Рішення

від 11.06.2014 по справі 904/2033/14-908/1559/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 6/28/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 Справа № 904/2033/14-908/1559/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробничого підприємства „Грифсканд-Свалява" (вул. Менделєєва, буд. 1, м. Свалява Закарпатської області, 89300)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОБУД ІНЖИНІРІНГ" (вул. Будівельників, буд. 23, прим. 2, м. Дніпропетровськ, 49000; адреса за ЄДР : пр. Леніна, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057)

Про стягнення заборгованості в сумі 33 250 грн. та відшкодування збитків в сумі 3 050 грн.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Грабовський Ю.І. - дов. № 29 від 02.01.2014р.

Від відповідача : не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробничого підприємства „Грифсканд-Свалява" м. Свалява Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОБУД ІНЖИНІРІНГ" (м. Дніпропетровськ) м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості в сумі 33 250 грн. та відшкодування збитків в сумі 3 050 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 33 250 грн. по договору поставки № 805/18 від 12.11.2013 року та збитки, понесені позивачем в зв'язку з оплатою ФОП ОСОБА_2 за подачу та простій вантажного автомобілю, в сумі 3 050 грн.

Розгляд справи відкладався.

11.06.2014р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Від позивача надійшло клопотання, в якому він просить господарський суд Запорізької області взяти до уваги, що вантажний автомобіль було відправлено до відповідача за проханням працівників відповідача в телефонному режимі. Тобто, позивач не має письмових доказів цього звернення, а, відповідно, не має можливості такі письмові докази надати суду. Відповідно до п. 3.2 договору поставки № 805/18 від 12.11.2013 р. між позивачем та відповідачем, дійсно поставка товару повинна була здійснюватися транспортом відповідача. Автомобіль за товаром був відправлений працівниками позивача лише через те, що товар за договором не був поставлений, а у цьому товарі була виробнича необхідність на підприємстві позивача: з відсіву вугільного пороху (товару, який повинен був бути поставлений за договором) позивач виготовляє кінцеву продукцію - вугільні брикети для камінів. Саме тому, лише з огляду на необхідність непоставленого товару працівниками позивача було направлено автомобіль за товаром, хоча договірних підстав для цього не було та додаткові угоди не укладалися. З ФОП ОСОБА_2 у позивача не було договірних відносин по наданню послуг перевезення: вантажний автомобіль був знайдений працівниками позивача у день прохання працівників відповідача про відправлення автомобіля за товаром. Цей вантажний автомобіль було подано під завантаження як такий, що повертався з Дніпропетровської області без вантажу. Тому, фактично ФОП ОСОБА_2 було виставлено рахунок на оплату подачі автомобіля під завантаження та його простою протягом доби. Спочатку рахунок було виставлено на суму 3 050 грн., але потім, вже після надання господарському суду Дніпропетровської області, позивач та ФОП ОСОБА_2 домовилися зменшити суму оплати за подання та простій вантажного автомобіля до 2 200 грн. Саме тому господарському суду Дніпропетровської області було надано, як доказ понесення збитків, платіжне доручення АТ «Комерційний інвестиційний Банк» № 9417 від 27.12.2013 р. про сплату на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 суми 2 200 грн. Тобто Позивач поніс збитки у сумі 2 200,00 грн. Просить суд взяти до уваги те, що представник позивача уже з'являвся у судове засідання до господарського суду Дніпропетровської області та надав суду усі витребувані докази, які були наявні у позивача та дав відповідні пояснення. Позивач вважає, що неявка його представника не є перешкодою для вирішення спору, оскільки усі наявні докази позивачем було надано суду, а представник відповідача все одно не з'являвся ні до господарського суду Дніпропетровської області, ні до господарського суду Запорізької області. Окрім того, позивачем уже понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: сплачено судовий збір у сумі 1 827 грн. та витрати на проїзд представника позивача до господарського суду Дніпропетровської області у сумі 935 грн. 93 коп., що підтверджується копіями таких документів, які додаються: копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження №ГС-0000038 від 23.04.2014 р. на одному аркуші; копією Наказу №36 від 16.04.2014 р. на одному аркуші; копіями проїзних документів (квитків на потяги та трамвай) на двох аркушах; копією посвідчення про відрядження № 8 з відмітками господарського суду Дніпропетровської області про прибуття та вибуття. У випадку неявки представника відповідача у судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву, позивач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами та доказами. Також, позивач просить суд взяти до уваги те, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

В матеріалах справи міститься інформація Головного управління статистики у Запорізькій області вих. № 15-09/2254 від 20.05.2014 року, а також Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18724929 від 23.05.2014 року, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОБУД ІНЖИНІРІНГ" знаходиться за адресою: пр. Леніна, буд. 158-В, м. Запоріжжя, 69057.

