Постанова від 06.06.2014 по справі 802/1271/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 червня 2014 р. Справа № 802/1271/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Сажнєва О.Ю., Мохниці В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Іллінецького районного центру зайнятості

до: ОСОБА_4

про: стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2014 року Іллінецький районний центр зайнятості (далі - Іллінецький РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_4 безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 15 024,69 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачу тричі було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю і за період перебування на обліку як безробітний відповідач отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 15 024,69 грн. Здійснюючи державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття, Іллінецьким РЦЗ встановлено, що ОСОБА_4 у період отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Водночас у заявах про надання статусу безробітного від 12.01.2011 року, від 20.12.2011 року та від 01.02.2013 року відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, хоча даний факт безпосередньо впливав на можливість призначення йому допомоги по безробіттю. 26.02.2014 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було складено акт № 6/а розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, з яким ОСОБА_4 був ознайомлений особисто. Таким чином, оскільки відповідач не подав у центр зайнятості відомостей, які впливали на умови виплати допомоги по безробіттю і приховав факт реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності, така допомога за період з 05.01.2011 року по 13.05.2011 року в сумі 5696,50 грн., з 13.12.2011 року по 19.06.2012 року в сумі 6200,08 грн. та з 01.02.2013 року по 16.05.2013 року в сумі 3128,11 грн. була нарахована і виплачена йому безпідставно. Наказом заступника директора Іллінецького РЦЗ № 19 від 26.02.2014 року прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з вини особи. Копію наказу відповідач отримав, проте станом на даний час не повернув незаконно отриману допомогу, у зв'язку з чим до суду подано позов про її примусове стягнення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов повністю задовольнити.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, 05.06.2014 року на адресу суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, у яких ОСОБА_4 зазначив, що він надав до Іллінецького РЦЗ правдиві відомості про те, що не займається підприємницькою діяльністю, оскільки ним було подано документи про зняття з обліку як суб'єкта підприємницької діяльності і він був впевнений в тому, що його знято з обліку як підприємця. Також вказує на те, що підприємницькою діяльністю він не займається і доходів від підприємницької діяльності не отримував. Водночас позивачем не проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного, не встановлено з чиєї вини відомості, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними. Крім того зазначає, що тільки у 2013 році при його останньому звернення до центру зайнятості працівниками центру було перевірено достовірність наданої інформації щодо його підприємницької діяльності, тоді як до цього часу жодних зауважень від позивача до нього не було. Відтак, просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Позивач Іллінецький РЦЗ є робочим органом Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України, який здійснює свої повноваження відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення" тощо.

Встановлено, що 12.01.2011 року ОСОБА_4 був зареєстрований в Іллінецькому РЦЗ як такий, що шукає роботу. При цьому у заяві від 12.01.2011 року про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с. 12).

Як вбачається з витягу із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_4 (а.с. 13) та довідки позивача № 01-17/715 від 04.04.2014 року (а.с. 19) за період з 12.01.2011 року по 13.05.2011 року ОСОБА_4 було нараховано та фактично виплачено допомогу по безробіттю в сумі 5696,50 грн.

Крім того, 20.12.2011 року ОСОБА_4 був повторно зареєстрований в Іллінецькому РЦЗ як такий, що шукає роботу. У заяві від 20.12.2011 року про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач також зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 11).

Як вбачається з витягу із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_4 (а.с. 14) та довідки позивача № 01-17/716 від 04.04.2014 року (а.с. 18) за період з 20.12.2011 року по 19.06.2012 року ОСОБА_4 було нараховано та фактично виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6200,08 грн.

Крім того, 01.02.2013 року ОСОБА_4 був втретє зареєстрований в Іллінецькому РЦЗ як такий, що шукає роботу. У заяві від 01.02.2013 року про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач зазначив, що він не має постійного або тимчасового заробітку, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером або членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, йому не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку (а.с. 10).

Про те, що він не зареєстрований як фізична особа-підприємець, відповідач ОСОБА_4 особисто зазначив також в анкеті від 01.02.2013 року, що заповнювалася на виконання вимог Закону України "Про захист персональних даних" (а.с. 26).

Як вбачається з витягу із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_4 (а.с. 15) та довідки позивача № 01-17/717 від 04.04.2014 року (а.с. 17) за період з 01.02.2013 року по 16.05.2013 року ОСОБА_4 було нараховано та фактично виплачено допомогу по безробіттю в сумі 3128,11 грн.

