Ухвала

від 22.05.2014 по справі 826/17461/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/800/20204/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрем" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

у справі № 826/17461/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрем"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрем" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2013 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 скасовано прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ „Стіл Хоукс" за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та складено акт № 89/1/22-07-33736763 від 06.08.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002332207 від 20.08.2013, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 19680 грн.; № 0002342207 від 20.08.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість у розмірі 14994 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року на загальну суму 15744 грн., пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, пп. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування виключається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 14994 грн. за червень 2012 року.

Між позивачем та TOB „Стіл Хоукс" було укладено договір № 30/06 від 30.06.2011 про виготовлення продукції.

Позивачем було включено до податкового кредиту податку на додану вартість суму згідно податкових накладних, виписаних TOB „Стіл Хоукс" у розмірі 14944 грн., та складено акти прийому-передачі продукції.

Розрахунки проводились у безготівковій формі.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ „Стіл Хоукс" та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції первинні документи.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ „Компанія „Укрем" та ТОВ „Стіл Хоукс" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ „Стіл Хоукс".

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ „Стіл Хоукс" не досліджувалися у кримінальній справі N 1-567/12 пр.№1-59/13 по обвинуваченню ОСОБА_3 за статтею 205 Кримінального кодексу України.

А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані судом апеляційної інстанції як доказ безтоварності спірної господарської операції.

Що ж стосується посилання відповідача на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товару.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрем" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 826/17461/13-а слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2013 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрем" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 826/17461/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2013 у справі № 826/17461/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко