Постанова

від 10.06.2014 по справі 916/264/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/264/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»

на рішення господарського суду Одеської області від 24 березня 2014 року

по справі № 916/264/14

за позовом Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс»

про стягнення 85680,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС" заборгованості в розмірі 85680,00 грн. з яких: 85680 грн. - основний борг, 18 360,00 грн. - штраф, 6 120,00 грн. - проценти за користування чужими коштами, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки насіння № ОД-Н-47 від 24.04.2013р., укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2014р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕХСЕРВІС" на користь Приватного підприємства „БІЗОН-ТЕХ 2006" 61200 грн. 00 коп. основного боргу, 18360 грн. 00 коп. штрафу та 1696 грн. 50 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та штрафу, на підставі умов договору поставки насіння № ОД-Н-47 від 24.04.2013р. та ст. ст. 525, 526, 546, 610, 611, 612, 629, 692, 712 ЦК України, водночас суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами, згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 24.12.2013р. по справі № 8/5025/1402/12, в якій забороняється здійснювати подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, обґрунтовуючи відмову тим, що за способом обчислення вказані в п.8.5 Договору відсотки підпадають під визначення пені.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду , Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6120,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В апеляційні скарзі скаржник наполягає на тому, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено.

Апелянт зазначає, що безпосередньо договором, а саме п.8.5 договору сторони передбачили, що проценти, передбачені цим пунктом, є особливим правовим наслідком порушення покупцем грошових зобов'язань за договором та не відносяться до неустойки (штрафу чи пені). Також, задля уникнення можливості неправильного нарахування процентів, сторони в договорі передбачили формулу їх розрахунку.

Крім того, скаржник зауважував, що однаковий математичний спосіб розрахунку пені та процентів за користування чужими грошовими коштами не змінює їх правову природу.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили. Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

29 травня 2014 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, у зв'язку з віддаленістю місцезнаходження підприємства від суду та складністю транспортного сполучення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2013 р. між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС" (Покупець) укладено договір поставки насіння № ОД-Н-47 (Договір), згідно умов якого у порядку, строки та на умовах, визначених Договором і специфікаціями до нього, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.

За умовами пункту 5.1 Договору, Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строки, вказані в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити Постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені Договором. Пунктом 9.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений.

Одночасно з Договором сторонами оформлено специфікацію № 1, в якій узгоджено найменування товару - насіння кукурудзи „PR64E71", загальною вартістю - 61200,00 грн., місце поставки товару - Запорізька обл., Куйбишевський р-н., смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна,2, строки оплати товару - авансовий платіж у сумі 6120, 00 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 30.04.2013 р., а другий платіж у сумі 55 080,00 грн. - не пізніше 15.10.2013 р.

На виконання Договору, ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" передав, а ТОВ "АГРОТЕХСЕРВІС" отримав товар на загальну суму 61200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗП4884 від 24.04.2013р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 24.04.2013р. серії ЯПИ № 889972, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2013 р (а.с.16-18).

Договір, специфікація, видаткова накладна та акт звірки взаємних розрахунків підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками контрагентів.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати товару, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 61200 грн., оскільки доказів оплати за отриманий товар відповідач до суду не надав.

Згідно із пунктом 8.1.3 Договору, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Згідно із ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Пункт 3 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченого договором штрафу відповідності з п. 8.1.3 Договору.

Таким чином, судова колегія, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком першої інстанції щодо стягнення з відповідача 18 360,00 грн. штрафу.

Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що з метою компенсації Постачальнику відсутності в його обороті грошових коштів, що не були своєчасно сплачені Покупцем, згідно ч.3 ст.692, ч.5 ст.694, ст.536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100. де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу. Сторони домовились, що проценти, передбачені цим пунктом, є особливим правовим наслідком порушення Покупцем грошових зобов'язань за Договором та не відносяться до неустойки (штрафу чи пені).

Отже, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, то передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами.

Так, проценти за користування грошовими коштами не є ні видом забезпечення виконання зобов'язання, ні штрафною санкцією, а є платою за користування коштами позивача з метою компенсації кредиторові відсутності в його обороті грошових коштів у визначений договором період, в той час, як штраф є видом забезпечення виконання грошового зобов'язання та його нарахування передбачено умовами договору за прострочення оплати товару понад 20 календарних днів.

Таким чином, застосування передбаченого договором штрафу не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) на прострочену суму оплати товару.

При цьому, домовляючись про умови договору, сторони в п. 9.11 договору передбачили, що договір відповідає волі сторін, а його умови, у тому числі умови щодо сплати процентів та штрафу, сторони визначили розумними та справедливими.

Таким чином, наведені законодавчі приписи, умови договору та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 18360,00 грн. штрафу та 6120,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих у відповідності з умовами договору.

Апеляційна інстанція не погоджується з посиланням суду першої інстанції на позицію, викладену Верховним судом України у постанові від 24.12.2013р. по справі № 8/5025/1402/2012, оскільки в даному випадку відсутнє подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, що суперечить ст. 61 Конституції України, натомість, в даному випадку предметом позовних вимог є стягнення основного боргу, штрафу, який обчислюється у відсотках від простроченої суми та процентів за користування чужими грошовими коштами , вимога ж щодо стягнення пені не заявлялась .

На підставі викладеного, колегія суддів визнає, що позивач обґрунтував та належним чином довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача, які також підтверджуються умовами укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена при подачі позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.49, 99, 101, 103 п.2, 104 п. 4, 105 ГПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 24 березня 2014 року по справі № 916/264/14 - скасувати в частині відмови стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕХСЕРВІС" (68723, Одеська обл., Болградський р-н, с. Калчева, вул. Гагаріна,34, код 30665560) на користь Приватного підприємства „БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., м. Пологи, вул. Крупської,162, кв.11, код 34216986) 61200 (шістдесят одну тисячу двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 18360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 6120 (шість тисяч сто двадцять грн.) грн.. 00 коп. процентів за користування чужими коштами, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕХСЕРВІС" (68723, Одеська обл., Болградський р-н, с. Калчева, вул. Гагаріна,34, код 30665560) на користь Приватного підприємства „БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., м. Пологи, вул. Крупської,162, кв.11, код 34216986) 913 /дев'ятсот тринадцять/ грн.. 50 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Одеської області доручити видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 12.06.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя Я.Ф. Савицький