Рішення

від 10.06.2014 по справі 909/473/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р. Справа № 909/473/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач", вул. Автоливмашівська, 2-А, м. Івано-Франківськ,76495

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77", вул. Вовчинецька,26, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 115278,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськголовпостач" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" про стягнення 115278,30грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору купівлі-продажу №М/0030 від 27.03.12 щодо розрахунку за поставлений позивачем товар та обґрунтовано приписами статей 526, 536, 692 Цивільного та 173, 179 Господарського кодексів України.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені ухвалою суду від 29.05.14.

На момент винесення судом рішення, заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

27.03.12 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №М/0030. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору). Термін дії договору - до повного виконання зобов"язань сторонами за цим договором (п.8.1 договору).

Розділом 2 договору сторони погодили суму товару і порядок розрахунків: оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника; товар поставляється на умовах оплати по факту поставки; якщо товар було відпущено без повної попередньої оплати - то покупець зобов"язаний оплатити вартість товару протягом 5-ти банківських днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі.

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 430816,92грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностей.

В порушення визначеного умовами договору обов"язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 396656,96грн. Таким чином, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем згідно спірного договору становить 34159,96грн.

Пунктом 2.9 договору купівлі-продажу №М/0030 сторони погодили, що у зв"язку з простроченням строків оплати товару до 5-ти календарних днів покупець на вимогу постачальника сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,07% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки; понад 5-ти денний термін - у розмірі 0,1%; понад 10-тиденний термін - у розмірі 2 % від суми простроченого платежу.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем товару, керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем нараховано 81118,34грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 15.11.13 по 15.04.14.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови спірного договору граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем товару - протягом 5-ти банківських днів від дати поставки товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов"язання, позовні вимоги щодо стягнення 34159,96грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Оскільки спірний договір за своєю правовою природою є правочином з приводу купівлі-продажу, до нього застосовуються положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у тому числі й положення статті 692 ЦК України.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум та задоволено у повному обсязі, на суму 81118,34грн., за розрахунком позивача з огляду на правильність нарахування.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" про стягнення 115278,30грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77"(м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, 26, код ЄДРПОУ 36996741) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач"(м.Івано-Франківськ, вул.Автоливмашівська, 2А, код ЄДРПОУ 04542749) 34159,96(тридцять чотири тисячі сто п"ятдесят дев"ять гривень дев"яносто шість копійок) основного боргу, 81118,34(вісімдесят одну тисячу сто вісімнадцять гривень тридцять чотири копійки) процентів за користування чужими грошовими коштами та 1827,00(одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"