Рішення

від 10.06.2014 по справі 911/1969/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. справа № 911/1969/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», Київська обл., м. Біла Церква

до Білоцерківської гімназії №5 Білоцерківської міської ради Київської області, Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 107 078,45 гривень

за участю представників:

від позивача: Колесник Т.А. (довіреність №166 від 30.12.2013р.)

від відповідача: Батенко Т.О. (довіреність б/н б/д)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.05.2014 Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі-КП «Білоцерківтепломережа»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської гімназії №5 Білоцерківської міської ради Київської області (далі-відповідач) про стягнення 107 078,45 грн., з яких: 92 046,89 грн. заборгованості за договором №690 від 04.01.2013, 8 862,83 грн. пені, 1 906,09 грн. 3% річних та 4 262,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти вимоги про стягнення 92 046,89 грн. заборгованості за договором №690 від 04.01.2013 заперечив з огляду на сплату вказаної заборгованості 26.05.2014, а розмір решти заявлених позовних вимог просив суд зменшити на 100% з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2014 порушено провадження у справі №911/1969/14 та призначено справу до розгляду на 10.06.2014.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 між КП «Білоцерківтепломережа» (далі-теплопостачальна організація) та Білоцерківською гімназією №5 Білоцерківської міської ради Київської області (далі-замовник/споживач) було укладено договір про закупівлю за державні кошти №690 (далі-договір), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язалась постачати замовнику (споживачу) послуги з опалення та підігріву холодної води, а замовник зобов'язався прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити послуги за тарифами, встановленими органом місцевого самоврядування.

Договір набирає чинності з 01.01.2013 і діє до 31.12.2013. (п. 10.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом, зокрема, жовтня-грудня 2013 року позивачем були надані відповідачу послуги з опалення та підігріву холодної води загальною вартістю 202 730,05 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води:

- №690/13/10 на суму 65 732,14 грн.,

- №690/13/11 на суму 41 074,03 грн.,

- №690/13/12 на суму 95 923,88 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 110 683,17 грн., внаслідок чого за ним утворилось 92 046,89 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 110 683,17 грн. за договором підтверджується наданими суду копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача за спірний період.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 92 046,89 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за грудень 2013 року згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що провадження у даній справі в частині заявленої позовної вимоги підлягає припиненню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 275, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки послуг.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води №690/13/12, №690/13/11, №690/13/10 за договором без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості наданих послуг свідчить про прийняття відповідачем таких послуг та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо їх оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 4.3 договору, до 05.11.2013, 05.12.2013 та 05.01.2014 відповідно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, в процесі розгляду даної справи відповідачем було надано суду платіжне доручення №101 від 22.05.2014, зі змісту якого слідує, що відповідачем було сплачено позивачу 201 531,59 грн., в тому числі 92 046,89 грн. за грудень 2013 за спірним договором, у той час, як вказана сума заборгованості є предметом розгляду спору у даній справі. У відповідності до відбитку Білоцерківського відділення Державної казначейської служби №17, вказане платіжне доручення було проведено банком 26.05.2014.

У відповідності до п. 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання суду доказів щодо помилковості у призначенні платежу при перерахуванні зазначених коштів та/або підставності зарахування вказаних коштів в рахунок інших грошових зобов'язань відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг за грудень 2013 року згідно договору виконані у повному обсязі 26.05.2014. Проведення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем за надані протягом спірного періоду послуги було визнано також представниками сторін в судовому засіданні.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати вартості наданих за грудень 2013 року послуг виконав у повному обсязі в день порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з останнього 92 046,89 грн. заборгованості за грудень 2013 року згідно договору в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 8 862,83 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 06.11.2013 по 26.12.2013 на 65 732,14 грн. заборгованості за жовтень 2013,

з 27.12.2013 по 29.12.2013 на 62 812,00 грн. заборгованості за жовтень 2013,

з 30.12.2013 по 25.02.2014 на 58 935,00 грн. заборгованості за жовтень 2013,

з 06.12.2013 по 25.02.2014 на 41 074,03 грн. заборгованості за листопад 2013,

з 06.01.2014 по 25.02.2014 на 95 923,88 грн. заборгованості за грудень 2013,

з 26.02.2014 по 23.05.2014 на 92 046,89 грн. заборгованості за грудень 2013.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води замовник (споживач) сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки порядок обрахунку пені, заявленої позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а її розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8 862,83 грн. пені є обґрунтованою.

Водночас, у відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Так, у наданих суду поясненнях, відповідач посилається на те, що виникнення заборгованості за договором зумовлено обмеженим бюджетним фінансуванням господарської діяльності відповідача, як бюджетної неприбуткової установи, що фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. При цьому, відповідачем вчиняються дії спрямовані на належне виконання своїх договірних зобов'язань в межах наданих асигнувань, що підтверджується випискою з поточного рахунку останнього, відповідно до якої 21.05.2014 відповідачем було отримано 201 531,59 грн. у якості фінансування згідно розподілу №294 від 19.05.2014, які вже 26.05.2014 були перераховані позивачу в рахунок оплати вартості наданих послуг за договором згідно платіжного доручення №101 від 22.05.2014.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, дослідивши докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, а також беручи до уваги те, що споживачами послуг з опалення та підігріву холодної води, наданих відповідачу є працівники та учні навчального закладу, у той час, як головним завданням відповідача є забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90% до 886,29 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.09.2013 у справі №906/302/13-г та від 16.09.2013 у справі №904/1622/13-г.

Крім того, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 1 906,09 грн. 3% річних та 4 262,64 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 06.11.2013 по 26.12.2013 на 65 732,14 грн. заборгованості за жовтень 2013,

з 27.12.2013 по 29.12.2013 на 62 812,00 грн. заборгованості за жовтень 2013,

з 30.12.2013 по 25.02.2014 на 58 935,00 грн. заборгованості за жовтень 2013,

з 06.12.2013 по 25.02.2014 на 41 074,03 грн. заборгованості за листопад 2013,

з 06.01.2014 по 25.02.2014 на 95 923,88 грн. заборгованості за грудень 2013,

з 26.02.2014 по 23.05.2014 на 92 046,89 грн. заборгованості за грудень 2013.

Статтею ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки порядок обрахунку 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 906,09 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 11 069,45 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 262,64 грн. грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Клопотання ж відповідача про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З системного аналізу ст. 625 ЦК України слідує, що передбачене вказаною нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, інфляційні втрати та проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155.

З огляду наведеного, а також враховуючи те, що ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України унормовано право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також пропорційно розміру заборгованості, яка існувала до моменту порушення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Білоцерківської гімназії №5 Білоцерківської міської ради Київської області 92 046,89 грн. заборгованості припинити.

3. Стягнути з Білоцерківської гімназії №5 Білоцерківської міської ради Київської області (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гетьманська, 25, ідентифікаційний код 26147924) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 29 коп. пені, 1 906 (одну тисячу дев'ятсот шість) грн. 09 коп. 3% річних, 4 257 (чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 64 коп. інфляційних втрат та 2 141 (дві тисячі сто сорок одну) грн. 57 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.06.2014.

Суддя В.А. Ярема