Постанова

від 10.06.2014 по справі 913/899/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 913/899/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю предстанвиків: Генеральної прокуратури України ТОВ "Будинок" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2014 року у справі№ 913/899/13 господарського суду Луганської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будинок" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: за участю:приватного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Оптиміст" Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області Свердловська міська рада Прокурора міста Луганська провизнання права власності В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 09 квітня 2013 року (суддя Ворожцов А.Г.) позов про визнання права власності на нежитлову будівлю гуртожитку № 4 з підвалом, яка розташована за адресою: м. Свердловськ, кв-л 50 років Жовтня, 8-а, інв. № 103000, площею 5741,6 кв.м, та зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області зареєструвати вказане право власності на спірне майно задоволено частково.

Визнано за позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок", м. Лутугине, право власності на нежитлову будівлю гуртожитку № 4 з підвалом, яка розташована за адресою: м. Свердловськ, кв-л 50 років Жовтня, 8-а, інв. № 103000, площею 5741,6 кв.м. У задоволенні вимоги про зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати вказане право власності на спірне майно відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. (судді: Мамченко Ю.А., Саврій В.А., Дужич С.П.) рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності.

В цій частині прийнято нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок", м. Лутугине Луганської області до Приватного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Оптиміст", м. Свердловськ Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області, м. Свердловськ про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю гуртожитку № 4 з підвалом, яка розташована за адресою: м. Свердловськ, кв-л 50 років Жовтня, 8-а, інв. № 103000, площею 5741,6 кв.м..

В решті рішення по справі залишити без змін.

Апеляційній господарський суд зазначив, що правила ч.2 ст.220 ЦК України не повинні поширюватися на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки за відсутності реєстрації такі правочини не є укладеними.

Зазначена позиція застосовується до договорів, які було підписано до 01.01.2013р. у зв'язку зі скасуванням з 01.01.2013р. положень про державну реєстрацію правочинів.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу підписано та виконано до 01.01.2013р., а тому він підлягав як нотаріальному посвідченню так і державній реєстрації.

З огляду на наведене, договір купівлі-продажу, на який посилається позивач як на підставу виникнення у нього права власності, є нікчемним, а тому не породжує жодних прав та обов'язків, у тому числі і права власності на об'єкт нерухомості.

Зазначена обставина унеможливлювала визнання права власності за позивачем навіть з посиланням на ту обставину, що позивач не зміг укласти нотаріальну угоду щодо спірного майна та зареєструвати її в державному реєстрі речових прав, оскільки нотаріусом було відмовлено у зв'язку з невідповідністю оціночної вартості майна, що була здійснена в процедурі ліквідації підприємства, та продажною ціною лота та відсутності будь-якої заборони чи обтяження на спірне майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

В обґрунтування вимог скарги скаржник доводить, що судом порушено норми процесуального права щодо належної особи, яка може звертатися до суду і повноваження прокурора щодо звернення до суду в інтересах держави, вважаючи, що прокурор не мав повноважень на звернення до суду в інтересах міської ради в даному спорі та не обгрунтував порушення інтересів держави; в порушення норм матеріального права судом не встановлено порушення інтересів держави, неправомірність правочину щодо спірного майна та порушення ним інтересів держави не встановлено, тому право власності на спірне майно набуте правомірно; суд неправильно застосував ст. 220 ЦК України, оскільки зазначеною нормою передбачено виконання сторонами договору при умові ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, тоді як в спірному випадку жодна із сторін не ухилялася від нотаріального посвідчення договору.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. № 05-05/577 у звязку з виходом з відпустки судді Овечкін В.Е. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л..

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.11.2011 постановою господарського суду Луганської області по справі №22/41б/2011 (12/82б) визнано банкрутом боржника - Приватне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Оптиміст", ідентифікаційний код 34263224, вул. Енгельса, 51 м. Свердловськ Луганської області та відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців.

24 грудня 2012 року філією "Луганський акційний центр" ПАТ ДАК "Національна мережа акційних центрів" проведено аукціон з продажу майна банкрута, ПП СП "Оптиміст", а саме спірного об'єкта нерухомості.

Позивача визнано переможцем.

24 грудня 2012 року між відповідачем в особі ліквідатора Сидоренко М.В. та позивачем підписано договір купівлі-продажу № 33, згідно з яким позивач придбав спірне майно.

31 грудня 2012 року між сторонами договору підписано акт прийому-передачі основних засобів, згідно з яким позивач прийняв у власність спірну нежитлову будівлю.

Позивач намагався укласти нотаріальну посвідчену угоду щодо спірного майна та зареєструвати її в державному реєстрі речових прав. Нотаріус відмовив у нотаріальному посвідченні угоди, так як, на його думку, продажна ціна лоту не відповідала оціночної вартості майна, яка була здійснена в процедурі ліквідації підприємства.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судова колегія вважає висновки апеляційного господарського суду такими, що відповідають нормам матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст.328 ЦК України)

Відповідно до приписів ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченому нотаріально дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У разі недодержання сторонам вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. ( ч.1 ст.220 ЦК України)

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. ( ч.2 ст.220 ЦК України)

Апеляційний господарський суд вірно зазначив, що правила ч.2 ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки за відсутності реєстрації такі правочини не є укладеними.

Зазначена позиція застосовується до договорів, які було підписано до 01.01.2013р. у зв'язку зі скасуванням з 01.01.2013р. положень про державну реєстрацію правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу підписано та виконано до 01.01.2013р., а тому він підлягав як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації.

Доказів, що рішенням суду у встановленому законом порядку зазначений договір було визнано дійсним і в подальшому він був зареєстрований, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, договір купівлі-продажу, як правова підстава на яку посилається позивач в обгрунтування виникнення у нього права власності, є нікчемним, а тому не породжує права власності на об'єкт нерухомості.

Щодо вимоги про зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати вказане право власності на спірне майно, то господарський суд правомірно відмовив у її задоволенні, оскільки позов пред'явлений лише до відповідача ПП "СП "Оптиміст", а суд не може зобов'язувати вчиняти будь-які дії особу, яка не є відповідачем по справі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. у справі № 913/899/13 господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун