Рішення

від 02.06.2014 по справі 916/1214/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2014 р.Справа № 916/1214/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури : Доброжан Н.І. (за посвідчення №010038 від 17.10.2012 р.);

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора міста Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику,

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 31.03.2014 р. прокурора міста Іллічівська Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2014 року, було порушено провадження у справі № 916/1214/13 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

07.05.2014 р. позивачем по справі Іллічівською міською радою подано відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№11724/14), який відповідно до контексту поясненнями по справі. Відповідно до пояснень, міська рада вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними.

За клопотанням прокурора 07.05.2014 р. до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №044832 від 17.04.2014 р. щодо місця реєстрації відповідача.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача ТОВ «Стройтехснаб» за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

02.06.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Іллічівською міською радою Одеської області, в особі першого заступника міського голови Незнакомова О.А. (надалі-орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» (надалі-орендар) 05.10.2010 р. укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3.1944 га, яка розташована на території Іллічівської міської ради Одеської області для часткової забудови 13 мікрорайону терміном на 49 років, який зареєстрований у Державному реєстрі земель за №041050800141 від 30.12.2010 р. (кадастровий номер 5110800000020120002). Вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови. На зазначеній ділянці будь-яких споруд не перебуває та будівництво не ведеться, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно №324523 від 11.03.2014 р.

Рішенням Іллічівської міської ради № 129-VI від 16.12.2011 р. затверджено нормативну грошову оцінку земель населених пунктів на території Іллічівської міської ради та, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Іллічівськ, 13 мікрорайон, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 11 364 078 грн.

Відповідно до п. 11 вищевказаного договору оренди землі від 05.10.2010 р., орендна плата за земельні ділянки сплачується платниками за базовий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умови договору.

Пунктом 13 договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня на суму податкового боргу із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок.

Як зазначає позивач, відповідно до інформації Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області (лист № 1203/10/15-03-10-04 від 31.01.2014) встановлено, що станом на 13.03.2014 р. у орендаря існує борг по орендній платі за землю у розмірі 1 375,8 грн., який рахується за всіма земельними ділянками підприємства, площа яких складає 14,0357 га. Зазначена заборгованість виникла з 2012 року, однак у 2012 підприємством заборгованість з орендної плати сплачено 224,6 тис. грн., у 2013 році підприємством сплачено лише 126,6 тис. грн., з яких 15 тис. грн. в примусовому порядку та за поточний період 2014 сплачено 67,4 тис. грн.

Крім того позивач посилається на те, що систематична несплата вказаної заборгованості підтверджується рішеннями Одеського окружного адміністративного суду, за якими вже частково стягнуто заборгованість (зобов'язано сплатити), а саме:

- рішенням від 16.11.2012 за позовом прокурора міста Іллічівська в

інтересах ДП у м. Іллічівську Одеської області ДПС стягнуто 352 386,22 грн. (знаходиться на виконанні).

- рішенням від 28.03.2013 за позовом ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області стягнуто 263 436,52 грн.

- рішенням від 14.11.2013 за позовом ДПІ у м. Іллічівську ГУ

Міндоходів в Одеській області стягнуто 484 873,83 грн.

Виходячи з наведеного, прокурор вказує, що станом на 29.01.2014 р. за вказаним підприємством рахується новоутворена заборгованість по сплаті за оренду земельної ділянки, що не стягнута в судовому порядку, яка становить - 148 085.97 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до п. п. 2, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин, в т.ч. надання земельних ділянок у користування або власність.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Одеська міська рада є представницьким виборним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За вимогами п.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань врегулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є у власності територіальний громад.

Відповідно до статті 143 основного Закону України територіальні громади села, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,- на землі комунальної власності. Ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Таким чином спірні землі є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, власником та розпорядником якої на даний час є Одеська міська рада.

Отже, розпорядження землями від імені українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Тим самим, даний позов спрямовано на захист інтересів держави в особі Іллічівської міської ради в сфері дотримання вимог земельного законодавства.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 116 ЗК України, визначені підстави набуття права на землю. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органі! виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Іллічівською міською радою та ТОВ «Стройтехснаб» склались на підставі укладеного 05.10.2010 р. договору оренди земельної ділянки, площею 3,1944 га, яка розташована на території Іллічівської міської ради Одеської області для часткової забудови 13 мікрорайону терміном на 49 років, який зареєстрований у Державному реєстрі земель за №041050800141 від 30.12.2010 р. (кадастровий номер 5110800000020120002).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконував належним чином договірні зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання відповідачем умов укладеного договору в частині своєчасності внесення орендної плати, що підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією з державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області (лист №1203/10/15-03-10-04 від 31.01.2014 р.), та також рішеннями Одеського окружного адміністративного суду, за якими вже частково стягнуто заборгованість (зобов'язано сплатити), а саме: рішенням від 16.11.2012 за позовом прокурора міста Іллічівська в інтересах ДП у м. Іллічівську Одеської області ДПС стягнуто 352 386,22 грн. (знаходиться на виконанні); рішенням від 28.03.2013 р. за позовом ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області стягнуто 263 436,52 грн.; рішенням від 14.11.2013 за позовом ДПІ у м. Іллічівську ГУ

Міндоходів в Одеській області стягнуто 484 873,83 грн.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 36 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умова про внесення орендної плати п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" віднесена до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для відповідача згідно ст. 629 ЦК України, а порушення її надає підстави для ініціювання питання про розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі".

Виходячи з матеріалів справи, які свідчать про наявність заборгованості з орендної плати станом на 29.01.2014 р. в сумі 148085,97 грн., яка не стягнута у судовому порядку, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, п. 2 ст. 651 ЦК України, одним із наслідків якого згідно ст. 611 Цивільного кодексу України кодексу законодавець визначає розірвання договору, у зв'язку з чим позовна вимога про розірвання договору оренди землі від 05.10.2010 р. року підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення орендованої земельної ділянки суд констатує наступне.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.

Обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, встановлений ст. 34 ЗУ „Про оренду землі".

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора міста Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику - задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі від 05.10.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» (68000, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. Данченка, буд.№1 «А», кв. 53, код ЄДРПОУ 31377959) та Іллічівською міською радою Одеської області (68000, одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. №33, код ЄДРПОУ25932851), зареєстрований у Державному реєстрі земель за №041050800141 від 30.12.2010 р.).

3. Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» (68000, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. Данченка, буд.№1 «А», кв. 53, код ЄДРПОУ 31377959) звільнити та повернути Іллічівській міській раді Одеської області (68000, одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. №33, код ЄДРПОУ25932851) земельну ділянку загальною площею 3,1944 га вартістю 11 364 078 грн., яка розташована за адресою: м. Іллічівськ, 13 мікрорайон.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Данченка, буд.№1 «А», кв. 53, код ЄДРПОУ 31377959) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) судові витрати в розмірі 2456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 10.06.2014 року.

Суддя Зайцев Ю.О.