Рішення

від 06.06.2014 по справі 914/1365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2014 р. Справа № 914/1365/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», м. Миколаїв до відповідача:Фермерське господарство «СБС», с. Дешичі Старосамбірського району Львівської області про:стягнення 66355, 01 грн.

Суддя: Кітаєва С. Б.

Представники:

Позивача:не з'явився Відповідача:не з'явився

Заяви про відвід судді не надходили.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу до суду не поступали.

Суть спору :15.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1416 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (м. Миколаїв) до Фермерське господарство «СБС» (с. Дешичі, Старосамбірський район, Львівська область) про стягнення 66355, 01 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.05.2014р.

Ухвалою від 30.04.2014 року у справі суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання вих.№16/11 від 22 квітня 2014 року ( вх.№2165/14 від 28.04.2014р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06.05.2014р. позивачем надіслано при супровідному листі від 28.04.2014р. №28/04 (вх. №19381/14) довідку від 28.04.2014р. про підтвердження заборгованості та витяги-роздруківки з офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» на позивача та відповідача. Також повідомлено, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів. Крім того, позивач надіслав для огляду оригінали документів, зокрема: договір поставки № ЗР-16/13 від 13.02.2013р. з додатками на 8 аркушах (хоча в супровідному листі зазначено на 10 аркушах, про що складено акт канцелярією господарського суду від 06.05.2014р. № 278), видаткові накладні № 1429 від 07.05.2013р. на суму 16441 грн., № 1464 від 07.05.2013р. на суму 9512 грн.; № 1730 від 15.05.2013р. на суму 3200 грн., № 2856 від 07.06.2013р. на суму 45758 грн. № 4572 від 11.09.2013р. на суму 35998 грн. № 4992 від 09.10.2013р. на суму 8000 грн. та просить після огляду оригіналів документів повернути їх на адресу позивача.

У судове засідання 19.05.2014 року Позивач явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання від 12.05.2014р. №12/05/6 (вх.№21434/14 від 19.05.2014р.) в якому просить суд розглядати справу за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання 19.05.2014 р. явку повноважного представника не забезпечив, причин незабезпечення не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №19800/14 від 08.05.2014р., вимог ухвали суду про порушення провадження не виконав.

Ухвалою суду від 19.05.2014 р., з підстав наведених в ухвалі, розгляд справи було відкладено на 06.06.2014 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, із заявами (клопотаннями) до суду не звертався,- суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача та відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 13 лютого 2013 року, між Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (Позивач) та Фермерським господарством «СБС» (Відповідач) був укладений Договір поставки № ЗР-16/13(далі - Договір), оригінал Договору оглянуто в судовому засіданні, а копію долучено до матеріалів справи.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива) . Для Товару (ЗЗР. Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та /або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця (Відповідача) особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п. 2.3. Договору).

Умовами п. 3.1. Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Відповідно до умов Договору, додатків до нього та видаткових накладних, ТзОВ «Імперія-Агро» (Позивачем) передано, а ФГ «СБС» (Відповідачем) отримано Товар, на загальну суму 118909,00 грн.

Факт передачі Товару ТзОВ «Імперія-Агро» (Позивачем) та його отримання ФГ «СБС» (Відповідачем) підтверджується наступними документами:

видаткова накладна № 1429 від 07.05.2013 р. на суму 16441,00 грн.

видаткова накладна № 1464 від 07.05.2013 р. на суму 9512,00 грн.

видаткова накладна № 1730 від 15.05.2013 р. на суму 3200,00 грн.

видаткова накладна № 2856 від 07.06.2013 р. на суму 45758,00 грн.

видаткова накладна № 4572 від 11.09.2013 р. на суму 35998,00 грн.

видаткова накладна № 4992 від 09.10.2013 р. на суму 8000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору передбачено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

До Договору поставки № ЗР-16/13 від 13.02.2013 р. між сторонами, було підписано: додаток № 1 від 23.04.2013 р.; № 2 від 07.05.2013 р.; № 3 від 15.05.2013 р.; № 4 від 29.05.2013 р.; № 5 від 11.09.2013 р.; № 6 від 09.10.2013 р., відповідно до умов яких кінцевою датою оплати за поставлений товар є 15 жовтня 2013 року.

ФГ «СБС» (Відповідач) враховуючи умови договору та додатків до нього, взяв на себе зобов'язання перед ТзОВ «Імперія-Агро» Позивачем, провести оплату у строк до 15 жовтня 2013 року, проте до настання обумовленої дати, не розрахувався у повному обсязі, а сплатив лише 82911,00 грн., що підтверджується наступними документами: банківська виписка від 24.04.2013 р. на суму 1902,40 грн., банківська виписка від 05.09.2013 р. на суму 16441,00 грн., банківська виписка від 10.09.2013 р. на суму 3200,00 грн., банківська виписка від 08.10.2013 р. на суму 9512,00 грн., банківська виписка від 09.10.2013 р. на суму 13855,60 грн., банківська виписка від 10.10.2013 р. на суму 30000,00 грн., банківська виписка від 11.10.2013 р. на суму 8000,00 грн., таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача, становить 35998 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за отриманий товар не надав.

