Рішення

від 16.05.2014 по справі 740/847/14

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/847/14

Провадження № 2/740/361/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі :

головуючого - судді Марченка М.М.

при секретарі Заколодній Ю.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Довіра БАН.К» про захист прав споживачів , -

в с т а н о в и в :

18.02.2014 року за вх. № 2343 позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача приватне підприємство «ТФК» Актив» про захист прав споживачів. В позові ОСОБА_2 зазначає, що в лютому місяці 2012 року йому знадобилися грошові кошти для придбання сільськогосподарської техніки. У засобах масової інформації він знайшов рекламне оголошення, в якому йшлося про швидке отримання грошей, під низький відсоток з мінімальним пакетом документів. Після телефонної розмови з представником даної компанії в м. Чернігові, його запросили до офісу та попередили про необхідність мати при собі паспорт та ідентифікаційний код для оформлення документів та отримання необхідної суми грошей у розмірі 50 000 гривень. Під час розмови з консультантом компанії, йому було повідомлено, що він може отримати від компанії грошову позику від 10 до 500 тис. грн., також консультант повідомив, що він може понести певні витрати у зв'язку з оплатою першого внеску. Це пояснюється тим, що перший внесок є гарантією його платоспроможності перед компанією, яка його кредитує. Консультант до оплати з договором ознайомлюватися не давав, навіть не назвав, що саме за компанія надає кредит, пояснюючи це тим, що робота з договором буде проводитись під час його підписання в тому випадку, якщо керівництво компанії надасть йому право на отримання кредиту та після оплати ним першого внеску. Після оплати ним гарантійного внеску в розмірі 1750.00 грн. на рахунок компанії і вже за межами офісу в його з'явилася можливість ознайомитися з умовами вже підписаного договору. Згідно тексту договору від 13 лютого 2012 року між ним ОСОБА_2 та ПП "ТФК" АКТИВ", в особі Коломієць Катерини Анатоліївни, що діє на підставі доручення № 28 від 07 лютого 2012 року було укладено договір № 201472, він був переконаний, що йому нададуть позику у сумі 50 000 гривень. Після детального вивчення цього договору виявилося, що дана компанія грошей не видає та не кредитує. Він зрозумів, що якби представником даної компанії було надано правдиву, доступну інформацію щодо даного правочину, то він б ніколи не погодився на підписання подібного договору. На його звернення в телефонному режимі до працівників ПП "ТФК" АКТИВ" з метою деталізувати пункти укладеного договору йому пояснили те, щоб він не хвилювався та чекав обумовленої працівником дати отримання позики. Крім того йому була надана пластикова розрахункова картка Приватбанку, з якої він мав би зняти обумовлену договором суму 50 000 гривень, але його численні намагання зняти обіцяні гроші не призвели до бажаного результату, гроші на картці відсутні і на даний час. Після того, як він в черговий раз зв'язався телефоном з представником ПП "ТФК" АКТИВ", йому було сказано щоб він починав платити щомісячні внески за ще не отриманий кредит, який з їх слів на недовгий час затримано. Довіряючи професіоналізму консультантів, під час укладення

договору він повністю поклався на роз'яснення працівника компанії, який не роз'яснив усіх положень договору, чим сприяв неправильному сприйняттю ним договору № 201472 від 13 лютого 2012 року з ПП "ТФК" АКТИВ". Вказаний договір був укладений ним під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької діяльності. Неодноразово прочитавши договір, йому не зрозуміло суті послуг, що нібито були йому надані та їх необхідність. З метою повернення виплаченого ним гарантійного платежу та розірвання договору, він звернувся до ПП "ТФК" АКТИВ", але по телефону йому представник відповідача відмовив, так як згідно п. 8.2 додатку № 2 до договору вказано, що компанія не повертає гарантійний платіж, письмової відповіді йому на даний час не надано. Враховуючи вищенаведені обставини, він переконався, що договір № 201472 від 13 лютого 2012 року є недійсним, а сплачені ним кошти він зможе повернути лише в судовому порядку. Згідно додатку № 2 до договору, відповідач мав сформувати спілку клієнтів загальних умов програми "Актив", спілка формується за кошти учасників, за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками спілки. Відповідно до статті 4 додатку № 2 до договору, видача коштів проводиться один раз на місяць, але не пізніше 25 числа, процес отримання позики проводиться на підставі поданих заяв, яка надсилається не пізніше трьох днів до проведення видачі. Клієнт, який не надіслав заяву, або надіслав, але із запізненням, або не вірно оформлені не розглядатимуться. В процесі отримання позики перевага надається клієнту, який оформив заяву з найбільшою сумою внеску. Тобто, один раз на місяць ПП"ТФК" Актив" надає позику, але право на купівлю товару отримують не всі учасники, а лише той, хто зробив найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларував внески. Наведене положення договору свідчить, що відповідач створив складну, двозначну, незрозумілу для його як споживача схему отримання кредиту. Фактично предметом договору є надання йому послуг, які умовно називаються програма "Актив", з метою придбання товару в групі клієнтів, хоча насправді він мав на меті отримати позику в сумі 50 000 гривень. Згідно додатку № 1 Договору клієнт сплачує: чистий внесок - 1 388, 89 грн., адміністративні витрати - 145.00 грн., загальний платіж - 1 533.89 грн., гарантійний платіж - 1750.00 грн., та внесок - 1750.00 грн. На виконання умов договору він сплатив: гарантійний платіж в розмірі 1 750,00 грн., за право на отримання позики в розмірі 1750,00 грн., за послуги адміністрування в розмірі 2 755 грн. (по 145 грн. -19 платежів), оплата частини вартості товару в розмірі 30 845 грн., 58 коп.( по 1388,89 грн. - 18 платежів; 1533,89 грн. - 2 платежі, 2777,78 грн. - один платіж). А всього на загальну суму - 37 100.58 грн. Він неодноразово звертався до приватного підприємства з метою розірвання вказаного договору, проте жодної відповіді не отримав. Відповідно до п. 8 додатку № 2 до договору, при розірванні договору компанія не відшкодовує сплачений гарантійний внесок, три чистих внески та адміністративні витрати ні за яких умов. Таким чином, він вважає, що ПП "ТФК "Актив" отримало можливість не повертати кошти на оплату, здійснену ним як споживачем, у зв'язку з розірванням договору. Фактично відповідач за рахунок клієнтів надає послуги, спрямовані на придбання клієнтом товару без залучення коштів ПП "ТФК "Актив", а розподіл коштів між учасниками групи являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Він платив щомісячні платежі не за одержання позики на придбання с/г техніки, а фактично за можливість отримати право на її отримання. За таких обставин відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів відповідача, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами є реалізацією діяльності пірамідальної схеми. Правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі №6-35цс12, відповідно до якої сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману. Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Із врахуванням викладеного вищезазначений договір є

недійсним в силу ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки укладений із використанням нечесної підприємницької діяльності шляхом введення в оману його, як споживача, внаслідок залучення коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. В силу ст.215 ЦК України вказаний правочин є нікчемним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Приписами ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Просить визнати договір № 201472 від 13 лютого 2012 року укладений між ним ОСОБА_2 та приватним підприємством "ТФК" Актив" - недійсним. Стягнути з приватного підприємства "ТФК" Актив" на користь ОСОБА_2 кошти сплачені згідно до умов договору № 201472 від 13 лютого 2012 року у розмірі 37 100.58 грн.

Ухвалою суду від 07 березня 2014 року до участі у справі залучено Приватне підприємство "Довіра БАН.К", ідентифікаційний код юридичної особи 37692496, як правонаступника відповідача Приватного підприємства "ТФК "Актив".

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та визнати договір № 201472 від 13 лютого 2012 року укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "ТФК" Актив" - недійсним. Стягнути із Приватного підприємства "Довіра БАН.К", код ЄДРПОУ 37692496, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок № 1, кімната № 74 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого:АДРЕСА_1 в рахунок повернення сплачених коштів до умов договору № 201472 від 13 лютого 2012 у розмірі 37100 грн. 58 коп. та 630 грн.00 коп. витрат, пов'язаних з публікацією оголошення в газеті « Урядовий кур'єр» від 06 травня 2014 року № 80 про виклик відповідача.

