Постанова

від 15.05.2014 по справі 826/3877/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 15 травня 2014 року                      № 826/3877/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Соколової О.А., розглянувши в порядку  письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві   провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №78226552201 встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» (далі – позивач, ТОВ «Лабурнум») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві  (далі – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №78226552201. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що  Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.10.2013 року №525/26-55-22-01/35197446 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані», прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №78226552201, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що  підлягає скасуванню. У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів. Керуючись ч.6   ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 86 КАС України   суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного. Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабурнум», зареєстровано як юридичну особу Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією від 15.06.2007 року №10701020000028624, ідентифікаційний код юридичної особи 35197446, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно довідки АА №643089 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності ТОВ «Лабурнум» за КВЕД відносяться роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Підприємство діє на підставі статуту. На час розгляду справи ТОВ «Лабурнум» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.12.2010 року (індивідуальний податковий номер 351974426555) (http://minrd.gov.ua). Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лабурнум» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерком Компані» за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року та складено акт перевірки від 18.10.2013 року №525/26-55-22-01/35197446. Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення: п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Лабурнум» завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість на загальну суму 270547 грн., в тому числі: в лютому 2013 року на суму 118010 грн., в березні 2013 року на суму 152537 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 270547 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №78226552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 405821,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 270547,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 135274,00 грн. Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог   статті 201   цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими   пунктом 201.11          статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на  встановлення  здійснення операцій між ТОВ «Лабурнум» та ТОВ «Інтерком Компані» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій. З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Лабурнум» та ТОВ «Інтерком Компані» укладено договір на виготовлення і розповсюдження поліграфічної продукції від 20.11.2012 року №б/н, відповідно до якого виготовлення і розповсюдження (розсилка) виконавцем (ТОВ «Інтерком Компані») поліграфічних матеріалів (продукції), надалі продукції згідно з макетами або вихідною інформацією для створення макетів, які надаються замовником (позивач), згідно з додатками до даного договору. (т.1 а.с.30) До даного договору позивачем до матеріалів справи надано додаток від 12.02.2013 року №2. (т.1 а.с.34) Також між сторонами підписано договір купівлі-продажу торгівельного обладнання від 23.01.2013 року №б/н, відповідно до якого продавець (ТОВ «Інтерком Компані») постачає (продає), а покупець (позивач) отримує (придбає) та оплачує торгівельне обладнання на умовах, що зазначені у чинному договорі та документах, що до нього додаються. (т.1 а.с.35) До даного договору надано додатки від 18.03.2013 року №3, від 25.02.2013 року №2, від 23.01.2013 року №1. (т.1 а.с.38-40) Вищевказані договір та додатки до договору підписані сторонами та скріплені печатками. На підтвердження виконання умов договору та отримання товару та послуг позивачем також надано до суду видаткові накладні від 28.03.2013 року №РН-0000072, від 27.02.2013 року №РН-0000046, від 06.02.2013 року №РН-0000030, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.03.2013 року №ОУ-0000381, акти приймання-передачі основних засобів від 31.03.2013 року №ВЭ-0000005, від 28.02.2013 року №ВЭ-0000004. (т.1 а.с.41-44, 135-140) На ім'я позивача спірним контрагентом ТОВ «Інтерком Компані» виписано податкові накладні від 27.02.2013 року №134, від 26.03.2013 року №170, від 27.03.2013 року №183, від 06.02.2013 року №25, з квитанціями підтвердження про прийняття цих податкових накладних податковим органом.(т.1. а.с.45-55) Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення від 08.04.2013 року №652, від 02.04.2013 року №598, від 26.03.2013 року №558, від 11.03.2013 року №458, від 06.02.2013 року №221. (т.1 а.с.56-60) В матеріалах справи наявні виписки з банку, де вбачається рух відповідних коштів на рахунок ТОВ «Інтерком Компані» за торгове обладнання згідно договору від 23.01.2013 року №б/н та за виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції згідно договору від 20.11.2012 року №б/н. Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів. До матеріалів справи надано перелік орендованих торгових площ, на яких позивач здійснює роздрібну торгівлю парфумерією та косметикою з використанням торгівельного обладнання  придбаного у ТОВ «Інтерком Компані» з долученням цих договорів до матеріалів справи, а саме: договір оренди від 01.12.2010 року №1/12, акт до нього від 01.12.2010 року та додаткову угоду від 12.12.2011 року. Строк дії цього договору до 31.12.2013 року (т.2 а.с.62-69) До того ж надано позивачем договір найму (оренди) транспортних засобів від 15.03.2011 року який діє протягом двох років, згідно з п.10.1 цього договору, що підтверджує виконання п.2.1 договору від 23.01.2013 року №б/н купівлі-продажу торгівельного обладнання , підписаних з ТОВ «Інтерком Компані». На виконання договору найму транспортного засобу сторонами підписано акт прийому-передачі від 15.03.2011 року. (т.2 а.с.60, 61) Окрім цього, позивач надав подорожні листи від 06.02.2013 року №324542, від 27.02.2013 року №324555, від 28.03.2013 року №324575. (т.2 а.с.70-72) Також позивачем надано свідоцтво №200074680 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтерком Компані», відповідно до якого спірний контрагент було зареєстровано як платник податку на додану вартість від 01.11.2012 року, індивідуальний податковий номер 382751810134. Доводи відповідача щодо анулювання свідоцтва 08.05.2013 року не береться до уваги, оскільки це вже пізніше спірних правовідносин, які досліджувались під час перевірки. Відповідачем  на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані», вказано на висновки акту ДПІ у Києво-Святошинському районі, яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій підприємства з контрагентом та порушення підприємством податкової дисципліни. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось. Окрім того, під час перевірки ТОВ «Інтерком Компані» податковим органом не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. До того ж, з наданого акту перевірки спірного конрагента ТОВ "Інтерком Компані" вбачається, що відповідно податкової звітності з податку на додану вартість за лютий-березень 2013 року встановлено наявність податкових зобов'язань ТОВ "Лабурнум". Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання. При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Лабурнум» та ТОВ «Інтерком Компані» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №78226552201 підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів з ТОВ «Інтерком Компані» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ   «Лабурнум». Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №78226552201 – задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві від 04.11.2013 року №78226552201. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» витрати по сплаті судового збору у розмірі 488 грн.00 коп. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                О.А. Соколова