеня, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що його обслуговують (а.с.82-87).

Сторонами визнається, що зазначена постанова набрала чинності та не виконана відповідачем у розмірі 163380 грн. 68 коп.

Позивачем складені та направлені до банківських установ платіжні вимоги, інкасові доручення (розпорядження) про сплату боргу (а.с. 12.13).

Вказані інкасові доручення повернуті без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів для виконання даного документу (а.с. 13).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За правилами, встановленими п.п. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (відповідачем визнається сума податкового боргу зазначена в рішенні суду та податкових деклараціях (а.с. 14-81, 135-151).

Відповідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У 2001 році позивачем прийняті та вручені відповідачу перша та друга податкові вимоги (а.с. 7, 8).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Приписами п. 95.3 ст. 95 ПК України, передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення суми податкового боргу у розмірі 163380 грн. 68 коп.

З огляду на системний аналіз положень норм податкового законодавства, надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків можливе за умови, якщо таке майно належить саме боржнику і саме це майно підлягає реалізації з метою погашення боргу.

Статтею 78 Господарського кодексу України встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

29.09.2010 року третьою особою прийнято рішення про ліквідацію відповідача (а.с.101, 111).

На даний час ліквідація відповідача не завершена у зв'язку з наявністю податкового боргу. Зазначений факт визнається сторонами та підтверджується документально.

З посиланням на вимоги ст. 89 ПК України 18.04.2011 року позивачем прийнято рішення про опис майна боржника (а.с.11).

Як вбачається з Акту опису майна №503/9/24 від 19.04.2011 року у податкову заставу описано нерухоме та рухоме майно із зазначенням його належності відповідачу на суму 222285,17грн. (далі - акт № 503) (арк. справи 10).

До державного реєстру обтяжень внесено рухоме майно (а.с.9). У зв'язку з ліквідацією відповідача, третьою особою нерухоме майно передано на баланс Управління житло-комунального господарства та капітального будівництва виконкому Кіровської міськради (а.с.157). Про даний факт позивач обізнаний (а.с.159).

При цьому частина нерухомого майна третьою особою «списана» (а.с.156).

У зв'язку із списанням та частковою передачею майна, позивач просив звернути стягнення лише на частину нерухомого майна, зазначеного в акті опису.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України та наказу Фонду Державного майна України № 461 від 15.03.2006 року нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Таким чином надання дозволу на реалізацію нерухомого майна передбачає обов'язкове встановлення власника майна.

Сторонами визнано відсутність правовстановлюючих документів, які б свідчили про належність заставного майна Відповідачу та його відповідну державну реєстрацію.

На виконання вимог статей 11, 71 КАС України, судом приймались заходи щодо встановлення права власності відповідача на описане заставне майно, у тому числі шляхом витребовування інвентарних карток, актів прийому - передавання, тощо.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанці, що на підставі рішень про прийняття у власність № 193 від 23.06.1999 р., № 199 від 16.07.1999р., актів прийому - передавання, інвентарних карток, неможливо встановити власника нерухомого майна та неможливо здійснити його ідентифікацію з майном, зазначеним в акті опису № 503, внаслідок відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації нерухомого майна, відсутності індивідуальних ознак, оскільки у зазначених документах не зазначена не лише повна адреса, а навіть місто в якому повинно знаходитись заставне майно (а.с.180-209).

Таким чином, в розумінні вимог ст. 70 КАС України акт № 503, рішення про прийняття у власність № 193 від 23.06.1999 р., № 199 від 16.07.1999р., акти прийому- передавання, інвентарні картки, не є належними та допустимими доказами наявності у власності відповідача заставного майна.

З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року по адміністративній справі № 812/1289/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року по адміністративній справі № 812/1289/14- залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді І.А.Васильєва

О.О. Чебанов