Ухвала

від 04.12.2006 по справі 2/475-12/95а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

04.12.06                                                                                          

Справа  № 2/475-12/95А

Львівський апеляційний

господарський суд у м. Львові в складі колегії:

головуючого-судді                                Мельник Г.І.

суддів:                                          Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

при секретарі: Попко Р.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської митниці від

9.06.06р. №30/20-6415

на постанову господарського суду Львівської області

від 16.05.2006 року

у справі  №2/475-12/95А

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача Львівської митниці,

м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень

НОМЕР_1.

За

участю:

Від

позивача не з'явився;

Від

відповідача Прус М.А.

В ході

судового засідання представнику відповідача права та обов'язки, передбачені

ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено, заперечення щодо складу суду не

поступило.

Встановив: постановою господарського суду

Львівської області (суддя Запотічняк О.Д.) від 16.05.2006р. у справі

№2/475-12/95А задоволено позовні вимоги.

Відповідач

з постановою не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського

суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні

позовних вимог, оскільки Законом України «Про Єдиний митний тариф»визначено, що

всі товари та інші предмети, які ввозяться на митну територію України

підлягають обкладенню митом згідно УКТ ЗЕД. Статтею 206 МК України визначено

виключний перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове

ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування. Згідно

Конвенції про тимчасове ввезення товарів, правом на звільнення від

оподаткування при ввезенні користуються товари, які ввозять виключно для освітніх,

наукових чи культурних цілей. Вважає, що в даному випадку атракціони та

луна-парки ввозилися позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а

тому позивач повинен сплатити ввізне мито та ПДВ на загальних підставах.

Позивач

просить залишити постанову місцевого господарського суду без змін, апеляційну

скаргу без задоволення з огляду на те, що комплекс атракціонів ввозився ним без

мети одержання прибутку, а для культурно-освітньої діяльності, що

підтверджується відповідними договорами та подяками органів місцевого

самоврядування та громадських організацій. Покликається, що на тимчасове

ввезення комплексу атракціонів ним одержано дозвіл начальника митниці, як

передбачено діючим законодавством.

Позивач в

засідання суду не з'явився, при цьому повідомив суд про можливість слухання

справи без його участі.

Розглянувши

апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши

пояснення представника відповідача, колегія Львівського апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,

постанову господарського суду Львівської області від  16.05.06р. без змін.

При цьому

колегія виходила з наступного:

У

2004-2005 році ПП ОСОБА_1 тимчасово ввозила на митну територію України майно

під зобов'язання про зворотне вивезення (пересувні атракціони, код товару

НОМЕР_2). Всього позивачем оформлено 28 ВМД із застосуванням преференційних

режимів оподаткування з ввізного мита на суму 39 052,85 грн та податку на

додану вартість на суму 46 863,41 грн.

З

матеріалів справи встановлено, що начальником Західної регіональної митниці

було надано дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, шляхом накладення

резолюції на заяву про надання дозволу на переміщення через митний кордон

України в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) товарів, а саме

атракціонів, ввезених по зивачем на митну територію України з метою проведення

культурно-масової та благодійної діяльності, що підтверджується ввізними

митними деклараціями.

Митницею

на адресу ДПІ у Залізничному районі м. Львова скеровано запит (лист від

10.03.06 № 19/42-2712) стосовно надання інформації про використання ввезених

ОСОБА_1 „пересувних атракціонів" з комерційною метою. У своїй відповіді

від 21.03.06 № 8281/17-0 ДПІ у Залізничному районі м. Львова вказано, що приватний

підприємець ОСОБА_1 у 2004-2005 роках отримував свідоцтво про сплату єдиного

податку на проведення атракціонів і роз'їзну торгівлю.

9.03.06р.

Львівською митницею прийнято податкові по відомлення форми "Ф"

НОМЕР_1, у яких здійснено розрахунок податкових зо бов'язань за платежами:

податку на додану вартість -45 456,55 грн. та ввізного мита -37 880,47 грн.

Розрахунок здійснено відповідно до підпункту "г" п.4.2.2 ст. 4 Закону

України "Про порядок пога шення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.3 ст. 4, п. 6,1 ст. 6

Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України

"Про митний тариф України". Відповідач вважає, що ввезення

атракціонів на митну територію України та їх експлуата ція мали на меті одержання

прибутку, тому позивач не може бути звільнений від сплати митних платежів.

Законом

України „Про Єдиний митний тариф" визначено, що всі товари та інші

предмети, які ввозяться на митну територію України підлягають обкладенню митом

згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності

(статті 3 та 4).

Згідно

ст. 209 Митного кодексу України звільнення від сплати податків під час

переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється

виключно податковими законами України.

Статтею

206 Митного кодексу України визначено виключний перелік товарів, щодо яких може

надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним

звільненням від оподаткування. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 206 МК України,

дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за

межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення

допускається щодо товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними

цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення

дозвілля моряків, а та кож будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках

навчальної, наукової або культурної діяльності.

Відповідно

до ст. 2 Конвенції про тимчасове ввезення, дозвіл на тимчасове ввезення з

умовним повним звільненням від оподаткування надається у відношенні товарів (у

тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Статтею 2 Додатку В.5 до зазначеної Конвенції встановлено, що правом на

тимчасове ввезення користуються товари, які ввозяться виключно для освітніх,

наукових чи культурних цілей. При цьому, цією ж статтею встановлено, що

зазначені товари не повинні використовуватися у комерційних цілях.

Як

роз'яснено в листі Державної митної служби України від 30.01.06р.

№11/4-15/893-ЕП діяльність атракціонів та луна-парків, згідно з класифікацією

видів економічної діяльності, затвердженої Державним класифікатором України ДК

009-96 віднесено до групи "Інша розважальна діяльність" розділу

"Діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту". При

визначенні підстав звільнення від оподаткування рекомендується Державною митною

службою України виходити з мети ввезення атракціонів: комерційної чи

благодійної.

З

матеріалів справи встановлено, що діяльність здійснювалася ПП ОСОБА_1 без мети

одержання прибутку, що підтверджується угодами №НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5,  НОМЕР_6., укладеними між ПП ОСОБА_1

(підприємець) та директорами «Луна-Парку»(консультант) про наступне:

«підприємець запрошує консультанта з комплексом атракціонів для проведення

культурно-просвітницьких заходів допущених до експлуатації, на умовах

тимчасового ввезення майна без переходу права власності»(п.1.1 Угоди). Про те,

що комплекс атракціонів "Луна-Парк" використовувався з

культурно-освітньою та благо дійною метою свідчать також листи та

листи-прохання, звернення органів місцевого самоврядування та громадських

організацій, списки дітей на безкоштовне відвідування лунапарку, листи-подяки.

(а.с. 102-114).

Не

беруться до уваги доводи скаржника про те, що позивач не може займатися

благодійництвом, так як позивач не належить до суб"єктів некомерційного

господарювання, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про

благодійництво та благодійні організації" (із змінами, внесеними згідно

Закону №3091-111 (3091-14) від 07.03.02р.), фізичним та юридичним особам надано

право займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними

благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством

порядку, тобто стаття Закону не ставить в залежність благодійництво від виду діяльності

і її організаційних форм.

А тому,

висновок господарського суду, що такий вид господарської діяльності як

благодійництво у сфері некомерційної діяльності чи в сфері підприємницької

діяльності не заборонений Законом, а навпаки дозволений ст.2 Закону України

"Про благодійництво та благодійні організації" та іншими

вищезгаданими нормативними актами і є правомірним, обгрунтовано і з ним

погоджується колегія.

Згідно ч.

2 ст 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій

чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано

доказів того, що ввезені атракціони використовувались з комерційною метою. Крім

того, колегії надано докази, ВМД про вивезення атракціонів з митної території

України.

А тому,

зважаючи на вимоги ст.ст. 206, 252 МК України, п. 5.17 ст. 5 Закону України

„Про податок на додану вартість”, згідно яких під час переміщення товарів у

режимі тимчасового ввезення вони звільняються від сплати податків та мита,

колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність

позову та задоволення позовних вимог про визнання нечинними податкових

повідомлень Львівської митниці НОМЕР_1.

Отже, з

огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду

вважає, що постанова господарського суду Львівської області відповідає

матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її

скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не

відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на

законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що

можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись

ст. ст. 86, 89, 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

                     УХВАЛИВ:

           1.Постанову господарського суду

Львівської області від 16.05.2006 року по справі №2/475-12/95А залишити без

змін.

2.У

задоволенні апеляційної скарги відмовити.

          3.Ухвала може бути оскаржена в

касаційному порядку.

4.Матеріали

справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

          Головуючий-суддя                         Мельник Г.І.

Судді                                    Новосад

Д.Ф.

Михалюк О.В.