Рішення

від 11.06.2014 по справі 903/471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2014 р. Справа № 903/471/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "ТМ - Електробудсервіс", смт. Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області

до відповідача Спільного міжгосподарського підприємства "Любешівагробуд", смт. Любешів Любешівського району Волинської області

про стягнення 62 635,30грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Тарасюк О.О.-директор; Гайдашук В.М., дов. №56 від 10.06.2014р.

від відповідача: Матейчик В.П.-голова

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 11.06.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "ТМ - Електробудсервіс"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Спільного міжгосподарського підприємства "Любешівагробуд" -про стягнення 63 459,30грн., в т.ч. 58 566,22грн. основного боргу за виконані підрядні роботи згідно договору №106 від 20.10.2011р., 3 663,19грн.-3% річних за період з 01.03.2012р. по 01.04.2014р. та 1 229,89грн.-суми інфляційних втрат за період з 01.03.2012р. по 28.02.2014р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду по оплаті виконаних позивачем робіт.

Ухвалою суду від 23.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 11.06.2014р. на 12:00год.

Крім того зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази виконання робіт, часткової оплати; статут.

В судовому засіданні 11.06.2014р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 11.06.2014р. (вх. №01-123/96/14), в якій просив суд стягнути з відповідача 62 635,30грн., в т.ч. 58 566,22грн. основного боргу за виконані підрядні роботи згідно договору №106 від 20.10.2011р., 3 663,19грн.-3% річних за період з 01.03.2012р. по 01.04.2014р. та 405,89грн.-суми інфляційних втрат за період з 01.03.2012р. по 28.02.2014р. згідно ст. 625 ЦК України.

Крім того, долучив до матеріалів справи оригінал квитанції №185 від 11.06.2014р. про доплату судового збору в розмірі 106,50грн.

Відповідач в судовому засіданні 11.06.2014р. звернувся до суду з заявою №б/н від 11.06.2014р. (вх. №01-29/5676/14), в якій повідомив, що визнає основний борг в сумі 58 566,22грн.

Повідомив, що заборгованість перед позивачем виникла, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем СМП "Любешівагробуд".

Судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, оскільки вона не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, має місце нова ціна позову-62 635,30грн.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України,-

встановив:

20 жовтня 2011р. між позивачем- Приватним підприємством "ТМ - Електробудсервіс" (виконавець), в особі директора Тарасюк О.О. та відповідачем- Спільним міжгосподарським підприємством "Любешівагробуд" (замовник), в особі голови Матейчика В.П., було укладено договір підряду №106, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець в межах договірної ціни виконує власними силами добудову двох класних кімнат та їдальні Цирської ЗОШ Любешівського району Волинської області. (а.с. 7)

Згідно пунктів 2.1-2.4. даного договору вартість виконаних робіт, доручених виконавцю за цим договором становить 139 906,22грн. Договірна вартість робіт за цим договором визначається відповідно до кошторису з урахуванням транспортних витрат, вартості матеріалів і інших витрат виконавця. Договірна ціна є динамічною і уточнюється впродовж всьго терміну виконання робіт. Сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться таким чином: замовник після підписання акту виконаних робіт оплачує виконавцю 100% вартості виконаних робіт .

Відповідно до пункту 3.2. договору, замовник зобов'язаний остаточно розрахуватись з виконавцем за актом виконаних робіт за цим договором.

Згідно пункту 6.1. договору, договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 30.11.2012р.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплено печатками підприємств.

На виконання умов даного договору між сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельний робіт за лютий 2012 року, згідно якого позивачем було здано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 139 906,22грн. (а.с. 13-19)

Отже, позивачем було здано відповідачу робіт по договору підряду на загальну суму 139 906,22грн., що стверджується договором №106 від 20.10.2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт до цього договору за лютий 2012рік та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012рік.

Таким чином, свої зобов'язання по цим договорам позивач виконав в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно договору №106 від 20.10.2011р. виконав частково в сумі 81 340,00, що ним і не заперечено в судовому засіданні, що спричинило до звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги (з врахуванням їх зменшення) підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №106 від 20.10.2011р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору підряду від 20.10.2011 року.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться таким чином: замовник після підписання акту виконаних робіт оплачує виконавцю 100% вартості виконаних робіт .

Акт виконаних робіт був підписаний 22.02.2012р.

Відповідач- Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" взяті на себе зобов'язання по оплаті прийнятих робіт виконав не в повному обсязі на загальну суму 81 340,00грн., що стверджується банківськими виписками.

Відповідач у заяві №б/н від 11.06.2014р. основний борг в сумі 58 566,22грн. визнав повністю.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 58 566,22грн., відповідачем не сплачена, належними та допустимими доказами не спростована, визнана відповідачем, стверджується договором №106 від 20.10.2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012р., а тому підлягає до стягнення з відповідача відповідно до ст. ст. 525, 526, 527, 837 Цивільного кодексу України.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку суми 3% річних в розмірі 3 663,19грн. за період з 01.03.2012р. по 01.04.2014р. та суми індексу інфляції в розмірі 405,89грн. за період з 01.03.2014р. по 28.02.2014р. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.06.2014р.) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що стягнення нарахованих позивачем сум 3% річних та суми індексу інфляції за вказані періоди здійснюється в межах сум, заявлених позивачем, а тому дані вимоги підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, щодо стягнення з відповідача 62 635,30грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Спільного міжгосподарського підприємства "Любешівагробуд" (Волинська обл., Любешівський район, смт. Любешів, вул. Червоноармійська, 52, код ЄДРПОУ 03583077)

на користь Приватного підприємства "ТМ - Електробудсервіс" (Волинська обл., Старовижівський район, смт. Стара Вижівка, площа Миру, 1Б, код ЄДРПОУ 34849415)

62 635,30грн., в т.ч. 58 566,22грн. основного боргу, 3 663,19грн.-3% річних, 405,89грн. суми індексу інфляції та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено

12.06.2014р.

Суддя С. В. Бондарєв