Позовна заява позивачем та ухвала суду від 13.05.2014 року про порушення провадження у справі були надіслані відповідачу як на юридичну адресу, так і на адресу: вул. Будівельників, буд. 23, прим. 2, м. Дніпропетровськ, 49000.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу з поштовими повідомленнями, що підтверджується виписками з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції, фіскальними чеками, Реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції та списками згрупованих поштових відправлень вид рекомендованих листів, поданих в Запоріжжя-1, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.05.2014 року, що направлялась відповідачу на адресу: вул. Будівельників, буд. 23, прим. 2, м. Дніпропетровськ, 49000, була повернута до суду поштовим відділенням із позначенням на конверті „адресата відсутній".

Поштове відділення не повернуло суду повідомлень про вручення або не вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.05.2014 року, що направлялась відповідачу на адресу у м. Запоріжжі, а також ухвали суду від 27.05.2014 року про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною , а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані .

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

12.11.2013 року між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (постачальником за договором) був укладений договір поставки № 805/18 (надалі - договір).

Згідно умов п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався поставити в обумовлені строки (передати у власність позивача) для використання у підприємницькій діяльності, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його відповідно до умов цього договору.

В п. 2.1 договору сторони погодили, що предметом поставки є товар: відсів деревинного вугілля з масовою часткою води не більше 3 %, золи 10-15% С fix (летючого вуглецю) 68-70 %.

Згідно п. 4.1 договору, ціна товару складає 1 9200 грн. за одну тону товару.

В п. 4.2 вказано, що розрахунок за товар згідно здійснюється в безготівковому порядку: 80 % вартості товару сплачуються попередньою оплатою, решта 20% - протягом п'яти банківських днів з моменту зважування товару на вагах позивача та визначення масової частки води.

На виконання умов договору відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 31558 від 15.11.2013 року на оплату товару на суму 33 250 грн., та ПДВ 20% - 6 650 грн., що разом становить 39 990 грн. (ар. с. 10).

Платіжним дорученням № 9132 від 20.11.2013 року позивачем була проведена оплата вказаного рахунку (ар. с. 37).

Відповідно до умов п. 3.1 договору, поставка товару за цим договором проводиться за домовленістю сторін партіями. Поставка кожної партії товару здійснюється протягом трьох днів з моменту здійснення попередньої плати за кожну партію товару.

При цьому, в п. 3.2 договору сторони передбачили, що поставка товару за цим договором проводиться транспортом відповідача . Датою постачання вважається дата оформлення товарної накладної на складі позивача.

Отже, з урахуванням положень р. 3 договору, відповідач мав здійснити поставку товару у період по 23.11.2013 року включно.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, оплачений позивачем товар не поставив йому.

Згідно пункту 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Оскільки договором не передбачений строк повернення відповідачем суми передплати, то слід керуватися ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги - доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка - фактури), тощо.

Така ж правова позиція викладена в абз. 3 п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

Позивач направив відповідачу дві претензії від 10.12.2013р. та № 266 від 23.12.2013р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, фіскальними чеками від 10.12.2013р. та від 23.12.2013р. та описом вкладення до рекомендованого листа (а. с. 12-17).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний виконати вимоги позивача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, відповідно до ст. 530 ЦК України.

Відповідач товар позивачу не поставив, передплату в сумі 33 250 грн. позивачу не повернув.