Таким чином, всього за період перебування на обліку в Іллінецькому РЦЗ відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 15 024,69 грн.

Разом з тим, 17.12.2013 року за допомогою Єдиної інформаційної аналітичної системи позивачем виявлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і мав статус підприємця протягом всього часу отримання допомоги.

В подальшому при співставленні даних центру зайнятості із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з'ясовано, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець і з 19.12.2013 року перебуває у процесі припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 22).

26.02.2014 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було складено акт № 6/а розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (а.с. 20-21), згідно з яким в результаті виконання перевірки та відповідно до даних з ЄДРПОУ встановлено, що ОСОБА_4 на день надання статусу безробітного не припинив підприємницьку діяльність, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в сумі 15 024,69 грн., яка підлягає поверненню. З вказаним актом відповідач був ознайомлений особисто.

Наказом заступника директора Іллінецького РЦЗ за № 19 від 26.02.2014 року прийнято рішення про стягнення зайво виплаченого з вини ОСОБА_4 матеріального забезпечення на випадок безробіття та у разі відмови останнього повернути кошти добровільно у визначені законодавством терміни звернутись до суду з позовною заявою про примусове стягнення цих коштів (а.с. 16).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" (Закон № 5067-VI) безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону Закон № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону (п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення").

Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону Закон № 5067-VI однією з обставин припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, є зайнятість особи.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закону № 1533-ІІІ).

Відповідно до ст. 7 цього Закону видами забезпечення безробітних є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, та допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у разі виявлення порушень прав застрахованих осіб вживають заходів відповідно до визначених законом повноважень (ч. 4 ст. 14 Закону № 1533-ІІІ).

Правовий аналіз вищевказаних норм законодавства дає змогу зробити висновок про те, що законодавець не зобов'язує центр зайнятості здійснювати державний нагляд в момент подання особою заяви про надання статусу безробітного. Презюмується, що така особа надає правдиву інформацію, яка впливає на статус безробітного. Водночас центр зайнятості вправі в будь-який час здійснювати державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття, в тому числі здійснювати перевірку даних, наданих особою, яка отримала статус безробітного.

Судом встановлено, а матеріалами справи повністю підтверджується, що 12.01.2011 року, 20.12.2011 року та 01.02.2013 року ОСОБА_4 було надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю.

В подальшому звіркою даних з відомостями з ЄДРПОУ Іллінецьким РЦЗ отримана інформація про те, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

При цьому суд не бере до уваги посилань відповідача на те, що ним було подано документи про зняття з обліку як суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак він не є особою, яка займається підприємницькою діяльністю.

Так, з наявного у справі витягу з ЄДРПОУ (а.с. 22-23) вбачається, що процес припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 розпочато за власним рішенням підприємця тільки 19.12.2013 року, тобто значно пізніше дати припинення виплати йому допомоги по безробіттю, яка востаннє була виплачена відповідачу за період з 01.02.2013 року по 16.05.2013 року в сумі 3128,11 грн.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 ЦК України підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

З урахуванням наведеного та враховуючи те, що до ЄДРПОУ не внесено запису про державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, останній в розумінні вимог закону вважається приватним підприємцем і таким, що продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, подавши заяви про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 12.01.2011 року, від 20.12.2011 року та від 01.02.2013 року відповідач приховав факт своєї реєстрації як фізичної особи-підприємця і повідомив Іллінецький РЦЗ про те, що не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, внаслідок чого безпідставно користувався статусом безробітного та отримував допомогу по безробіттю.

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з актом розслідування № 6/а від 26.02.2014 року та наказом заступника директора Іллінецького РЦЗ № 19 від 26.02.2014 року відповідачу ОСОБА_4 було незаконно виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 15 024,69 грн.

Станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи вказана допомога добровільно відповідачем не повернута, а отже підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги відповідають фактичним обставинам справи і приписам чинного законодавства, підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовані відповідачем, а відтак адміністративний позов належить задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь державного органу, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Іллінецького районного центру зайнятості (22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Ворошилова, 31; ідентифікаційний код 20088190; р/р № 37174304900162 в ГУ ДКС України в Іллінецькому районі Вінницькій області, МФО 802015) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 15 024 (п'ятнадцять тисяч двадцять чотири) грн. 69 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 11.06.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович