Рішення

від 22.05.2014 по справі 753/15297/13-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15297/13-ц

провадження № 2/753/557/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Набудович І.О.

при секретарі Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інкомед», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку після звільнення та затримки видачі трудової книжки, стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Компанія «Інкомед» про стягнення заборгованості по заробітній платі, cереднього заробітку за весь час затримки розрахунку після звільнення, зобов'язання здійснити відрахування до державних фондів соціального страхування та стягнення моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову та збільшив позовні вимоги. З урахуванням остаточних уточнень, які були подані позивачем, просив: стягнути з ТОВ «Компанія «Інкомед» середній заробіток за весь час затримки розрахунку після звільнення та затримки видачі трудової книжки з 26.08.2003 року і по теперішній час; зобов'язати відповідача та третю особу здійснити в повному обсязі всі відрахування до державних фондів соціального страхування з 01.12.2000 року; стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми з 26.08.2003 року і по теперішній час; постановити окрему ухвалу про зобов'язання здійснення особистого прийому Генеральним прокурором України; стягнути 13 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди . В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилався на те, що 26.08.2003 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №2-30/2003 задоволено його позовні вимоги, змінено формулювання звільнення ОСОБА_2 з ТОВ «Компанія «Інкомед» за наказом №16 від 05.12.2000 року з «звільнення за прогули» на звільнення «за власним бажанням», зобов'язано відповідача видати йому трудову книжку, стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 432,29 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 591,65 грн. та моральну шкоду у сумі 12 250 грн. У зв'язку з невиконанням на протязі понад десяти років зазначеного рішення, зокрема невидачі йому на руки трудової книжки, позивач позбавлений можливості реалізувати своє законне право на працю та заробляти собі на життя. Зазначив, що з 26.08.2003 року і по теперішній час органами прокуратури України не притягнуто до відповідальності осіб, з вини яких сталося утруднення розгляду справи. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22.10.2003 року по теперішній час Відділом ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві не виконано, у зв'язку з чим їх бездіяльність судовим рішенням від 17.03.2014 року визнано неправомірною. З грудня 2000 року відповідач ТОВ «Компанія «Інкомед» в особі її власника та директора ОСОБА_3 безпідставно не виплачує всі належні позивачу грошові кошти та не повертає трудову книжку, що позбавляє позивача працевлаштуватися на роботу та заробляти кошти на життя. Тому, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку після звільнення та затримки видачі трудової книжки, починаючи з 26.08.2003 року і по теперішній час; зобов'язати відповідача та третю особу здійснити в повному обсязі всі відрахування до державних фондів соціального страхування, починаючи з 01.12.2000 року і по теперішній час; стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми з 26.08.2003 року і по теперішній час; постановити окрему ухвалу про зобов'язання здійснення особистого прийому Генеральним прокурором України; Крім того, через неможливість реалізувати своє законне право на працю протягом більше ніж десять років позивач втратив свої професійні здібності, нормальні життєві зв'язки, значно погіршився фізичний стан, а тому просить суд стягнути з відповідача також і моральну шкоду у розмірі 13 000 000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням усіх уточнень підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належними чином. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутністі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 05 грудня 2000 року позивач ОСОБА_2 був звільнений з роботи у ТОВ «Компанія «Інкомед» на підставі наказу № 16 від 05.12.2000 року за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2003 року у справі № 2-30/2003 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія «Інкомед», 3-тя особа: ОСОБА_3, змінено формулювання причини його звільнення з ТОВ «Компанія «Інкомед» за наказом № 16 від 05.12.2000 року з «звільнення за прогули» на звільнення «за власним бажанням», зобов'язано відповідача видати йому трудову книжку, стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 432,29 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 591,65 грн. та моральну шкоду у сумі 12 250 грн. У задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовлено.

На виконання вказаного рішення 07 травня 2004 року Дарницьким районним судом м. Києва по справі № 2-30 видано виконавчі листи про: зобов'язання ТОВ «Компанія «Інкомед» видати трудову книжку ОСОБА_2; стягнення з ТОВ «Компанія «Інкомед» 432 грн. 29 коп. заборгованості заробітної плати; стягнення з ТОВ «Компанія «Інкомед» 12 591 грн. 65 коп. за час вимушеного прогулу; стягнення з ТОВ «Компанія «Інкомед» 12 250 грн. моральної шкоди (а.с. 13-16).

15 квітня 2011 року позивач звертався до відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві з заявами про прийняття на виконання цих виконавчих листів, на підставі яких 21 квітня 2011 року державним виконавцем Відділу винесено постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановами державного виконавця Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Синозацької І.П. від 15.06.2012 року та 08.06.2012 року виконавчі документи повернуто стягувачу без виконання (а.с. 45-48).

Підставою повернення виконавчих документів стягувачу виявилась відсутність ТОВ «Компанія «Інкомед» по місцю знаходження, відсутність будь-якого майна, а також відсутність коштів на рахунку Товариства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16 грудня 2004 року припинено юридичну особу відповідача ТОВ «Компанія «Інкомед» (а.с. 142-143).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2014 року відповідач ТОВ «Компанія «Інкомед» перебуває в стані припинення з 28.12.2005 року за судовим рішенням . Головою комісії з припинення є ОСОБА_3 Відомості про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні (а.с. 78-79, 101-102).

Згідно з інформацією, наданою Господарським судом м. Києва 02.12.2013 року, справа про банкрутство відповідача - ТОВ «Компанія «Інкомед» в провадженні Господарського суду м. Києва відсутня (т.2, а.с. 57).

Тобто, як убачається, в матеріалах справи відсутня інформація про визнання ТОВ «Компанія «Інкомед» банкрутом. Процедура припинення юридичної особи відповідача - ТОВ «Компанія «Інкомед» у встановленому законом порядку не завершена .

За змістом частини 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз'яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

Оскільки обов'язок виплатити всі належні звільненому працівнику суми у день звільнення працівника покладено на роботодавця, саме відповідач повинен довести суду відсутність своєї вини в не проведенні остаточного розрахунку з робітником, який звільнився.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, пояснення позивача, а також той факт, що розрахунок з позивачем так і не був проведений, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Компанія «Інкомед» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 26.08.2003 року підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 494 629, 80 грн., обчислений позивачем, оскільки такий розрахунок жодним належним доказом не підтверджений.

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд приймає до уваги суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягала стягненню за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.08.2003 року за період з 05.12.2000 року по день винесення рішення - 26.08.2003 року в розмірі 12 591 грн. 65 коп., відповідно до чого середньоденна заробітна плата становить - 18 грн. 50 коп. (12591 грн. 65 коп : 681 роб. дн.).

Період затримки розрахунку, починаючи з 26.08.2003 року по день винесення рішення, складає 2 696 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який підлягає стягненню, становить 49 876 грн.(18,50 грн. х 2 696 роб. дн.).

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивача, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться, у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життях.

За змістом цієї норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин є порушення роботодавцем будь-яких із передбачених законом прав найманого працівника, якщо таке порушення поєднано з його моральними стражданнями, втратою ним нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що з вини відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка виразились в душевних стражданнях, переживаннях через необхідність потягом тривалого часу поновлювати порушені права позивача в судовому порядку.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми з 26.08.2003 року і по теперішній час, то такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.08.2003 року, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 432 грн. 29 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 591 грн. 65 коп. та моральну шкоду в розмірі 12 250 грн. з моменту звільнення 05.12.2000 року по день винесення рішення - 26.08.2003 року. Тобто, позовні вимоги про стягнення сум за цей період вже вирішені по суті і повторне стягнення вказаних сум в іншому провадженні може призвести до подвійного стягнення, що є недопустимим. До того ж рішення суду, яке є актом правосуддя, що остаточно вирішує спір із заявлених вимог, не є грошовим зобов'язанням в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позовні вимоги про стягнення компенсації за порушення строків виплати боргу за весь час прострочення не підлягають задоволенню, так як відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», така компенсація виплачується підприємством під час виплати заробітної плати. Борг по заробітній платі в сумі, яка визначена рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.08.2003 року, позивачу на даний час не виплачений.

Відповідно до ст. 7 цього Закону відмова власника від виплати компенсації за несвоєчасну виплату доходів може бути оскаржена в судовому порядку.

Таким чином, вказана вимога є передчасною.

Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача здійснити в повному обсязі всі передбачені чинним законодавством обов'язкові відрахування до державних фондів соціального страхування, починаючи з 01.12.2000 і по теперішній час, оскільки така вимога є безпідставною та необґрунтованою, враховуючи, що позивач з 05.12.2000 року звільнений з роботи у ТОВ «Компанія «Інкомед» на підставі наказу № 16 від 05.12.2000 року.

Що стосується постановлення окремої ухвали про зобов'язання здійснення особистого прийому Генеральним прокурором України, то, виходячи з вимог спору, який регулюється нормами трудового законодавства, правові підстави для задоволення позову в цій частині у суду відсутні.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приход висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 49 876 грн. та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інкомед» (код ЄДРПОУ 25398765) на користь ОСОБА_2 (ІПН № НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 26.08.2003 року по день винесення рішення в розмірі 49 876 (сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривні, моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень .

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.О. Набудович