Рішення

від 05.06.2014 по справі 917/627/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 р. Справа №917/627/14

за позовом Селянського фермерського господарства "Скакун", поштова адреса: вул. Заводська, 12, м. Полтава, Полтавська область,36000; юридична адреса: 38701, Полтавська область, Полтавський район, с. Верхоли

до Приватної автомобільної школи "Студент", вул. Заводська, 12, м. Полтава, Полтавська область,36007

про стягнення грошових коштів в сумі 96 134,81 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кузь О.М., дов. б/н від 05.09.2013р.

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 05.06.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 91 088,46 грн. заборгованості за договором оренди об'єкта нерухомості від 01.02.2013 року, з яких: 18000,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 884,30 - пеня, 204,16 грн. - 3% річних, 72000,00 грн. - неустойка ( в редакції заяви від 20.05.2014 року).

В судовому засіданні 05.06.2014 року представник позивача подав заяву, в якій зазначив про технічну описку щодо визначення періоду заборгованості по орендній платі, а саме - замість липня 2013 року було помилково зазначено липень 2014 року. Суд приймає давну заяву позивача та розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 08.04.2014 року про порушення провадження у справі, від 22.04.2014 року та ухвала суду від 20.05.2014 року, які направлялися відповідачу за адресою: вул. Заводська, 12, м. Полтава, 36007, повернулися до суду з поштовою відміткою "адресат вибув".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №022289 станом на 08.05.2014р. Приватна автомобільна школа "Студент" знаходиться за адресою: вул. Заводська, 12, м. Полтава, 36007.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Між Селянським фермерським господарством "Скакун" (позивач, орендодавець) та Приватною автомобільною школою "Студент" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості від 01.02.2013 року (арк. справи 15-18).

При укладенні договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування приміщення (надалі об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва на власність ЯЯЯ №124062 від 29.03.2005 року, та необтяжений вимогами третіх осіб: Об'єкт оренди являє собою: 3 кімнатне приміщення. Адреса: 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12.Загальна площа: 1790 м. кв. Розмір площі, що орендується:110 кв. м. (п.1.1. договору);

- при передачі об'єкта оренди складається акт прийому-передачі об'єкта оренди (п.3.4. договору);

- розмір орендної плати складає за 1 м. кв. 40,91 грн., на місяць, без ПДВ. Орендна плата за об'єкт оренди складає 4500,00 грн. на місяць, без ПДВ (п.п. 5.1.-5.2. договору);

- орендна палата сплачується щомісяця, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітним на підставі рахунку орендодавця (п.5.5. договору);

- орендар компенсує орендодавцю щомісяця витрати по утриманню споруди (а саме: витрати за опалення об'єкту оренди та витрати за водопостачання, використану електроенергію), в якій розташований об'єкт оренди, на підставі рахунків, що надаються орендодавцем (п.5.9. договору);

- об'єкт оренди має бути переданий орендарем і прийнятий орендодавцем протягом 3 днів з дати закінчення терміну оренди. При поверненні об'єкта оренди складається акт прийому передачі, який підписується представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з дати підписання акта прийому-передачі, зазначеному у п. 8.5. цього договору (п. п. 8.4.-8.6. договору);

- у разі прострочення сплати орендних платежів, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період у який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення (п. 9.3. договору);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 11.1. договору);

- дострокове розірвання цього договору можливе лише за згодою сторін, крім наступних випадків коли назване право надається орендодавцеві в разі настання одного із випадків шляхом письмового повідомлення про це орендаря не пізніше ніж 30 робочих днів до дня розірвання цього договору:

а) руйнування об'єкту оренди або доведення його до стану, непридатного до експлуатації;

б) несплати орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд;

в) вилучення в установленому чинним в Україні законодавством порядку земельної ділянки, на якій розташований об'єкт оренди, для державних або громадських потреб (11.2. договору).

Відповідно до акту від 01.02.2013 р. приймання-передачі орендар прийняв у тимчасове користування офісні приміщення площею 110 кв. м., що знаходяться за адресою: 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12 (арк. с. 19).

На виконання умов договору оренди позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату оренди приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи їх копіями.

В порушення умов договору оренди відповідач здійснив лише часткову оплату орендних платежів.

За даними позивача відповідач зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендної плати не виконав, заборгованість останнього за період з квітня 2013 р. по липень 2013 р. (включно) складає 18 000 грн.

Також позивач зазначає про те, що у зв'язку з тим, що відповідач тривалий час не сплачував плату за користування об'єктом оренди (більше 3-х місяців підряд) ним листом № 30від 27.06.2013 року було повідомлено відповідача про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.02.2013 року-з 01.07.2013 року, згідно п. 11.2. (б) договору (арк. с. 52). Але відповідач на час розгляду справи об'єкт оренди позивачу не повернув, як цього вимагає чинне законодавство і умови договору, та продовжив користуватися даним приміщенням.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 91 088,46 грн. заборгованості, що виникла з огляду на неналежне виконання останньою умов укладеного між сторонами договору оренди об'єкта нерухомості від 01.02.2013 року, з яких: 18000,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 884,30 - пеня, 204,16 грн. - 3% річних, 72000,00 грн. - неустойка за прострочення повернення нежитлового приміщення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, рахунки за квітень-липень 2013 року не оплатив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення складає 18 000 грн.

Судом також досліджено гарантійний лист відповідача від 15.07.2013 року (арк. с. 51), в якому він визнає заборгованість за договором оренди в сумі 25 913,39 грн. та взяв на себе зобов'язання сплатити борг до 31 грудня 2013 року, однак борг не сплатив до цього часу.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18 000 грн. основного боргу з орендної плати за квітень-липень 2013 року включно підтверджені документально, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 9.3. договору оренди передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період у який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення.

Позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 884,30 грн. за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року на суму боргу по орендній платі за квітень - червень 2013 року включно у розмірі 13500 грн. (розрахунок арк. с.76). При цьому позивачем не було враховано положення п.6 ст. 231 ГК України та п.5.5 договору (орендна палата сплачується щомісяця, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітним на підставі рахунку орендодавця).

Отже, орендну плату за квітень 2013 року відповідач повинен був сплатити до 06.04.2013 року; за травень 2013 року - до 06.05.2013 року; за червень 2013 року - до 06.06.2013 року.

Відповідно пеня повинна нараховуватись:

- на суму боргу в розмірі 4500 грн. за квітень 2013 року протягом 6-ти місяців з 06.04.2013 року;

- на суму боргу в розмірі 4500 грн. за травень 2013 року протягом 6-ти місяців з 06.05.2013 року;

- на суму боргу в розмірі 4500 грн. за червень 2013 року протягом 6-ти місяців з 06.06.2013 року.

Судом було здійснено перерахунок заявленої до стягнення позивачем пені з врахуванням настання строків оплати визначених в п.5.5. договору та з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України (розрахунок суми пені було здійснено судом за допомогою за допомогою калькулятору підрахунку штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")

За результатами перерахунку та з урахуванням того, що позивачем визначено початок періоду нарахування пені з 01.07.2013 року (тобто пеня до цього моменту судом не стягується, оскільки це було б виходом за межі позовних вимог), то суд пришов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягненні пені в сумі 635,79 грн.

Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України, визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору ( п. 5.1 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року № 12).

Судом встановлено, що відповідач не сплачував орендну плату протягом квітня-липня 2013 року включно. Листом від 27.06.2013 року вих. № 30 (арк. справи 52) позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди в односторонньому порядку згідно п. 11.2 договору з 01.07.2013 року, зазначений лист відповідач отримав 02.07.2013 року, про що свідчить відмітка на листі.

Враховуючи приписи п.11.2 щодо письмового повідомлення за 30 робочих днів до дати розірвання, договір є розірваним після спливу 30 робочих днів з моменту повідомлення.

Умовами договору ( п. 8.4-8.6) сторони передбачили, що об'єкт оренди має бути переданий орендарем і прийнятий орендодавцем протягом 3 днів з дати закінчення терміну оренди. При поверненні об'єкта оренди складається акт прийому передачі, який підписується представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з дати підписання акта прийому-передачі, зазначеному у п. 8.5. цього договору. Станом на час розгляду справи відповідач об'єкт оренди в порядку, визначеному договором оренди, не повернув.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення ( Постанова Верховного Суду України від 20.03.2012 року).

Оскільки позивач належним чином повідомляв відповідача про розірвання договору оренди, а відповідач так і не повернув об'єкт оренди, позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку в сумі 72000,00 грн. за період з серпня 2013 по березень 2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу по орендній платі за квітень - червень 2013 року включно у розмірі 13500 грн. нараховано відповідачу 3% річних за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 204,16 грн. (розрахунок арк. с. 76).

Судом було здійснено перевірку заявлених до стягнення позивачем 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5". Розрахунок відповідача 3% річних є вірним.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18000 гривень основного боргу, 635,79 грн. пені, 72 000 грн. неустойки за прострочення повернення нежитлового приміщення, 204,16 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної автомобільної школи "Студент" (вул. Заводська, 12, м. Полтава, Полтавська область,36007, р/р 260031897 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 30259628) на користь Селянського фермерського господарства "Скакун" (юридична адреса: 38701, Полтавська область, Полтавський район, с. Верхоли, р/р 26009648 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 21069036) 18000 гривень основного боргу, 635,79 грн. пені, 72 000 грн. неустойки, 204,16 грн. 3% річних, 1816,80 гривень судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 06.06.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією