Рішення

від 10.06.2014 по справі 913/1323/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 червня 2014 року Справа № 913/1323/14

Провадження № 14/913/1323/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДБУДСЕРВІС-СП", місто Луганськ

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації, місто Луганськ

про стягнення 166 878 грн. 40 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Сіверська Ю.П., паспорт НОМЕР_1 виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 09.11.2005;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором на виконання робіт № 79п від 28.05.2013 у розмірі 166 878 грн. 40 коп.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшли витребувані судом документи, які судом розглянуті у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 15/08-721 від 03.06.2014, яким відповідач визнав позовні вимоги позивача.

Також від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду документи, які разом із відзивом розглянуті у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Відповідач участі у судовому засіданні повноважного представника не забезпечив, про поважність причин відсутності не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 20.05.2014, та отримано 29.05.2014, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторони були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІДБУДСЕРВІС-СП" (Генпідрядник, Позивач) та Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (Замовник, Відповідач) було укладено Договір на виконання робіт № 79п.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується виконати у 2013 році на свій ризик власними або власними і залученими силами та засобами роботи по об'єкту «Капітальний ремонт дороги комунальної власності по вул. Шкільна в смт Новопсков», відповідно до дефектного акту, договірної ціни та кошторисної документації у строки, встановлені календарним графіком робіт, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

У розділі 2. Договору закріплено зобов'язання Замовника оплатити виконані роботи.

Так, відповідно до п. 2.1 ціна Договору визначається по узгодженню сторін, є твердою і становить 296 985,60 грн., в т.ч. ПДВ 49 497,60 грн. і оформлюється договірною ціною.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Замовник робить проміжні платежі Генпідряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт форми №КБ-2в,№КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

В продовж виконання робіт за вказаним договорам відповідачем було сплачено аванс у сумі 89 тис. грн. 05.07.2013 платіжне доручення № 349, та частково суму за виконані роботи у розмірі 41 тис. 100 грн., платіжне доручення № 558.

Зі своєї сторони Позивач зобов'язання, які виникли на підставі Договору, виконав в повному обсязі про що свідчить акт виконаних робіт форми КБ-2в від 23 вересня 2013 року підписаний двома сторонами Згідно цих актах роботи виконано на 296978,40 грн.

Приймаючи до уваги наведене, заборгованість за виконані роботи по договору №79 п від 28.05.2013 складає 166878,40 грн.

Проте, в порушення зобов'язань передбачених Договором, Відповідач не розрахувався за виконані роботи після підписання вищенаведених Актів.

У підтвердження зазначеного факту між Департаментом та ТОВ «СХІДБУДСЕРВІС-СП» складено акт звірення взаємних розрахунків, з якого вбачається, що за Відповідачем на користь Позивача рахується заборгованість у розмірі 166878,40 грн. станом на 01.04.2014. Акт підписано сторонами без жодних зауважень та закріплено печатками підприємств.

У зв'язку з вищезазначеним Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості розмірі 166878,40 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Глава 61 Цивільного кодексу України містить спеціальні норми, якими врегульовано відносини в сфері підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 96 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання (п. 98 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві").

Пунктом 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Частиною 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, Вищий господарський суд України в Оглядовому листі від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» зазначив: «Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання»

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відповідача, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого Договором. Відповідна позиція відповідає практиці застосування статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. (Постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у своєї Постанові від 15.05.2012р № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення 2 992 500 грн. основного боргу, 50 421, 57 грн. 3 % річних, 218 452, 50 грн. інфляційних втрат, 1680, 69 грн. пені та 117 650, 34 грн. штрафу, зазначив: «Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо неоплата продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.»

З аналізу норми ст. 530 Цивільного кодексу України вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов'язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія, крім того, це повинна бути подія, яка має неминуче настати. Умови (позиція) Відповідача ж про залежність проведення розрахунків за Договором в залежності від бюджетного фінансування чи поступлення бюджетних коштів не є ні подією взагалі (оскільки залежить від волевиявлення осіб, а тому така є дією), та не є подією, яка має неминуче настати (оскільки її настання залежить від ряду суб'єктивних обставин, в тому числі волевиявлення інших (в тому числі Замовника) осіб, в тому числі від замовлення бюджетних коштів, від перерахунку таких тощо. Більше того, встановленням такої умови, за якої Підрядник (позивач) не може впливати на стан виконання Договору в частині обов'язків Відповідача щодо проведення розрахунку, ставить в нерівність сторін за укладеним Договором підряду, а відтак, порушує рівність сторін при укладенні договору.

В контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції було прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». В статті 17 зазначеного закону вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 зазначено, що «відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.»

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Між тим, спір у даній справі виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань і відносини сторін у даній справі врегульовані, зокрема, нормами ГК України, ЦК України, які застосовуються судом до відносин сторін (дана правова позиція узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постанові від 28.09.2010р. у справі № 18/269/08).

Зазначаємо, що відповідно ст. 180 ч. 7 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. А у ст. 193 цього кодексу зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватися господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 837 Цивільного кодексу України становить, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Також, зважаючи на те, що сторонами 01.04.2014 було підписано акт звіряння взаємних розрахунків, в якому зазначено, що заборгованість Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації перед ТОВ "СХІДБУДСЕРВІС-СП" за Договором на виконання робіт № 79п від 28.05.2013 становить 166 878 грн. 40 коп. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін без жодних зауважень з боку відповідача та скріплений печатками підприємств.

Слід також зазначити, що Відповідач відзивом 15/08-721 від 03.06.2014 визнав позовні вимоги.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором на виконання робіт № 79п від 28.05.2013 у розмірі 166 878 грн. 40 коп. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.06.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДБУДСЕРВІС-СП" до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації про стягнення 166 878 грн. 40 коп. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (місцезнаходження юридичної особи: місто Луганськ, вулиця Шеремета, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 03364062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДБУДСЕРВІС-СП" (місцезнаходження юридичної особи: місто Луганськ, вулиця Краснодонська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 38680984) за Договором на виконання робіт № 79п від 28.05.2013 у розмірі 166 878 грн. 40 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3337 грн. 57 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10 червня 2014 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 12 червня 2014 року.

Суддя Є.А.Лісовицький