Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/6623/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6623/14 11.06.14

за позовомКомунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Логос - Реклама" простягнення 181 111,49 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Борисюк О.В.- представник за довіреністю № 196-7/КР від 08.01.14; від відповідача Тихолаз О.Б. - представник за довіреністю від 22.05.14

В судовому засіданні 11.06.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос - Реклама" про стягнення 181 111,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.12.2011 між сторонами було укладено договір № 1227/767/11 на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, на підставі якого відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів. За доводами позивача, відповідачем неналежно виконуються зобов'язання щодо вчасності сплати рахунків, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 у розмірі 173 693,40 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді 15 % річних у розмірі 2 424,74 грн., пені у розмірі 2 101,44 грн. та інфляційного збільшення у розмірі 2 891,91 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6623/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 28.05.2014.

26.05.2014 до суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

У судове засідання, призначене на 28.05.2014, з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Керуючись ст. 77 ГПК України, враховуючи клопотання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 11.06.14.

29.05.14 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 57838,20 грн. основного боргу, 15 % річних у розмірі 2 424,74 грн., пеню у розмірі 2 101,44 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 2 891,91 грн.

В судове засідання 11.06.14 з'явились представники сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення. Судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача надав докази погашення заборгованості та сплати пені, та відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав заборгованість з інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 2891,91 грн., в порядку ст..83 ГПК України просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1% річних, що складає 161,65 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 грудня 2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логос-реклама» (розповсюджувач) було укладено Договір № 1227/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають ц комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 5.2.3 договору відповідач зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету

Пунктом 5.2.4 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування.

Рахунок позивача із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку (п.6.7 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом дії пріоритету та/або дозволу.

Сторонами було підписано ряд Адресних програм, які є невід'ємною частиною договору, відповідно до яких відповідачу надано право на тимчасове користування місцями із зазначеним в адресних програмах строком.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обґрунтовуючи свої вимоги з урахуванням заяви про зменшення, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання в частині своєчасної сплати за користування місцями, а саме ним не сплачено рахунок № 87278 від 11.03.14 на суму 57838,20 грн.

В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів (платіжне доручення № 171 від 04.06.14 на суму 57838,20 грн.) та тверджень представників сторін вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було повністю сплачено позивачу основна сума заборгованості в розмірі 57838,20 грн. Крім того, платіжним дорученням № 179 від 06.06.14 відповідач перерахував на рахунок позивача пеню в розмірі 2101,44 грн., що відповідає сумі пені заявленій позивачем до стягнення.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 57838,20 грн. та пені в розмірі 2101,44 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення суми заборгованості наданий позивачем, суд встановив, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме: 2891,91 грн

Стосовно вимоги позивача про стягнення 15 % річних суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність .

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом приймається до уваги, що відповідач добровільно погасив суму основного боргу та сплатив пеню, період прострочення платежів з боку відповідача був незначним та не міг спричинити значних збитків кредитору (позивачу).

Враховуючи викладене, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафний санкцій (річних), що підлягають стягненню з відповідача до 161,65 грн., що складає 1 % річних від суми простроченої заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Логос-реклама" на користь КП "Київреклама" інфляційного збільшення боргу в сумі 2 891,91 грн. та 161,65 річних. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 15 % річних суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). За таких обставин, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати згідно ч. 2, 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос-Реклама» (01013 м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6-А, ідентифікаційний код 30866725) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070 м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 91 коп., річні в розмірі 161 (сто шістдесят одну) грн. 65 коп., судовий збір в розмірі 3 622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 23 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 57 838,20 грн. основного боргу та 2101,44 грн. пені провадження припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.