Рішення

від 02.06.2014 по справі 908/1549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/40/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 Справа № 908/1549/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97)

до Приватного підприємства "Моноліт" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горбенко, 26)

про стягнення 17 441 грн. 45 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дігтяренко В.С., дов. № 4 від 10.01.2014р.

Від відповідача : не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Моноліт", Запорізька область, м. Бердянськ 16 663 грн. 41 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 433 грн. 07 коп. пені, 92 грн. 03 коп. 3 % річних, 252 грн. 94 коп. інфляційний втрат.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 08.05.2014р., справу № 908/1549/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 12.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1549/14, присвоєно справі номер провадження 27/40/14 та призначено судове засідання на 02.06.2014р.

02.06.2014р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

29.05.2014р. позивач надав до канцелярії суду письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 17 676 грн. 49 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 644 грн. 07 коп. пені за несвоєчасну оплату за поставлену теплову енергію за період з 21.11.2013р. по 23.05.2014р., 124 грн. 81 коп. 3 % річних за період з 21.11.2013р. по 23.05.2014р., 640 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 21.01.2014р. по 23.05.2014р.

У судовому засіданні 02.06.2014р. позивач надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку із сплатою відповідачем 2 000 грн. 00 коп. основної заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, просить суд стягнути з відповідача 15 676 грн. 49 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 644 грн. 07 коп. пені за несвоєчасну оплату за поставлену теплову енергію за період з 21.11.2013р. по 23.05.2014р., 124 грн. 81 коп. 3 % річних за період з 21.11.2013р. по 23.05.2014р., 640 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 21.01.2014р. по 23.05.2014р.

Заяви позивача прийняті судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 676 грн. 49 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 644 грн. 07 коп. пені за несвоєчасну оплату за поставлену теплову енергію за період з 21.11.2013р. по 23.05.2014р., 124 грн. 81 коп. 3 % річних за період з 21.11.2013р. по 23.05.2014р., 640 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 21.01.2014р. по 23.05.2014р.

Крім того, позивач надав письмові пояснення до позовної заяви (додані до матеріалів справи).

Відповідач у судове засідання, відкрите 02.06.2014р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, надісланий на адресу суду 02.10.2013р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання отримано уповноваженою особою відповідача 15.05.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал містяться в матеріалах справи).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 12.05.2014р. позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, станом на 21.05.2014р. ПП "Моноліт" знаходиться за адресою: 71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горбенко, 26.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приватного підприємства "Моноліт", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідач у справі - має право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що основним предметом господарської діяльності ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунальні-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 546 від 14 вересня 2005 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді» ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» було визначено виконавцем послуг з теплопостачання.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання», закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

23.04.2009р. між Публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж" (постачальник) та ПП "Моноліт" укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 233.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 1.2 договору користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору між постачальником та споживачем.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити безперебійний відпуск теплової енергії споживачеві з дотриманням нормативних температур усередині приміщення, що відповідає діючим будівельним нормам і правилам ДБН 2.08. 01-89 «Житлові будинки» і нормам КТМ 204 України 244-94, що розташовані за адресами: вул. Горбенко, 26, пр. Леніна, 2 в м. Бердянськ Запорізької області.

Згідно п. 4.6 договору оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Сторони в договорі обумовили, що позивач зобов'язаний забезпечити в опалювальний сезон безперебійний відпуск теплової енергії на підставі проектних теплових навантажень наданих відповідачем (п. 2.1.1, п. 1.4), а відповідач зобов'язався одержувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (п.1.1)

Відповідно до п. 2.1.3 договору постачальник інформує споживача про зміну тарифу на теплову енергію в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України «Про теплопостачання».

Зміна тарифів відбулася за рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 95 від 14.02.2012р. «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів», які введені в дію з 1 березня 2012 року (опубліковано 23.02.2012р. в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета «Південна зоря»).

Позивачем, відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» інформація про нові тарифи на свої послуги опублікована 25.02.2012р. в цьому ж засобі масової інформації.

З 01.03.2012р. встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 52,34 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 717,16 грн. за 1 Гкал.

Подальша зміна тарифу відбулась за рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 29 від 14.01.2014 року «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів», які введено в дію з 01 січня 2014 року (опубліковано 23.01.2014 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета «Південна зоря»). З 01.01.2014 р. встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 50,70 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 637,90 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 145 від 08.04.2014 року «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організація та інших споживачів» змінено двоставкові тарифи на послуги з опалення. Дане рішення розміщено на офіційному інтернет-сайті Бердянської міської ради та опубліковано ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» 10.04.2014 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета «Південна зоря». З 26 квітня 2014 року відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» введено в дію нові тарифи, відповідно до яких встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 54,08 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 800,50 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до п. 4.5 договору, рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15

числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідачем прийняті виписані рахунки-акти за жовтень 2013 року - квітень 2014 року без заперечень.

Отже, свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується направленими відповідачу рахунками-актами для сплати та відсутністю актів-претензій з боку відповідача, відповідно до п. 2.2.4 договору.

Відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань по своєчасній оплаті за отриману теплову енергію і за період жовтень 2013р. - березень 2014р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 15 676 грн. 49 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 676 грн. 49 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 644 грн. 07 коп. пені за період з 21.11.2013р. по 28.04.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 233 від 23.04.2009р. у розмірі 644 грн. 07 коп. за період з 21.11.2013р. по 28.04.2014р. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 124 грн. 81 коп. 3 % річних за період з 21.11.2013р. по 28.04.2014р., 640 грн. 82 коп. інфляційний втрат за період з 21.01.2014р. по 28.04.2014р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором підряду належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 124 грн. 81 коп. 3 % річних за період з 21.11.2013р. по 28.04.2014р., 640 грн. 82 коп. інфляційний втрат за період з 21.01.2014р. по 28.04.2014р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Моноліт", Запорізька область, м. Бердянськ 15 676 грн. 49 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 644,07 пеня, 124 грн. 81 коп. 3 % річних за період з 21.11.2013р. по 28.04.2014р., 640 грн. 82 коп. інфляційний втрат за період з 21.01.2014р. по 28.04.2014р.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 02.06.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", Запорізька область, м. Бердянськ до Приватного підприємства "Моноліт", Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Моноліт" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горбенко, 26, код ЄДРПОУ 20485979) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120) 15 676 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 49 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 644 (шістсот сорок чотири) грн. 07 коп. пені, 124 (сто двадцять чотири) грн. 81 коп. 3 % річних, 640 (шістсот сорок) грн. 82 коп. інфляційний втрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 05.06.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.