Рішення

від 04.06.2014 по справі 753/8307/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8307/14-ц

провадження № 2/753/4039/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року ТОВ «Провіант» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору про спільну діяльність від 08.08.2013 року та додаткової угоди №1 до нього від 08.08.2013 року, що укладені між сторонами у справі. Також позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 1000 грн. 00 коп. штрафних санкцій згідно зазначеного договору про спільну діяльність, додаткової угоди №1 до нього та визнати за ТОВ «Провіант» право власності на об'єкт незавершеного будівництва: багатоповерховий житловий будинок з об'єктами обслуговування населення, який розташований на земельній ділянці, площею 0.4450 га (обліковий код земельної ділянки 90:002:030), по АДРЕСА_1, ступінь готовності об'єкту незавершеного будівництва становить 4% (чотири відсотки).

Обґрунтовуючи свій позов ТОВ "Провіант» посилалось на те, що згаданим договором визначено, що сторони мають спільно діяти для досягнення загальної господарської мети, щодо закінчення будівельних робіт на об'єкті, незавершеного будівництва: багатоповерхового житлового будинку з об'єктами обслуговування населення, який розташований на земельній ділянці площею 0.4450 га на АДРЕСА_1 та подальшої, спільної експлуатації об'єкту.

Сторони 08.08.2013 року уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої було затверджено вартість виконання робіт на об'єкті, порядок та умови сплати внесків.

Згідно додаткової угоди сторони домовились, що вартість закінчення будівельних робіт на об'єкті складає 420000 грн. 00 коп. Крім того, сторони узгодили, що внесок кожного у відповідності до пункту 9.1. розділу 9 договору складає: відповідач вносить 210000 грн. 00 коп., позивач вносить 210000 грн. 00 коп., також було узгоджено графік та порядок сплати внесків, однак у будь-якому випадку сторони за договором повинні сплатити свої внески у повному обсязі у строк до 12.12.2013 року.

Несплата свого внеску ОСОБА_2 не позбавляє права ТОВ «Провіант», як замовника виконання робіт, закінчити виконання будівельних робіт на об'єкті власними зусиллями та коштами та у подальшому стягнути гроші з відповідача, або розірвати договір з вимогами від відповідача штрафних санкцій.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ОСОБА_2 повинен закінчити будівельні роботи на об'єкті у строк до 14.04.2014 року та ввести об'єкт належним чином в експлуатацію. Позивач свої зобов'язання виконав повністю, оскільки здійснив 100% фінансування робіт на об'єкті як за себе так і за відповідача, закінчив виконання робіт вчасно, що підтверджується технічним паспортом на об'єкт.

ОСОБА_2 у свою ж чергу не виконав жодного пункту договору та додаткової угоди до договору, не сплатив жодного платежу, не брав участі у процесі виконання робіт на об'єкті, тому з огляду на положення договору та додаткової угоди позивач вважає, що їх необхідно розірвати та стягнути штрафні санкції з ОСОБА_2

Відповідач самовільно зайняв об'єкт, змінив охорону на вході до об'єкту, тому позивач позбавлений можливості бути присутнім на належному йому об'єкті.

Позивач наполягав, що відповідач увів його в оману та заволодів оригіналом правоустановчого документу на майно, а саме: договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва-будинку від 09 жовтня 2007 року, зареєстрованого 16.10.2007 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна за № 8470-П.

ОСОБА_2 обгрунтовує своє перебування на об»єкті тим, що він передав позивачеві всі кошти, що передбачені договором, тому він є власником об'єкту незавершеного будівництва, як фактичний інвестор будівництва та єдиний власник об'єкту.

Оскільки, відповідач, фактично оспорює право власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва, позивач просив суд визнати, за ним, право власності на зазначене нерухоме майно.

Позивач ТОВ «Провіант» у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак через канцелярію представником позивача подано до суду заяву про розгляд позову у його відсутність, представник наполягав на повному задоволенні вимог заяви.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав письмове заперечення, у яких вимоги про розірвання договору, додаткової угоди до нього та стягнення штрафних санкції вважає безпідставними, тоді як інші вимоги вимоги позову визнав.

Суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутності учасників процесу на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Провіант» та ОСОБА_2 08.08.2013 року укладено договір про спільну діяльність (далі - договір).

Як вбачається з розділу 1 договору, предметом угоди було, об'єднання своїх зусиль і майна, що належить сторонам, на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення загальної господарської мети, щодо закінчення будівельних робіт на об'єкті, незавершеного будівництва: багатоповерхового житлового будинку з об'єктами обслуговування населення, який розташований на земельній ділянці площею 0.4450 га (обліковий код земельної ділянки 90:002:030) на АДРЕСА_1 (далі - об'єкт) та подальшої спільної експлуатації об'єкту сторонами на відповідних правових підставах та умовах, що визначені договором.

Пунктом 2.2. розділу 2 договору визначено, що спільна діяльність сторін здійснюється відповідно до «Програми робіт» (додаток №1), що додається до даного договору, у якому визначено порядок, строки, етапи та інші умови спільної діяльності.

Сторони за договором 08.08.2013 року уклали додаткову угоду № 1 (далі - додаткова угода) до договору, згідно якої було затверджено вартість виконання робіт на об'єкті, порядок та умови сплати відповідачем та позивачем внесків.

Згідно пунктів 2, 3, 4 додаткової угоди ТОВ «Провіант» та ОСОБА_2 визначили, що вартість закінчення будівельних робіт на вказаному об'єкті незавершеного будівництва складає 420000 грн. 00 коп. Вартість може бути збільшена або зменшена за погодженням сторін, шляхом підписанням відповідних додаткових угод.

Позивач та відповідач узгодили, що внесок сторін у відповідності до пункту 9.1. розділу 9 договору відповідно складає: ОСОБА_2 вносить 210000 грн. 00 коп., ТОВ «Провіант» також вносить 210000 грн. 00 коп. Водночас було узгоджено наступний графік та порядок сплати внесків: відповідач мав сплатити свій внесок двома платежами: 105000 грн. 00 коп. у строк до 12.08.2013 року та 105000 грн. 00 коп. у строк до 12.12.2013 року, позивач мав сплатити свій внесок двома платежами: 105000 грн. 00 коп. у строк до 12.08.2013 року та 105000 грн. 00 коп. у строк до 12.12.2013 року.

Проте, у будь-якому випадку кожна із сторін за договором повинна сплатити свої внески у повному обсязі у строк до 12.12.2013 року.

Встановлено, що п. 5 додаткової угоди №1 передбачено, що несплата свого внеску ОСОБА_2 не позбавляє права ТОВ «Провіант», як замовника виконання робіт, закінчити виконання будівельних робіт на об'єкті незавершеного будівництва власними зусиллями та коштами та в подальшому стягнути гроші з відповідача або розірвати договір з вимогами від відповідача штрафних санкцій.

Пунктом 4.1. визначено, що ОСОБА_2 повинен закінчити будівельні роботи на об'єкті у строк до 14.04.2014 року та ввести об'єкт належним чином в експлуатацію, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач наполягає, що свої зобов'язання по договору та додатковій угоді, виконав у повному обсязі, оскільки здійснив 100% фінансування робіт на об'єкті, як за себе так і за відповідача (однак належних та допустимих доказів цього не надав) та самостійно закінчив виконання робіт вчасно, що підтверджується технічним паспортом на об'єкт.

Тоді як відповідач ОСОБА_2 у свою ж чергу не виконав жодного пункту договору та додаткової угоди до договору, не сплатив жодного платежу, не брав участі у процесі виконання робіт на об'єкті.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із змісту зобов'язання.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 11.5. Розділу 11 Договору визначено, що за порушення строків фінансування, передбачених "Програмою робіт", винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Додатковою угодою було визначено графік платежів відповідача, але, як наполягає позивач, він жодного платежу не здійснив, що є підставою для нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині розірвання договору про спільну діяльність від 08.08.2013 року, додаткової угоди №1 та стягнення штрафних санкцій не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, оскільки позивачем суду не надано належних та допустимих доказів самостійного та повного виконання згаданого договору та додаткової угоди, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні платіжні документи про перерахування позивачем внесків, немає первинних документів, які б підтвержували здійснення самостійного будівництва позивачем тощо.