За таких підстав, вимоги позивача про стягнення з відповідача передплати в сумі 33 250 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві вказує, що на прохання відповідача 16.12.2013 року позивачем за власний рахунок було відправлено вантажний автомобіль для отримання товару до міста Дніпропетровськ, хоча це і не було передбачено умовами договору. В результаті відправлений позивачем за власний рахунок вантажний автомобіль простояв у м. Дніпропетровськ до 12:00 за київським часом 20.12.2013 року, проте товар так і не був пред'явлений водієві, а представник відповідача ухилився від зустрічі з водієм. Внаслідок таких дій відповідача позивач поніс збитки у сумі 3 050 грн., які позивач сплатив за подачу автомобіля під завантаження та очікування завантаження , що, як вказує позивач, підтверджується копією рахунку № 122 від 19.12.2013 року, наданого ФОП ОСОБА_2

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вже зазначалось вище, в п. 3.2 договору сторони передбачили, що поставка товару за цим договором проводиться транспортом відповідача . Датою постачання вважається дата оформлення товарної накладної на складі позивача.

Позивач не надав суду доказів внесення змін в п. 3.2 договору. Також позивач не надав суду доказів того, що відповідач дійсно просив позивача вивезти товар транспортом позивача або транспортом іншого підприємства (підприємця).

Також позивач не довів, що він дійсно поніс збитки в зв'язку з оплатою ФОП ОСОБА_2 за подачу та простій вантажного автомобілю в сумі 850 грн., не надав суду платіжного документа, якій би підтверджував факт перерахування позивачем на користь ФОП ОСОБА_2 суми 850 грн. Фактично позивач надав суду платіжне доручення № 9417 від 27.12.2013р. про сплату ФОП ОСОБА_2 лише 2 200 грн. (а. с. 38).

В позовній заяві позивач вказує, що сума 3 050 грн. складає збитки, понесені в зв'язку з оплатою ФОП ОСОБА_2 за подачу та простій вантажного автомобілю . Але, в письмових поясненнях №94 від 17.04.2014р. (а с. 46) позивач вказує, що сума 843 грн. (фактично різниця між сумою 3 050 грн. та 2 200 грн. складає 850 грн .) являється судовими витратами за проїзд представника позивача залізничним транспортом до м. Дніпропетровськ, і пообіцяв надати квитки на проїзд залізничним транспортом.

Але, при цьому позовні вимоги позивачем в частині стягнення суми збитків не були змінені, і позивач продовжує просити суд стягнути з відповідача суму 3 050 грн. як збитки, понесені позивачем в зв'язку з оплатою ФОП ОСОБА_2 за подачу та простій вантажного автомобілю, а тому суд розглядає суму 3 050 грн. як збитки, понесені позивачем в зв'язку з оплатою ФОП ОСОБА_2 за подачу та простій вантажного автомобілю.

Судові витрати за проїзд не являються збитками в розумінні ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України, та не можуть входити до складу ціни позову , а тому позивач безпідставно включив суму 850 грн в суму збитків.

До інших судових витрат, у розумінні ст. 44 ГПК України, відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або інших представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою .

Така ж позиція викладена в п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р.

Крім того, слід відмітити, що між позивачем та відповідачем укладений договір, тобто існують договірні зобов'язання. Збитки, які просить позивач стягнути з відповідача, пов'язані з невиконанням умов договору, відповідно, ці збитки повинні бути передбачені договором. Але, спірним договором вказані позивачем збитки не передбачені.

Позивач не довів, що збитки в сумі 3 050 грн. він поніс з вини відповідача, та не довів наявності причинного зв'язку між правопорушенням, яке допустив відповідач та збитками.

Позивач в позовній заяві не просить стягнути інші витрати.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, ст. ст. 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОБУД ІНЖИНІРІНГ" (вул. Будівельників, буд. 23, прим. 2, м. Дніпропетровськ, 49000; адреса за ЄДР : пр. Леніна, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 38920805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробничого підприємства „Грифсканд-Свалява" (вул. Менделєєва, буд. 1, м. Свалява Закарпатської області, 89300; код ЄДРПОУ 33519248; р/р № 26002034003211 у Свалявському відділенні АТ „Комінвестбанк", МФО 312248) передплату в сумі 33 250 грн. та судовий збір в сумі 1 673 грн. 34 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено: 11.06.2014р.

Суддя Л.С. Місюра