Рішення

від 02.06.2014 по справі 905/2737/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 905/2737/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс», м.Донецьк (ідентифікаційний код 25326889)

до відповідача Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектоавтотранс», м.Донецьк (ідентифікаційний код 03328250)

про стягнення заборгованості за договором №0102/13 від 01.02.2013р. в сумі 148636,37грн., інфляції в сумі 1472,23грн., 3% річних у розмірі 1915,09грн.

за участю представників:

від позивача: Гаврильчин А.Г. - директор згідно протоколу №4 зборів засновників ТОВ

від відповідача: Веренікіна В.В. за довіреністю №04/85 від 16.12.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектоавтотранс», м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №0102/13 від 01.02.2013р. в сумі 148636,37грн., інфляції в сумі 1472,23грн., 3% річних у розмірі 1915,09грн.

Ухвалою від 25.04.2014р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2737/14, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про виконання робіт з прибирання зупиночних пунктів по трамвайним маршрутам №0102/13 від 01.02.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 148636,37грн. та підстави для нарахування інфляції в сумі 1472,23грн., 3% річних у розмірі 1915,09грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про виконання робіт з прибирання зупиночних пунктів по трамвайним маршрутам №0102/13 від 01.02.2013р., додатку №1 до договору, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000374 від 30.08.2013р., №ОУ-0000417 від 30.09.2013р., №ОУ-0000467 від 31.10.2013р., №ОУ-0000517 від 29.11.2013р., №ОУ-0000575 від 31.12.2013р., рахунків-фактури №СФ-0000432 від 30.08.2013р., №СФ-0000494 від 30.09.2013р., №СФ-0000552 від 31.10.2013р., №СФ-0000606 від 29.11.2013р., №СФ-0000663 від 31.12.2013р., претензії №1 від 24.03.2014р., листа №9 від 21.02.2014р., акту звіряння на 21.02.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 626, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55, 57, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України.

12.05.2014р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що рахунок-фактура не вважається обов'язковим документом для здійснення оплати за отримані матеріальні цінності або виконані роботи та не передбачає ніяких підтверджень в отриманні, що підтверджує лист Мінфіна України від 27.11.2006р. за №31-34000-20-23/25136.

30.05.2014р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким зазначено, що на сьогоднішній день існує заборгованість відповідача перед позивачем за договором №0102/13 від 01.02.2013р. на загальну суму 152023,69грн.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.02.2013р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс» (виконавець) укладено договір на виконання робіт з прибирання зупиночних пунктів по трамвайним маршрутам №0102/13 (далі - Договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок замовника виконати роботи на умовах, визначених цим договором, по прибиранню зупиночних пунктів замовника, зазначених в додатку №1 цього договору, який є його невід'ємною частиною (п.1.1. Договору).

За п.6.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2013р.

Відповідно до п.3.2. Договору вартість робіт по даному договору є договірною та складає 30000,00грн. в т.ч. ПДВ 5000,00грн. на місяць.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що після виконання робіт виконавець складає та направляє замовнику для підписання акт прийому-передачі робіт. Замовник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів підписати акт прийому-здачі робіт, або направити виконавцю мотивовану відмову від його підписання.

Так, сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000374 від 30.08.2013р. на суму 30000,00грн., №ОУ-0000417 від 30.09.2013р. на суму 30000,00грн., №ОУ-0000467 від 31.10.2013р. на суму 30000,00грн., №ОУ-0000517 від 29.11.2013р. на суму 30000,00грн., №ОУ-0000575 від 31.12.2013р. на суму 28636,37грн., що разом складає 148636,37грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд дійшов висновку, що надані послуги прийняті замовником без заперечень.

За п.3.3. Договору оплата здійснюється замовником на підставі виставлених рахунків та актів прийому-здачі робіт протягом 10-ти банківських днів з дати підписання акту прийому-здачі робіт.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом №ОУ-0000374 від 30.08.2013р. становить 13.09.2013р., №ОУ-0000417 від 30.09.2013р. - 14.10.2013р., №ОУ-0000467 від 31.10.2013р. 14.11.2013р., №ОУ-0000517 від 29.11.2013р. - 13.12.2013р., №ОУ-0000575 від 31.12.2013р. - 16.01.2014р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлені Договором строки замовник не здійснив кінцевих розрахунків з виконавцем, внаслідок чого з 14.09.2013р. виникла заборгованість за актом №ОУ-0000374 від 30.08.2013р. на суму 30000,00грн., з 15.10.2013р. за актом №ОУ-0000417 від 30.09.2013р. на суму 30000,00грн., з 15.11.2013р. за актом №ОУ-0000467 від 31.10.2013р. на суму 30000,00грн., з 14.12.2013р. за актом №ОУ-0000517 від 29.11.2013р. на суму 30000,00грн., з 17.01.2014р. за актом №ОУ-0000575 від 31.12.2013р. на суму 28636,37грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість у розмірі 148636,37грн. відповідачем не була сплачена у встановлений строк та доказів погашення вказаної заборгованості суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином, та є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1915,09грн., нараховані за період з 11.09.2013р. по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 11.10.2013р. по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 11.11.2013р. по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 11.12.2013р. по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 11.01.2014р. по 15.04.2014р. на суму 28636,37грн., інфляційні втрати у розмірі 1472,23грн., нараховані за період з серпня 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з вересня 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з жовтня 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з листопада 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з грудня 2013р. по квітень 2014р. на суму 28636,37грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначено початкову дату вищевказаних нарахувань.

Здійснивши розрахунок 3 % річних самостійно за період з 14.09.2013р. (початкова дата виникнення заборгованості) по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 15.10.2013р. (початкова дата виникнення заборгованості) по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 15.11.2013р. (початкова дата виникнення заборгованості) по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 14.12.2013р. (початкова дата виникнення заборгованості) по 15.04.2014р. на суму 30000,00грн., з 17.01.2014р. (початкова дата виникнення заборгованості) по 15.04.2014р. на суму 28636,37грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 1866,47грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 1866,47грн.

Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних витрат за період з вересня 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з жовтня 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з листопада 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з грудня 2013р. по квітень 2014р. на суму 30000,00грн., з лютого 2014р. по квітень 2014р. на суму 28636,37грн., судом встановлено, що визначена позивачем сума нарахування не суперечить приписам чинного законодавства.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 1472,23грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс», м.Донецьк до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектоавтотранс», м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №0102/13 від 01.02.2013р. в сумі 148636,37грн., інфляції в сумі 1472,23грн., 3% річних у розмірі 1915,09грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектоавтотранс» (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, буд.39, ідентифікаційний код 03328250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостройсервіс» (83037, м.Донецьк, вул.Центральнозаводська, 10, ідентифікаційний код 25326889) заборгованість у розмірі 148636,37грн., інфляційні втрати в сумі 1472,23грн., 3% річних у розмірі 1866,47грн., судовий збір у розмірі 3039,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 02.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2014р.

Суддя Ю.В. Сич