Рішення

від 02.06.2014 по справі 909/256/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 р. Справа № 909/256/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк Олександри Вікторівни

при секретарі судового засідання Середюк І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія" Портал", вул. Паркова буд. 6, кв. 88, м. Івано-Франківськ, 76022

до відповідача: Кооперативу "Контакт", юридична адреса: вул.Ніни Вівчаренко, м.Галич, Івано-Франківська область, поштова адреса: вул.Шевченка, буд.10, м.Галич, Івано-Франківська область,77100.

про стягнення заборгованості в сумі 222540 грн 18 коп, з них 200086 грн 80 коп - основної заборгованості, 14955 грн 19 коп - пені, 7498 грн 19 коп - 3 % річних за договором №37 від 15.08.12

за участю представників сторін:

Від позивача представники не з'явилися.

Від відповідача: Шекета О.М.- представник, (довіреність №б/н від 08.04.14).

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернулося Приватне підприємство "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія "Портал" з позовом до Кооперативу "Контакт" про стягнення заборгованості в сумі 222540 грн 18 коп, з них 200086 грн 80 коп - основної заборгованості, 14955 грн 19 коп - пені, 7498 грн 19 коп - 3 % річних за договором №37 від 15.08.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.14 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.04.14.

08.04.14 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.14, а 15.05.14 оголошено перерву до 02.06.14, про що представники сторін повідомлялися під розписку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що кооператив "Контакт" є генпідрядником Галицької ЦРЛ з 2007 року, замовником будівництва є Департамент регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, який фінансує дане будівництво. Згідно укладеного між відповідачем та Департаментом договору підряду були включені роботи на монтаж ліфтового обладнання, а не на поставку обладнання в сумі 532758 грн 50 коп, які мав виконувати позивач у справі згідно договору №37.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що підстав для оплати за поставлене обладнання немає, оскільки позивачем не виконано умови договору №37 та не проведено монтаж ліфтів, а відповідно не підписано акти прийому- виконаних робіт, на підставі яких має проводитися оплата згідно договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив, що 15.08.12 між Кооперативом "Контакт" (надалі - замовник) і ПП "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія "Портал" (надалі-підрядник) укладено договір №37 від 15.08.12 на комплекс робіт по встановленню ліфтового обладнання, згідно п.1.1 якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе комплекс робіт по поставці, монтажу та пусконалогоджуванню пасажирських ліфтів в кількості 2 одиниці:

Ліфт №1 вантажопідйомністю 1125 кг на 6 зупинок, згідно специфікації;

Ліфт №2 вантажопідйомністю 400 кг на 6 зупинок, згідно специфікації, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи, сплатити підряднику вартість робіт на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1. даного договору загальна вартість робіт за цим договором становить 532758 грн 50 коп. в т.ч.:

Ліфт в/п 1125 грн на 6 зупинок - 241545 грн 83 коп;

Ліфт в/п 400 кг на 6 зупинок - 160752 грн 92 коп;

ПДВ 20% - 80459 грн 75 коп.

Загальна вартість обладнання з урахуванням ПДВ - 482758 грн 50 коп. (48300 Євро)

Вартість монтажно-пусконалагоджувальних робіт становить 50000 грн: Ліфт в/п 1125 грн на 6 зупинок - 25000 грн , ліфт в/п 400 кг на 6 зупинок- 25000 грн.

Згідно ч.4.1 розрахунки по даному договору здійснюються на умовах поетапної проплати замовником на розрахунковий рахунок підрядника по безготівковому розрахунку: 1-й етап - 20% вартості обладнання (п.2.1. Договору) протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору, на підставі рахунку підрядника;

2-й етап 80% вартості обладнання за два тижні до отримання обладнання, на підставі рахунку підрядника;

3-й етап - 50% вартості робіт за 5 днів до початку виконаних робіт, згідно рахунку підрядника;

4-й етап - остаточний розрахунок, згідно актів виконаних робіт, протягом 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт, з врахуванням передоплати.

Пунктом 6.2. договору №37 від 15.08.12 передбачено, що при порушенні строків проплати вартості обладнання та виконаних робіт понад терміни, вказані в п.4.1,4.2 даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення.

На виконання умов договору підрядник поставив замовнику ліфт пасажирський в/п 400 кг на шість зупинок вартістю 200086 грн 80 коп (видаткова накладна №41 від 24.12.12) та ліфт пасажирський в/п 1125 кг на шість зупинок вартістю 300650 грн 40 коп (видаткова накладна №42 від 24.12.12). Факт отримання вказаних ліфтів не заперечується відповідачем.

Відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався - здійснив часткову оплату на суму 300650 грн, внаслідок чого борг відповідача станом на день прийняття рішення становить 200086 грн 80 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем на юридичну адресу відповідача надіслано претензію №26 від 10.02.14, яка повернулася за закінченням терміну зберігання.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем товару, керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем нараховано 7498 грн 19 коп 3% річних за період з 11.12.12 по 11.03.13 та 14955 грн 19 коп пені за період з 11.12.12 по 10.06.13.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з договору №37 від 15.08.12 на комплекс робіт по встановленню ліфтового обладнання він за своєю суттю складається з двох правочинів: договору поставки та договору підряду. Виконання договору підряду (встановлення ліфтів) наступає тільки після виконання договору поставки, тобто оплати відповідача за поставлені ліфти.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.4.1 договору граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем товару встановлено за два тижні до отримання обладнання, на підставі рахунку підрядника. Матеріали справи не містять рахунку підрядника, тому положення ст.693 Цивільного кодексу не враховуються. Таким чином, в даному випадку слід застосувати приписи ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Тобто, строк оплати відповідача за поставлені ліфти слід рахувати з моменту поставки, а саме з 24.12.12.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. Посилання відповідача на порушення позивачем умов договору щодо монтажу ліфтів не береться судом до уваги, оскільки відповідачем порушено умови п.4.1 договору щодо оплати за поставлене обладнання (пасажирські ліфти), а тому у позивача не виник обов"язок на виконання другої частини договору по монтажу та пусконалагоджуванню пасажирських ліфтів в кількості 2 одинці.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 200086 грн 80 коп основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування: при порушенні строків проплати вартості обладнання та виконаних робіт понад терміни, вказані в п.4.1, 4.2 даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов"язання за кожен день такого прострочення ( п.6.2 договору).

Проте, враховуючи приписи ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України , згідно якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивачем зроблено розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 7498 грн 19 коп 3% річних за період з 11.12.12 по 11.03.13 та 14955 грн 19 коп пені за період з 11.12.12 по 10.06.13.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум та задоволено пеню та 3% річних частково, з врахуванням періоду прострочки з 25.12.12: пеню - на суму 14799 грн 59 коп., обмеживши її нарахування шестимісячним терміном у відповідності до ч.6ст.232 Господарського кодексу України, 3% річних - на суму 14799 грн 59 коп.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 32-36, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Кооперативу "Контакт", юридична адреса: вул.Ніни Вівчаренко, м.Галич, Івано-Франківська область, поштова адреса: вул.Шевченка, буд.10, м.Галич, Івано-Франківська область, (код 22176640) на користь Приватного підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія" Портал", вул.Паркова буд.6, кв.88, м. Івано-Франківськ, (код 33860532) - 222138 грн 59 коп (двісті двадцять дві тисячі сто тридцять вісім гривень 59 коп) заборгованості та 4442 грн 77 коп (чотири тисячі чотириста сорок дві гривні 77 коп) судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.14

Суддя Рочняк О. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"