Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/6492/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6492/14 02.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофарм»

до Товариства з обмеженою відповідністю «Фарма 100»

про стягнення 1 104 606,79 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Симоненко А.В.-директор;

Меліхова Ю.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1 033 476,95 грн. основного боргу, а також 71 129,84 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 було порушено провадження у справі №910/6492/14, розгляд справи було призначено на 16.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 розгляд справи відкладено до 02.06.2014.

В судовому засіданні 02.06.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача в частині стягнення 1 033 476,95 грн. основного боргу мотивована тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 06-2013 від 02.01.2013 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод) не було здійснено в обумовлений строк оплату на вказану суму поставленого за видатковими накладними товару. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем з посиланням п. 5.1 договору поставки № 06-2013 від 02.01.2013 заявлено до стягнення 71 129,84грн. пені.

Відповідач в судове засідання 02.06.2014 повторно представників не направив, причин неявки представника суд не повідомив про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , а неявка представників відповідача в судове засідання, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між позивачем - ТОВ «Агрофарм», як постачальником, та відповідачем - ТОВ «Фарма 100», як покупцем, укладено договір поставки товару № 06-2013 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов?язався поставити та передати у власність покупця готові лікарські засоби, засоби медичного призначення, біологічно активні добавки, дезінфікуючі засоби (далі - товар), передбачені договором, а покупець зобов?язався прийняти товар і своєчасно його оплачувати на умовах даного договору (п. 1.1), кількість, асортимент, ціна товару зазначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої заявки покупця (п. 1.4), право власності на товар переходить від постачальника покупцю в момент фактичного одержання товару останнім (п. 3.4), покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару у власність (п. 4.1), за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 5.1).

Також, сторонами договору № 06-2013 від 02.01.2013 було підписано та посвідчено печатками додаткову угоду № 1 від 01.01.2013 та № 2 від 01.03.2013, якими сторони узгодили розмір знижок на товар.

Відповідно до видаткових накладних до договору, а саме: № 334 від 17 квітня 2013 р. на суму 125 052,98, № 362 від 25 квітня 2013 р. на суму 162 103,68 грн., № 363 від 25 квітня 2013 р. на суму 2 580,00 грн., № 387 від 14 травня 2013 р. на суму 5 609,00 грн., № 392 від 14 травня 2013 р. на суму 107 125,72 грн., видаткова накладна № 396 від 15 травня 2013 р. на суму 2 335,76 грн., № 412 від 22 травня 2013 р. на суму 4 392,00 грн., № 417 від 22 травня 2013 р. на суму 110 245,69 грн., № 432 від 30 травня 2013 р. на суму 139 734,61 грн., № 435 від 30 травня 2013 р. на суму 6 763,00 грн., № 458 від 06 червня 2013 р. на суму 105 496,02 грн., № 460 від 06 червня 2013р. на суму 2 878,50 грн., № 474 від 12 червня 2013 р. на суму 59 567,37 грн., № 477 від 12 червня 2013 р. на суму 1 812,00 грн., № 503 від 20 червня 2013 р. на суму 8 147,00 грн., № 504 від 20 червня 2013 р. на суму 123 117,73 грн., № 545 від 05 липня 2013 р. на суму 7 160,00 грн., № 548 від 05 липня 2013р. на суму 169 190,71 грн., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін, позивачем по договору було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 1 143 311,77 грн.

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару згідно договору, а саме оплачено 109 834,82 грн.

Однак, як зазначав позивач у позовній заяві, заборгованість в сумі 1 033 476,95 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за договором - погашена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 1 143 311,77 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін видатковими накладними.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 4.1 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару у власність згідно видаткових накладних) поставлений товар загалом на суму 1 143 311,77 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 109 834,82 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 1 033 476,95 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобов?язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 1 033 476,95 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 033 476,95 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем з посиланням п. 5.1 договору поставки № 06-2013 від 02.01.2013 заявлено до стягнення 71 129,84грн. пені.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умов п. 4.1 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару у власність згідно видаткових накладних) поставлений товар загалом на суму 1 143 311,77 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 109 834,82 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 1 033 476,95 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612 Цивільного кодексу України, п. 5.1 договору є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені - є законною, обґрунтованою, проте такою, що підлягає задоволенню частково внаслідок здійснено судом перерахунку, за яким розмір пені складає 67 438,92 грн., а саме:

- за видатковою накладною № 334 від 17 квітня 2013 р. на суму 125 052,98 грн., заборгованість по якій складає 15 218,16 грн., за період прострочення з 17.06.2013 по 16.12.2013 розмір пені складає 1 015,66 грн.;

- за видатковою накладною № 362 від 25 квітня 2013 р. на суму 162 103,68 грн., за період прострочення з 25.06.2013 по 24.12.2013 розмір пені складає 10 783,23 грн.;

- за видатковою накладною № 363 від 25 квітня 2013 р. на суму 2 580,00 грн., за період прострочення з 25.06.2013 по 24.12.2013 розмір пені складає 171,62 грн.;

- за видатковою накладною № 387 від 14 травня 2013 р. на суму 5 609,00 грн., за період прострочення з 14.07.2013 по 13.01.2014 розмір пені складає 373,11 грн.;

- за видатковою накладною № 392 від 14 травня 2013 р. на суму 107 125,72 грн., за період прострочення з 14.07.2013 по 13.01.2014 розмір пені складає 7 108,45 грн.;

- за видатковою накладною № 396 від 15 травня 2013 р. на суму 2 335,76 грн., за період прострочення з 15.07.2013 по 14.01.2014 розмір пені складає 154,99 грн.;

- за видатковою накладною № 412 від 22 травня 2013 р. на суму 4 392,00 грн., за період прострочення з 22.07.2013 по 21.01.2014 розмір пені складає 290,47 грн.;

- за видатковою накладною № 417 від 22 травня 2013 р. на суму 110 245,69 грн., за період прострочення з 22.07.2013 по 21.01.2014 розмір пені складає 7 291,32 грн.;

- за видатковою накладною № 432 від 30 травня 2013 р. на суму 139 734,61 грн., за період прострочення з 30.07.2013 по 29.01.2014 розмір пені складає 9 211,00 грн.;

- за видатковою накладною № 435 від 30 травня 2013 р. на суму 6 763,00 грн., за період прострочення з 30.07.2013 по 29.01.2014 розмір пені складає 445,80 грн.;

- за видатковою накладною № 458 від 06 червня 2013 р. на суму 105 496,02 грн., за період прострочення з 06.08.2013 по 05.02.2014 розмір пені складає 6 933,83 грн.;

- за видатковою накладною № 460 від 06 червня 2013р. на суму 2 878,50 грн., за період прострочення з 06.08.2013 по 05.02.2014 розмір пені складає 189,19 грн.;

- за видатковою накладною № 474 від 12 червня 2013 р. на суму 59 567,37 грн., за період прострочення з 12.08.2013 по 11.02.2014 розмір пені складає 3 905,33 грн.;

- за видатковою накладною № 477 від 12 червня 2013 р. на суму 1 812,00 грн., за період прострочення з 12.08.2013 по 11.02.2014 розмір пені складає 118,80грн.;

- за видатковою накладною № 503 від 20 червня 2013 р. на суму 8 147,00 грн., за період прострочення з 20.08.2013 по 19.02.2014 розмір пені складає 553,91 грн.;

- за видатковою накладною № 504 від 20 червня 2013 р. на суму 123 117,73 грн., за період прострочення з 20.08.2013 по 19.02.2014 розмір пені складає 8 068,43 грн.;

- за видатковою накладною № 545 від 05 липня 2013 р. на суму 7 160,00 грн., за період прострочення з 04.09.2013 по 03.03.2014 розмір пені складає 461,57 грн.;

- за видатковою накладною № 548 від 05 липня 2013р. на суму 169 190,71 грн., за період прострочення з 04.09.2013 по 03.03.2014 розмір пені складає 10 907,01 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, одна частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 033 476,95 грн. основного боргу та 67 438,92 грн. пені. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Також, позивачем через канцелярію суду було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить відповідачу, а також на грошові кошти останнього.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самої заяви, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні. До того ж, суд враховує і те, що позивачем заявлено вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту зокрема на усе рухоме та нерухоме майно відповідача. Проте, рухоме та нерухоме майно відповідача не є предметом вказаного спору, а тому вжиття такого заходу забезпечення позову не пов?язано з предметом спору. З огляду на викладене, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню судом не підлягає.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно присудженої до стягнення суми. Судовий збір за подачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма 100» (код ЄДРПОУ 37146409; місцезнаходження: 04053 м.Київ, вул. Гоголівська, буд. 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофарм» (ЄДРПОУ 21626643, місцезнаходження: 08200 Київська обл., м. Ірпінь, вул.. Центральна, буд. 113-А) основний борг в розмірі 1 033 476 (один мільйон тридцять три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 95 коп., пеню - 67 438 (шістдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 92 коп., а також 22 019 (двадцять дві тисячі дев?ятнадцять) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 06.06.2014.

Суддя Спичак О.М.