Рішення

від 03.06.2014 по справі 922/1065/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 922/1065/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатулс", м. Харків до 1. Приватного підприємства "Промтранспоставка", м. Харків , 2. Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів", м. Керч про стягнення 38 803,99 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гоготов В.В., довіреність б/н від 01.02.2013 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатулс", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Промтранспоставка", м. Харків (1-го відповідача) та Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів", м. Керч (2-го відповідача), в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 38 400,00 грн. основного боргу, 75,75 грн. 3% річних та 328,24 грн. пені за договором №10-3/79 від 25.12.2012 р. та договором поруки б/н від 26.03.2013 р. Позивач також просить суд покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про уточнення позовних вимог вх.№13466 від 22.04.2014 р. просить суд стягнути з 2-го відповідача 38400,00грн. основного боргу та 328,24 грн. пені (за період з 26.02.2014 р. по 21.03.2014 р.), а також стягнути солідарно з відповідачів 75,75 грн. 3% річних (за період з 26.02.2014 р. по 21.03.2014 р.). При цьому позивач просить суд покласти витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. на 2-го відповідача.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про уточнення позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що дана заява за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову шляхом стягнення з 2-го відповідача 38 400,00 грн. основного боргу та 328,24 грн. пені за період з 26.02.2014 р. по 21.03.2014 р., а також солідарного стягнення з відповідачів 75,75 грн. 3% річних за період з 26.02.2014 р. по 21.03.2014 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що на момент подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог розгляд даної справи не розпочато по суті, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зміну предмету позову у даній справі.

Разом з цим, представник позивача подав до суду клопотання вх.№18558 від 03.06.2014 р. про долучення до матеріалів справи доказів надсилання на адресу 2-го відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів та копії про уточнення позовних вимог від 22.04.2014 р. вх.№13466. Надані докази долучено судом до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та витребуваних документів до суду не подав. Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.05.2014 р. було задоволено клопотання 1-го відповідача про розгляд справи по суті за наявними матеріалами без участі представника 1-го відповідача.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. було задоволено клопотання 2-го відповідача про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання до суду витребуваних судом доказів. Розгляд справи було відкладено до 03.06.2014 р.

Проте представник 2-го відповідача у судове засідання 03.06.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника 2-го відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

25 грудня 2012 року між позивачем (продавець) та 2-м відповідачем (покупець) було укладено договір № 10-3/79, за умовами якого позивач продає, а 2-й відповідач купляє товар на умовах даного договору в кількості згідно узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами договору.

Між сторонами було укладено специфікацію № 4 від 26.03.2013 р. у відповідності до якої 2-й відповідач зобов'язався сплатити вартість товару в сумі 38 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач на підставі довіреності № 416 від 18.04.2013 р. (а.с. 18) передав уповноваженому представникові 2-го відповідача Кожину О.В. товар на загальну суму 38 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 73 від 19.04.2013 р., підписаною уповноваженими представниками сторін і скріплена їх печатками (а.с. 17).

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.2. договору 2-й відповідач здійснює оплату шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок позивача. При цьому можливість відстрочки платежу здійснюється за домовленістю сторін в усній або письмовій формі.

З огляду на те, що 2-й відповідач свої зобовязання щодо 100% переоплати товару не виконав, але товар отримав, суд вважає за необхідне застосовувати до даних спірних правовідносин положення частині 1 статті 692 Цивільного кодексу України та визначати момент виникнення обовязку оплатити товар з моменту передачі товару (19.04.2013 р.).

ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" (2-й відповідач) товар та документи на товар отримав, але вартість товару не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що у 2-го відповідача на даний час існує заборгованість перед позивачем за договором № 10-3/79 від 25.12.2012 р. в розмірі 38 400,00 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми закону і той факт, що 2-й відповідач суму заборгованості не спростував, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з 2-го відповідача заборгованості в розмірі 38 400,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з 2-го відповідача 328,24 грн. пені за період з 26.02.2014 р. по 21.03.2014 р.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п.5.2. договору передбачено, що в разі прострочки оплати товару 2-й відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що нарахування пені в розмірі 328,24 грн. (а.с. 5) здійснено за видатковою накладною №73 від 19.04.2013 р. на суму 38 400,00 грн. за період з 26.02.2014 р. по 21.03.2014 р., тоді як вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати пеню, є період часу з 20.04.2013 р. по 18.10.2013 р.

За результатами проведеного судом розрахунку суд визначив, що за видатковою накладною №73 від 19.04.2013 р. сума пені за період з 20.04.2013 р. по 18.10.2013 р. дорівнює 2 663,80 грн.

При цьому позивач у наданому до суду розрахунку (а.с. 5) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 328,24 грн. З огляду на це, суд, не виходячи за визначені позивачем межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення пені у заявленому позивачем розмірі - 328,24 грн.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до солідарного стягнення з відповідачів 3% річних в розмірі 75,75 грн. за договором поруки №10-3/79 від 26.03.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2013 р. між позивачем (кредитор) та 1-м відповідачем (поручитель) було укладено договір поруки (а.с. 15-16), за умовами якого 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язку 2-го відповідача (боржника) щодо оплати вартості товару за договором № 10-3/79 від 25.12.2012 р., укладеного між позивачем та 2-м відповідачем, у тому числі узгоджену специфікацію № 4 від 26.03.2013 р. до договору № 10-3/79 від 25.12.2012 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки 1-й відповідач зобов'язався у разі порушення 2-м відповідачем (боржником) обов'язку за договором № 10-3/79 від 25.12.2012 р. та специфікації № 4 від 26.03.2013 р. до договору № 10-3/79 від 25.12.2012 р. самостійно виконати зазначений обов'язок 2-го відповідача (боржника) перед позивачем, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, на підставі письмової вимоги позивача в десятиденний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до п. 3.1. договору поруки надіслав на адресу 1-го відповідача вимогу від 21.03.2014 р. б/н (а.с. 75), в якій просив 1-го відповідача перерахувати на рахунок позивача 3% річних в розмірі 75,75 грн. Проте 1-й відповідач відповіді на вимогу не надав, 3% річних в розмірі 75,75 грн. на рахунок позивача не перерахував.

Згідно з п.5.1. договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за прострочення оплати товару позивачем за договором № 10-3/79 від 25.12.2012 р. у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми.

За умовами п. 4.1. договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання і скріплення печатками сторін (25.03.2013 р.) і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із вимогою до поручителя (1-го відповідача) лише 21.03.2014 р., тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання (19.10.2013 р.). Отже, порука за вказаним договором поруки є припиненою (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, норми закону та умови договору поруки, суд вважає позовні вимоги щодо солідарного стягнення з обох відповідачів 3% річних в розмірі 75,75 грн. неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим, суд вважає, що 3% річних в розмірі 75,75 грн. підлягають стягненню з 2-го відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на 2-го відповідача (ПАТ "Суднобудівний завод "Залів", м. Керч).

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 520-525, 526, 543, 546, 553, 554, 610-612, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (98310, м. Керч, вул. Танкістів, код ЄДРПОУ 14307251, п/р 260089139801 в філії КРУ АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 384889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатулс" (61106, м. Харків, вул. Миру, 78, кв. 62, код ЄДРПОУ 37092700, п/р 26009799960487 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", МФО 380838) 38 400,00 грн. основного боргу, 328,24 грн. пені, 75,75 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Промтранспоставка" (61204, м. Харків, пр. Перемоги, 76, кв. 360, код ЄДРПОУ 34330452, п/р 26007805770970 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатулс" (61106, м. Харків, вул. Миру, 78, кв. 62, код ЄДРПОУ 37092700, п/р 26009799960487 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", МФО 380838) 75,75 грн. 3% річних відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко