Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/5964/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5964/14 02.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД»

до Товариства з обмеженою відповідністю «Компанія «Укрзембудіндустрія»

про стягнення 18 767,04 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Кравчук М.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 19 270,40 грн. основного боргу, а також 326,86 грн. інфляційних втрат, 240,44 грн. 3% річних, 929,34 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 було порушено провадження у справі №910/5964/14, розгляд справи було призначено на 12.05.2014.

У судовому засіданні 12.05.2014 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрзембудіндустрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК БУД ТРЕЙД" 17 270,40 грн. основного боргу, 326,86 грн. інфляційних втрат, 240,44 грн. 3% річних, 929,34 грн. пені.

Судом, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято дану заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 розгляд справи відкладено до 02.06.2014.

В судовому засіданні 02.06.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог. Вимога позивача в частині стягнення 17 270,40 грн. основного боргу мотивована тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 48 від 22.10.2013 не було здійснено в обумовлений строк оплату на вказану суму поставленого за видатковими накладними товару. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 240,44 грн. 3% річних та 326,86 грн. інфляційних втрат, а з посиланням на п. 5.3 договору поставки № 48 від 22.10.2013 - 929,34 грн. пені.

Відповідач в судове засідання 02.06.2014 повторно представників не направив, причин неявки представника суд не повідомив про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , а неявка представників відповідача в судове засідання, про яке відповідач був обізнаний, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2013 між відповідачем - ТОВ «Компанія «Укрзембудіндустрія», як покупцем, та позивачем - ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД», як постачальником, було укладено договір поставки № 48 (далі - договір поставки № 48 від 22.10.2013), відповідно до умов якого постачальник зобов?язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити плити піно полістирольні ПСБ-С 15, 25, 35, фасад еко, дах/підлога (далі - товар) (п. 1.1).

Умовами договору поставки № 48 від 22.10.2013 сторони визначили, що найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджується сторонами в специфікаціях, в рахунках - фактурах та видаткових накладних (п. 1.2), передача/прийом товару по кількості та якості між сторонами оформляється видатковою накладною; моментом передачі /прийому товару є дата вказана в видатковій накладній, підписаній сторонами або довіреними особами сторін (п. 1.3), оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів у вигляді сплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня відвантаження партії товару; днем відвантаження товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 4.1), у разі прострочення покупцем оплати товару, постачальник має право вимагати, а покупець зобов?язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми заборгованості за кожний календарних день прострочення (п. 5.2).

Відповідно до видаткових накладних № ТР-0003011 від 05.11.2013 на суму 4 348,80 грн. та № ТР-0003012 від 06.11.2013 на суму 27 921,60 грн., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін, позивачем по договору поставки № 48 від 22.10.2013 було поставлено, а відповідачем (в особі представника за довіреністю № 153 від 05.11.2013) прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 32 270,40 грн.

Як зазначав позивач у письмових поясненнях по справі, у період з 24.12.2013 по 17.04.2014 відповідачем за поставлений товар було сплачено 15 000,00, що підтверджується картками рахунку за 24.12.2013 року, 25.12.2013 року, 30.12.2013 року, 24.03.2013 року, 17.04.2013 року.

Однак, як зазначав позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), заборгованість в сумі 17 270,40 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за договором поставки № 48 від 22.10.2013 - погашена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору поставки № 48 від 22.10.2013 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 32 270,40 грн. , що підтверджується видатковими накладними № ТР-0003011 від 05.11.2013 на суму 4 348,80 грн. та № ТР-0003012 від 06.11.2013 на суму 27 921,60 грн.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 4.1 договору поставки № 48 від 22.10.2013 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 14 календарних днів з дня відвантаження партії товару за видатковими накладними) поставлений товар загалом на суму 32 270,40 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 15 000,00 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 17 270,40 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 48 від 22.10.2013 щодо своєчасного виконання зобов?язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 17 270,40 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 270,40 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача 240,44 грн. 3% річних за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014 та 326,86 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014, а з посиланням на п. 5.3 договору поставки № 48 від 22.10.2013 - 929,34 грн. пені за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умов п. 4.1 договору поставки № 48 від 22.10.2013 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 14 календарних днів з дня відвантаження партії товару за видатковими накладними) поставлений товар загалом на суму 32 270,40 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 15 000,00 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 17 270,40 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, п. 5.2 договору поставки № 48 від 22.10.2013 є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені - є законними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Суд, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку щодо сум, строків та ставок нарахувань заявлених до стягнення з відповідача 240,44 грн. 3% річних за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014, 326,86 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014, а також 929,34 грн. пені за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014, погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунками вказаних показників, у зв?язку з чим задовольняє вимоги позивача в цій частині у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 270,40 грн. основного боргу, 240,44 грн. 3% річних за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014, 326,86 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014, а також 929,34 грн. пені за період прострочення з 21.11.2013 по 11.03.2014

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача (з урахуванням того, що часткове погашення боргу за договором в сумі 2000,00 грн. було здійснено відповідачем вже під час провадження у справі).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрзембудіндустрія» (код ЄДРПОУ 34805729; місцезнаходження: 02094 м.Київ, бульвар Верховної Ради, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 38316536, місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул.. Виборзька,92) 17 270 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 40 коп. основного боргу, 240 (двісті сорок ) грн. 44 коп. 3% річних, 326 (триста двадцять шість) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 929 (дев?ятсот двадцять дев?ять) грн. 34 коп. пені, а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 06.06.2014.

Суддя Спичак О.М.