Рішення

від 30.05.2014 по справі 910/7557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7557/14 30.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сівер-Пак» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» Простягнення 36 127,92 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ларченко А.В. - дов. № 01/23605 від 26.05.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер-Пак» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» про стягнення 35 327,97 грн. основного боргу та 799,95 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору постачання № 11/07 від 11.07.2011 року.

Ухвалою суду від 28.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 30.05.2014 року.

У судовому засіданні 19.05.2014 р. представник позивача підтримав подану ним через канцелярію суду заяву про зменшення позову, відповідно до якої зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу на 2 000,00 грн. та просива суд стягнути з відповідача 33 327, 97 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, суд в судовому засіданні 30.05.2014 р. розглянув та прийняв вказану заяву до розгляду.

Також у даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.05.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівер-Пак» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» (покупець) 11 липня 2011 року було укладено договір поставки № 11/07, в пункті 1.1 якого закріплено, що постачальник зобов'язується виготовити продукцію та передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити за неї на умовах договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.1.1 договору закріплено, що найменування товару: тара полімерна згідно погоджених креслень.

Умовами п. 2.1.2 договору закріплено, що кількість визначається замовленням покупця та відображається в погоджених рахунках-фактурах, які є невід'ємними додатками до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов'язаний у повному обсязі згідно погоджених рахунків та накладних передати продукцію покупцю у термін 10 (десять) днів від моменту отримання письмового замовлення, забезпечити покупця такими документами: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що перехід права власності відбувається в момент передачі продукції, що оформляється видатковою накладною.

В пункті 4.1 договору закріплено, що ціна продукції, що продається за цим договором є договірною та встановлюється згідно погоджених накладних, які є невід'ємною складовою договору. У випадку зміни ціни постачальник сповіщає покупця не менш ніж за 14 днів за 14 днів до моменту введення нових цін.

В пункті 4.2 договору закріплено, що оплата здійснюється покупцем наступним чином : 100% суми замовлення - на протязі 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання продукції згідно погодженого рахунку та видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В пункті 7.1 договору закріплено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в усякому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до пункту 7.2 договору у випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір до 20 грудня поточного року, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер-Пак» поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» прийняло товар на загальну суму 47 950,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000192 від 06.11.2013 р., № РН-0000216 від 18.12.2013 р. та № РН-0000016 від 10.02.2014 р., копії яких містяться у матеріалах справи. В свою чергую, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» оплатило поставлений товар частково на суму 14 622,09 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 327,97 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.03.2014 року про погашення існуючої заборгованості, проте дана вимога відповідачем задоволена не була.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 33 327,97 грн. основного боргу та 799,95 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору постачання № 11/07 від 11.07.2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В пункті 4.2 договору закріплено, що оплата здійснюється покупцем наступним чином: 100% суми замовлення - протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання продукції згідно погодженого рахунку та видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер-Пак» поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» прийняло товар на загальну суму 47 950,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000192 від 06.11.2013 р., № РН-0000216 від 18.12.2013 р. та № РН-0000016 від 10.02.2014 р., копії яких містяться у матеріалах справи. В свою чергую, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» оплатило поставлений товар частково на суму 14 622,09 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 327,97 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 37 118,92 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар нарахував та просить стягнути з відповідача 799,95 грн. пені в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 11/07 від 11.07.2011 р. р., адже всупереч п. 4.2 наведеного договору у визначений 21 денний строк не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 6.5 договору встановлено, що за порушення строків оплати за продукцію згідно п. 4.2 договору, покупець виплачує пеню у розмірі 0,2 % від суми недоплати, за кожен день прострочення, але не більше 15 % від загальної суми договору.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 799,95 грн.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукти» (місцезнаходження : 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 31466802) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер-Пак» (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, б. 4, код ЄДРПОУ 35606688) 33 327 (тридцять три тисячі триста двадцять сім) грн. 97 коп. основного боргу, 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп. пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.