Представник відповідача Приватне підприємство «Довіра БАН.К» в судове засідання не з'явився, який про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» № 80 (5209) від 06 травня 2014 року про виклик його в судове засідання на 16 травня 2014 року на 11 год. 00 хв. в якості відповідача. Заяви до суду про відкладання розгляду справи не подавав і не повідомляв суд про причини своєї неявки. Суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин та вважає можливим розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Зі згоди та клопотання представника позивача ОСОБА_1, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13 лютого 2012 року між позивачем ОСОБА_2 та ПП "ТФК "Актив", правонаступником якого є Приватне підприємство "Довіра БАН.К", ідентифікаційний код юридичної особи 37692496, укладено договір 201472 з додатками до нього №1 та № 2, відповідно до якого відповідач зобов'язується вчиняти від імені позивача дії, спрямовані на надання системи послуг, спрямованих на надання позики на придбання Клієнтом товару у розмірі 50000 грн., зазначеному в додатку № 1, на умовах діяльності програми "Актив", зокрема, надавати послуги по адмініструванню спілки клієнтів, формування коштів, як сукупності чистих платежів клієнтів спілки, організовувати оплату товару за наявності права на отримання коштів. Відповідно до додатку № 1 Клієнт сплачує: гарантійний платіж 1750.00 грн., чистий внесок - 1388 грн. 89 коп., адміністративні витрати-145 грн. 00 грн., загальний платіж-1533 грн. 89 коп., мінімальний платіж-839 грн. 45 коп., внесок 1750 грн. 00 коп., - тобто за даним договором позивач сплачував кошти не за сам товар-гроші, які він мав намір отримати у позику, а за дозвіл отримати позику, передбачувана позика мала бути сплаченою із коштів учасників спілки і залежить від розміру фонду програми та внесення коштів іншими її учасниками, вищезазначений

договір з додатками, умови програми "Актив" не передбачають залучення власних коштів відповідача.

Як вбачається з квитанцій, досліджених в судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 здійснював платежі, які вказані в додатку № 1 договору. Всього на розрахункові рахунки ПП «ТФК «Актив», код отримувача 37692496 позивачем було сплачено платежів на загальну суму 37100 грн. 58 коп.

Однак зі сторони відповідача будь-яких зобов'язань не виконано, не надано жодних послуг та не надано позики в сумі 50 000 гривень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, і ПП «ТФК «Актив» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Актив», суд приходить до висновку, що договір, укладений сторонами, порушує права позивача ОСОБА_2 та суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Докази, що спростовують даний висновок суду, відсутні.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі №6-35цс12, відповідно до якої сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст.216 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У ч. 3 ст.216 ЦК України зазначено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови

їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Суд вважає за необхідне у задоволені вимоги щодо визнання договору № 201472 від 13 лютого 2012 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП "ТФК "Актив"

недійсним внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики та як такий, що містить несправедливі умови - відмовити, в силу ч.2 ст. 215 ЦК України, оскільки недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому суд вказує на нікчемність такого правочину. На підставі ст. 216 ЦК України суд вважає необхідним застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору № 201472 від 13 лютого 2012 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП "ТФК "Актив", правонаступником якого являється ПП "Довіра БАН.К" та стягнути з Приватного підприємства "Довіра БАН.К", код ЄДРПОУ 37692496, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок № 1, кімната № 74 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого: АДРЕСА_1 в рахунок повернення сплачених коштів до умов договору № 201472 від 13 лютого 2012 у розмірі 37100 (тридцять сім тисяч сто) грн. 58 коп. та 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з публікацією оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 06 травня 2014 року № 80 про виклик відповідача.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 19 Закону України « Про захист прав споживачів », ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Довіра БАН.К" про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути із Приватного підприємства "Довіра БАН.К", код ЄДРПОУ 37692496, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок № 1, кімната № 74 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого: АДРЕСА_1 в рахунок повернення сплачених коштів до умов договору № 201472 від 13 лютого 2012 у розмірі 37100 (тридцять сім тисяч сто) грн. 58 коп. та 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з публікацією оголошення в газеті « Урядовий кур'єр» від 06 травня 2014 року № 80 про виклик відповідача.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Приватного підприємства "Довіра БАН.К", код ЄДРПОУ 37692496, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок № 1, кімната № 74 в дохід держави 377 (триста сімдесят сім) грн. 31 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не буди присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя