Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/6154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6154/14 03.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белексім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП"

про стягнення 19 667,60 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Попович Д.Є. за дов.

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про стягнення 16 640,00 грн. безпідставно одержаних коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, 3037,60 грн. процентів за користування чужими коштами.

29.05.2014р. через канцелярію суду представник позивача подав письмові пояснення по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після розірвання договору на оренду торгівельного місця № 666 від 01.11.2010р. не повернув надлишково перераховані позивачем в якості орендної плати грошові кошти у розмірі 16 640,00 грн., які позивач вважає такими, що набуті на підставі, яка з припинення договірних відносин відпала та просить стягнути в судовому порядку, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Відповідач своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, письмового відзиву на позов не надав, свого представника у засідання суду 20.05.2014р., 03.06.2014р. не направив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, жодних клопотань від відповідача не надходило, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд в с т а н о в и в:

01.11.2010р. між позивачем (орендар за договором) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір на оренду торгівельного місця № 666, згідно якого позивач отримав в оренду торгівельне місце, площею 42,24 кв.м. для здійснення торгівельної діяльності на території торгівельного комплексу ТОВ «САПСАН-СП», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Малишка, буд.-А.

Відповідно до умов п.2.1 договору, торгівельне місце передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.

Згідно п. 2.2 договору, орендна плата підлягає сплаті до 01 числа місяця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 250,00 грн., за 1 кв.м., всього 10 560,00 грн. з ПДВ за перший місяць оренди. В разі невнесення орендарем до першого числа поточного місяця орендної плати, орендодавець залишає за собою право вимагати від орендаря додаткові комісійні кошти в розмірі 1% від загальної суми орендної плати за кожен день прострочення платежу, але на строк не більше 5 днів. В разі невиконання зазначених вимог, орендодавець залишає за собою право вимагати розірвання договору та звільнення орендарем торгівельної площі протягом одного дня.

Умовами п.2.4 договору визначено, що при укладанні даного договору орендар сплачує орендодавцю в 5-денний строк попередню оплату в розмірі орендної плати не менше ніж за три місяці (гарантійний внесок). Які є платою за перший та два останніх місяці оренди приміщення відповідно до договору. В подальшому набуває чинності порядок оплати за оренду, що передбачений п.2.2 даного договору.

На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача за платіжними дорученнями № 101 від 02.11.2010р. на суму 2875,00 грн., № 126 від 17.11.2010р. на суму 77 125,00 грн., грошові кошти всього у розмірі 80 000,00 грн.

Листом № 1/04 від 01.04.2014р. позивач звернувся до відповідача з проханням достроково розірвати договір оренди № 666 від 01.11.2010р.у зв'язку з наявними умовами господарської діяльності та повернути надлишково перераховані кошти в сумі 37 760,00 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що договір може бути розірваний за ініціативою орендодавця при умові письмового попередження не пізніше, ніж за два місяці до визначеного терміну розірвання договору.

Відповідно до умов п.5.2 договору, у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря в термін менший, ніж передбачено п.5.1 договору, орендодавець залишає за собою право не повертати орендодавцю гарантійний внесок за останні два місяці.

20.09.2011р. позивач надіслав відповідачу претензію № 19.1/09-11 від 19.09.2011р., в якій повідомив, що оскільки орендодавець не створив умов для належного здійснення торгівельної діяльності в орендованому торгівельному місці, ТОВ «Белексім» з 01.04.2011р. було змушене відмовитись від оренди, у зв'язку з чим вимагає повернути надлишково отримані в якості орендної плати грошові кошти у сумі 37 760,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 34 від 28.09.2011р. визнав наявність надлишково отриманих коштів від позивача, з урахуванням п.5.2 договору місяців оренди, при цьому зазначив, що фактично відповідач звільнив орендоване приміщення - 28.07.2011р. та запропонував провести взаєморозрахунок надлишкових коштів на користь ТОВ «Белексім» в розмірі 7270,00 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 16 640,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів по договору № 666 від 01.11.2010р., посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Позивач вказує, що з 01.04.2011р. договірні відносини сторін припинились у зв'язку з розірвання договору № 666 від 01.11.2010р., тобто підстава набуття заявленої до стягнення суми відпала, розмір надмірно перерахованих позивачем коштів в якості оплати за оренду становить 16 640,00 грн., виходячи з розрахунку: 80 000,00 грн. сплачених коштів - 42 240,00 грн. орендної плати ( за період з грудня 2010р. по березень 2011р. в межах строку дії договору) - 21 120,00 грн. гарантійного внеску, який не підлягає поверненню відповідно до п.5.2 договору.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судом встановлено, що відповідач набув спірну суму коштів по договору № 666 від 01.11.2010р., проте станом на час розгляду справи договірні відносини сторін припинились, тобто підстава отримання відповідачем коштів на суму 16 640,00 грн., перерахованих в якості орендної плати, відпала.

Доказів повернення відповідачем суми 16 640,00 грн., в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Посилаючись на прострочення відповідачем строку повернення вказаної суми, позивачем нараховано 3 037,60 грн. процентів за користування чужими коштами за період з 03.10.2011р. по 03.04.2013р. відповідно до ст.ст. 536, 1046, 1048, 1214 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В обґрунтування підстав нарахування 3 037,60 грн. процентів за користування чужими коштами позивач вказує, що відповідач на даний час користується належними позивачу грошовими коштами в розмірі 16 640,00 грн., вважає, що за аналогією закону це означає, що позивач надав відповідачу позики, що є підставою для одержання позивачем відсотків від суми позики відповідно до ст.ст. 1046, 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).

При цьому суд відзначає, що умовами укладеного між сторонами договору оренди № 666 від 01.11.2010р. розмір процентів за користування орендодавцем чужими грошовими коштами не встановлений, тому помилковим є нарахування та стягнення з орендодавця із застосуванням аналогії закону на підставі приписів ст.ст. 536, 1048 ЦК України процентів за користування чужими коштами у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повернення надмірно сплаченого розміру орендної плати по договору оренди.

Оскільки договори оренди і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, застосування до договору оренди положень договору позики є безпідставним.

Крім того, судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 16 640,00 грн. відповідач отримав на підставі договору на оренду торгівельного місця № 666 від 01.11.2010р., і лише з розірванням орендарем вказаного правочину та припинення договірних відносин, підстава набуття заявленої суми відпала.

Вказані обставини унеможливлюють застосування до спірних відносин положення також ч. 2 ст. 1214 ЦК України та нарахування процентів за користування чужими коштами.

Відповідач письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 16 640,00 грн. основного боргу. В решті позову належить відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" (02192, м.Київ, вул. Малишка, 5, код ЄДРПОУ 25588767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белексім" (02002, м.Київ, вул. М.Раскової, 19, оф. 318, код ЄДРПОУ 37035751) 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1545 (п'ятнадцять тисяч сорок п'ять) грн. 75 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

2. В решті позову відмовити.

Суддя О.М.Ярмак