Згідно п. 7.1.1. Договору, за несвоєчасну оплату продукції Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення за період з 16.10.2013 р. по 03.04.2014 р., сума якої становить 2179,60 грн., а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу, сума якого складає 7199,60 грн.

Відповідно до п. 7.7. Договору, умовами якого передбачено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом З цього договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору, позивачем нараховано 36 % річних в сумі 6035,83 грн. за період з 16.10.2013 р. по 03.04.2014 р.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у відповідності до зазначених норм ЦК України, Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 16.10.2013 р. по 03.04.2014 р. на суму 542,78 грн.

Крім того, у відповідності до п. 3.3 та п. 3.4. Договору, Позивач просить стягнути з Відповідача 14399,20 грн. - суму дооціненої вартості неоплаченого товару.

Позивач просить вимоги про стягнення основного боргу, пені, 20% штрафу, 36% річних, інфляційні втрати та дооцінку вартості неоплаченого товару задоволити в повному обсязі.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, не спростував належними та допустимими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір №ЗР-16/13 від 13.02.2013 р. на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки №ЗР-16/13 від 13.02.2013р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, матеріали у справі, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №ЗР-16/13 від 13.02.2013р. Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відтак, вимога позивача про стягнення 35 998,00 коп. основного боргу підлягає до задоволення.

Позивачем також заявлено до стягнення 2179,60 грн. пені, яка нарахована за період: 16 жовтня 2013р.-03 квітня 2014 р. та 7199,60 грн. штрафу.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. договору поставки, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством з урахуванням даного договору.

Згідно п. п. 7.1.1. договору поставки, крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф в розмірі 20 % від суми несплаченого боргу.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивача законний, обґрунтований та підлягає задоволенню в розмірі 2179,60 грн.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.1. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України , - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Судом перевірено правильність нарахування штрафу та встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 35998,00 грн., 20 % з якої становить 7199,60 грн., тому дана вимога позивача заявлена законно, обґрунтовано та нарахована вірно, тому підлягає задоволенню у розмірі 7199,60 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6 035,83 грн. 36 % річних за період: 16.10.2013р. -03.04.2014р. та 542,78 грн. інфляційних втрат за той же період.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7. договору поставки, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України , сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Таким чином, сторонами в договорі поставки встановлено 36 % річних від простроченої суми.

Судом перевірено правильність нарахування 36 % річних та встановлено, що позивачем вірно розраховано заявлені позовні вимоги в частині стягнення 36 % річних від простроченої суми, тому дана вимога заявлена законно, обґрунтовано та підлягає задоволенню в розмірі 6035,83 грн.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що вимога позивача про стягнення 542,78 грн. інфляційних втрат є правильною та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 14 399,20 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України , грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно п. 2.4. договору поставки, у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору ( п.3.2). Відповідно до п.3.3, в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С = А1 : А2 * В, де С - сума належна до оплати; В- ціна товару на момент підписання додатку; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати (п. п. 3.2., 3.3. договору поставки).

Згідно п. 3.4. договору поставки, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з урахуванням п. 3.3. договору.

Додатками № 1, 2, 3,4 до договору поставки, сторонами погоджено, що на день їх укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8,2 грн. за 1 долар.

Позивачем визначено днем перерахування заборгованості за товар - день складення позовної заяви: 03.04.2014 р., що не порушує приписи п. 3.3. договору поставки.

Станом на 03.04.2014 р. середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України за 100 доларів США становив 1122,32 грн., що вбачається з Інтернет-ресурсу: www.bank.gov.ua , тобто з офіційного сайту Національного банку України.

Позивач в своєму розрахунку дооцінки вартості неоплаченого товару станом на 03.04.2014 р. застосовує мінімальний міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) в розмірі 11,45грн. за 1 дол., що виходить за межі середньозваженого курсу на міжбанківському валютному ринку України в цей день, який складав 11,22 грн. за 1 дол.

Таким чином, при перевірці розрахунку дооцінки вартості неоплаченого товару, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 399,20 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару підлягають до задоволення частково, в сумі 13319,26 грн. (розрахунок проведено за формулою :11,22/8.20=1,37х35998=49317,26-35998=13319,26 грн.).

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати заборгованості за договором поставки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44 , 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «СБС» (82021, Львівська область, Старосамбірський район, село Дешичі; код ЄДРПОУ 22384863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143, код ЄДРПОУ 35472893; адреса для листування :03038, м.Київ, вул.Ямська,28А) : 35998 (тридцять п'ять тисяч девятсот девяносто вісім) грн. 00 коп. основного боргу,13319,26 (тринадцять тисяч триста дев»ятнадцять) грн. 26 коп. дооцінки вартості неоплаченого товару, 6035 (шість тисяч тридцять п»ять) грн.83 коп.-36% річних, 542 (п»ятсот сорок дві) грн.78 коп. інфляційних втрат, 7199 (сім тисяч сто дев»яносто дев»ять) грн. 60 коп. штрафу, 2179 ( дві тисячі сто сімдесят дев»ять) грн. 60 коп. пені; 1797 (одна тисяча сімсот дев»яносто сім) грн. 27 коп.судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті - відмовити.

Повне рішення, враховуючи вихідні та святкові дні 07.06.14р., 08.06.14р.,09.06.14 р. складено 12.06.2014 р.

Суддя Кітаєва С.Б.