Стосовно позовної вимоги про визнання за ТОВ «Провіант» права власності на зазначений об»єкт незавершеного будівництва, то суд виходить з наступних підстав.

Позивач наполягав, що станом на день подання позову відповідач самовільно зайняв об'єкт незавершеного будівництва: багатоповерховий житловий будинок з об'єктами обслуговування населення, змінив охорону на вході до об'єкту, в результаті чого позивач позбавлений можливості бути присутнім на належному йому об'єкті.

Також позивач обгрунтовував позов тим, що відповідач шляхом введення позивача в оману, заволодів оригіналом правоустановчого документу на майно, а саме: договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва-будинку від 09 жовтня 2007 року, зареєстрованого 16.10.2007 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна за № 8470-П, що записано у реєстрову книгу за № 155П-186.

Відповідач, зі слів позивача, мотивує своє перебування на об»єкті тим, що він передав позивачеві всі кошти, що передбачені договором, тому він є власником об'єкту незавершеного будівництва, як фактичний інвестор будівництва та єдиний власник об'єкту.

У свою чергу відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів у спростування наведених позивачем та встановлених судом обставин справи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 фактично оспорює право власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва: багатоповерхового житлового будинку з об'єктами обслуговування населення, який розташований на земельній ділянці, площею 0.4450 га (обліковий код земельної ділянки 90:002:030), по АДРЕСА_1, тому позивач має підстави для пред»явлення цього позову з метою визнання саме за ним права власності на зазначене нерухоме майно.

На замовлення позивача, сертифікованою організацією, було виготовлено технічний паспорт, інвентаризаційна справа №67/04/14 від 02.04.2014 року, на об'єкт незавершеного будівництва - багатоповерховий житловий будинок з об'єктами обслуговування населення, який розташований на земельній ділянці, площею 0.4450 га (обліковий код земельної ділянки 90:002:030), по АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту, ступінь готовності об'єкту становить 4% (чотири відсотки).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва-будинку від 09 жовтня 2007 року, зареєстрованого 16.10.2007 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна за № 8470-П, саме позивач ТОВ «Провіант» є покупцем (а тому він є власником) зазначеного об»єкту незавершеного будівництва, однак оригінал згаданого договору втрачено.

З інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 27.02.2014 року судом встановлено, що саме за ТОВ «Провіант» зареєстровано наведений об»єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно даних міського земельного кадастру, земельна ділянка площею 0.4450 га (обліковий код №90:002:030) по АДРЕСА_1 обліковується за ТОВ «Провіант» відповідно до внесених змін до міського земельного кадастру, які було виконано згідно із документами про зміну власника об»єкта незавершеного будівництва (договор купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва-будинку від 09 жовтня 2007 року №796), що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 28.04.2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання права власності за ТОВ «Провіант» на вказаний об»єкт незавершеного будівництва, оскільки ця вимога ґрунтуються на приписах закону, а обставини справи підтверджені певними належними та допустимими засобами доказування.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Провіант» (код ЄДРПОУ 31202588, розташоване за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) право власності на об'єкт незавершеного будівництва: багатоповерховий житловий будинок з об'єктами обслуговування населення, який розташований на земельній ділянці, площею 0.4450 га (обліковий код земельної ділянки 90:002:030) по АДРЕСА_1, ступінь готовності об'єкту незавершеного будівництва становить 4% (чотири відсотки).

У задоволенні інших вимог позовної заяви - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у АДРЕСА_2; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» (код ЄДРПОУ 31202588, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) сплачений судовий збір у сумі 3654 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: