Постанова

від 26.05.2014 по справі 810/2741/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року 810/2741/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісьтю "Спецтехавіаресурс"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехавіаресурс» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

від 17.01.2014 № 0000112201, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 138307,00 грн., з яких: 126439,00 грн. - за основним платежем; 11868,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.01.2014 № 0000172201, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 206859,00 грн., з яких: 165486,00 грн. - за основним платежем; 41373,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.01.2014 № 0000182201, згідно з яким позивачу зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 807,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни за надані автотранспортні послуги та придбаний товар, а також формування валових витрат за рахунок сум, сплачених контрагентам в оплату за вказані послуги та товар, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Податковий орган стверджує, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Крім того, податковим органом виявлено розбіжності між задекларованими сумами податкових зобов'язань позивача та сумами податкового кредиту. Податковий орган стверджує, що позивач не включив до складу податкових зобов'язань певну суму ПДВ, яка підтверджується виданою ним податковою накладною, тому це призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму виявленої розбіжності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними: угоди мали реальний характер - послуги та товар контрагентами поставлено позивачу в повному обсязі й ним оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. З приводу виявленої розбіжності позивач пояснив, що податковий орган невірно з'ясував обставини справи та зробив помилкові висновки про заниження податкового зобов'язання, адже розбіжність пояснюється анулюванням виданої позивачем податкової накладної з тих причин, що угоду з контрагентом було розірвано. Таким чином, податкове зобов'язання з податку на додану вартість не було задеклароване, оскільки господарська операція не відбулась, а податкова накладна була анульована. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом безпідставно і незаконно, тому просив суд їх скасувати.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно і підстави для їх скасування відсутні. У судове засідання представник відповідача не з'явився, просив суд розглядати справу за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехавіаресурс» є юридичною особою, що зареєстрована 28.10.2011 Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: знесення; підготовчі роботи на будівельному майданчику; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; надання в оренду будівельних машин і устаткування; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

У грудні 2013 року посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.10.2011 по 30.09.2013, валютного та іншого законодавства за період з 31.10.2011 по 30.09.2013 (акт перевірки від 27.12.2013 №1546/10-08-22-01/37868268).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 126439,00 грн., в тому числі по періодам: за 2-4 квартали 2011 року - на суму 78967,00 грн. (за 4 квартал 2011 року - на суму 78967,00 грн.); за півріччя 2013 року - на суму 47472,00 грн. (за 2 квартал 2013 року - на суму 47472,00 грн.); за 3 квартали 2013 року - на суму 47472,00 грн. (за 3 квартал 2013 року - на суму 0,00 грн.);

пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 165 486,00 грн., у тому числі по періодам: за січень 2012 року - на суму 68667,00 грн.; за червень 2012 року - на суму 44722,00 грн.; за грудень 2012 року - на суму 2933,00 грн.; за липень 2013 року - на суму 582,00 грн.; за серпень 2013 року - на суму 48582,00 грн.; а також завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ (ряд. 24) на загальну суму 807,00 грн., у тому числі по періодам: за вересень 2013 року - на суму 807,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу ґрунтуються на припущенні, що за договором про надання автотранспортних послуг (підряду) від 01.12.2011 № Б / Н124, укладеним між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвертел», і договором поставки від 01.05.2013 №1-00000001, укладеним між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна», господарські операції не проводились, вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного придбання товарів та послуг, а договори укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такі висновки посадові особи відповідача зробили на підставі даних, що містяться в актах перевірок інших платників податків, які перебували у господарських відносинах з вказаними контрагентами, де посадові особи інших податкових органів робили свої суб'єктивні висновки щодо наявності «ознак фіктивності» господарських операцій, які ними перевірялися.

Так, акт перевірки позивача містить цитати з іншого акта від 04.05.2012 №220/3-22-30- 34664691, складеного посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, про неможливість проведення зустрічної звірки іншого платника податків - ТОВ «Кімната Мрій» (код за ЄДРПОУ 37559939), де по відношенню до ТОВ «Кімната Мрій» містяться відомості, що «…на підприємство надіслано запит щодо надання документальних пояснень №1742/10/22-3007 від 20.04.2012. Підприємством не було надано підтверджуючих документів… Від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва отримано висновок службовою запискою від 26.03.2012 №67/26-1/52 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімната Мрій» за період з січня 2011 року по березень 2012 року… При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, що згідно висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімната Мрій» …»

Акт перевірки позивача містить також цитати з акта від 16.10.13 №1354/2201, складеного посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» (ЄДРПОУ 36176076), де по відношенню до ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» містяться відомості, що «…станом на дату складання акта перевірки стан платника - 9, направлено повідомлення про вiдсутнiсть за місцезнаходженням. Враховуючи те, що у ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» не є господарською діяльністю підприємства.»

За результатами перевірки Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято три податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 17.01.2014 №0000112201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 138307,00 грн., з яких: 126439,00 грн. - за основним платежем; 11868,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

від 17.01.2014 № 0000172201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 206859,00 грн., з яких:165486,00 грн. - за основним платежем; 41373,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

від 17.01.2014 № 0000182201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 807,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суд, на підставі зібраних по справі доказів, встановив наступне.

У 2011 році позивач за замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-сервіс» надавав послуги з перевезення ґрунту автомобілями - самоскидами під час будівництва автомобільної дороги Донецьк-Запоріжжя.

Так, у листопаді 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-сервіс» (замовник) і позивачем (виконавець) було укладено договір про надання автотранспортних послуг від 01.11.2011 № ДГ-0000003, згідно з яким позивач зобов'язувався надати замовникові послуги з перевезення вантажів автомобілями - самоскидами, а замовник зобов'язувався прийняти й оплатити ці послуги. Згідно з умовами вказаного договору позивач для надання транспортних послуг мав право самостійно, без погодження із замовником, залучати інших перевізників (пункт 3.3 Договору).

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, з метою дотримання договірних зобов'язань за вказаним договором позивач для перевезення ґрунту залучив субпідрядника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільвертел».

У зв'язку з цим у грудні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» (виконавець) було укладено договір про надання автотранспортних послуг (підряду) від 01.12.2011 № Б/Н 124, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати послуги автосамоскидів, а позивач прийняти і оплатити ці послуги. Вартість послуг визначалась сторонами згідно з тарифами, наведеними у договорі, за тонно-кілометр з урахуванням паливно-мастильних матеріалів.

На виконання умов вказаного договору в період з 01.12.2011 по 23.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» здійснило перевезення ґрунту вантажними автомобілями - самоскидами на загальну суму 411999,98 грн., у тому числі ПДВ - 68666,66 грн.

На підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором позивач представив суду копії товарно-транспортних накладних; реєстр товарно-транспортних накладних, що містить відомості про дату перевезення, марку і номер автомобіля, прізвище водія, відстань, вагу вантажу та вартість послуг; узагальнений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2011 № ОУ-301232 на суму 411999,98 грн., в тому числі ПДВ - 68666,66 грн.

Як убачається з товарно-транспортних накладних, перевезення здійснювались вантажним самоскидом Mersedec за маршрутом а/д Донецьк-Запоріжжя, вид пакування - навал. У середньому перевозилось по 600 тонн ґрунту за 20 ходок упродовж дня (дати перевезень: 01.12.2011, 02.12.2011, 07.12.2011, 09.12.2011, 10.12.2011, 11.12.2011, 12.12.2011, 13.12.2011, 14.12.2011, 15.12.2011, 16.12.2011, 17.12.2011, 18.12.2011, 19.12.2011, 20.12.2011, 21.12.2011, 22.12.2011, 23.12.2011, всього 18 днів).

В оплату за надані транспортні послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» кошти на загальну суму 411999,98 грн., у тому числі ПДВ - 68666,66 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача, що міститься у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» дві податкові накладні на загальну суму 412000,00 грн., у тому числі ПДВ - 68666,66 грн., а саме: від 30.12.2011 № 587 на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; від 30.12.2011 № 588 на суму 211999,98 грн., у тому числі ПДВ - 35333,33 грн.

Згідно з даними акта перевірки, витрати на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» позивач включив до складу валових витрат у відповідному звітному (податковому) періоді, відобразив у податкових деклараціях, а суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвертел», включив до складу податкового кредиту за грудень 2011 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільвертел» є юридичною особою, що зареєстрована 03.11.2009 (номер запису в ЄДР: 1 070 102 0000 037945); стан юридичної особи - зареєстрована; відомості щодо відсутності за місцезнаходженням, перебування у стані припинення - відсутні; основний вид діяльності - будівництво будівель.

Згідно з даними акта перевірки та даних акта перевірки та інших документів, досліджених під час судового розгляду, встановлено, що податковий орган не виявив і не відобразив жодних порушень у фінансово-господарських документах позивача, а податкові повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на опосередкованих даних одержаних від інших податкових органів, які стосуються аналізу податкової звітності інших платників податків, а саме контрагентів постачальника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвертел».

У травні 2013 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.05.2013 №1-00000001, згідно з яким постачальник зобов'язувався здійснити поставку піску річкового за ціною 23,00 грн. за метричну тонну (з ПДВ), а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вказаного договору упродовж травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» здійснило поставку піску річкового на користь позивача у кількості 13035,38 тонн на загальну суму 299822,02 грн., у тому числі ПДВ - 49970,00 грн.

На підтвердження факту поставки піску позивач представ суду копії 14 видаткових накладних на загальну суму 299822,02 грн., у тому числі ПДВ - 49970,00 грн.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що перевезення товару здійснювалось силами позивача. На підтвердження факту перевезення річкового піску на підставі вказаного договору позивач представив суду докази наявності в нього відповідних транспортних засобів - автомобілів самоскидів, які перебувають у платному користуванні позивача на підставі договорів оперативного лізингу та фінансового лізингу (лізингодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг»), а також копії подорожніх листів, якими оформлювалось перевезення піску.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» кошти в загальній сумі 299822,02 грн., у тому числі ПДВ - 49970,34 грн. (платежі здійснювались поетапно платіжними дорученнями від 19.06.2013 - на суму 35000,00 грн., від 20.06.2013 - на суму 50000,00 грн., від 27.06.2013 - на суму 30000,00 грн., від 02.07.2013 - на суму 30000, 00 грн., від 10.09.2013 - на суму 154822,02 грн., у тому числі ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується дослідженою у судовому засіданні випискою по банківському рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями упродовж травня 2013 року позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» чотирнадцять податкових накладних на загальну суму 299822,02 грн., у тому числі ПДВ - 49970,00 грн.

Згідно з даними акта перевірки, витрати на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» позивач включив до складу валових витрат у відповідному звітному (податковому) періоді, відобразив у податкових деклараціях, а суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна», включив до складу податкового кредиту за травень 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» є юридичною особою, що зареєстрована 02.10.2008 (номер запису: 1 074 102 0000 031513); стан юридичної особи - зареєстрована; відомості щодо відсутності за місцезнаходженням, перебування у стані припинення - відсутні; основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентів ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача та з'ясування економічної суті господарських операцій, а на неперевірених висновках посадових осіб іншого податкового органу відносно інших платників податків.

Стосовно виявленої податковим органом розбіжності між задекларованими сумами податкових зобов'язань позивача та задекларованими сумами податкового кредиту по операціям з Приватним підприємством «Капітал-Гарант» у червні 2012 року на суму 44722,22 грн. суд встановив наступне.

Згідно з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (вх. № 9040980950 від 17.07.2012) у розділі І «Податкові зобов'язання» позивача відображено суму ПДВ по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Капітал-Гарант» - 52052,96 грн. Водночас, у додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» до вказаної декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (вх. № 9040980950 від 17.07.2012) у Розділі I «Коригування податкових зобов'язань» відображено операцію з коригування суми ПДВ по по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Капітал-Гарант» шляхом зменшення податкових зобов'язань на суму (- 44722,22 грн.)

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд встановив, що у червні 2012 року між позивачем (виконавець) і Приватним підприємством «Капітал-Гарант» (замовник) укладено договір про надання послуг від 02.04.2012 № 02/04-12, згідно з яким позивач зобов'язувався на замовлення позивача надавати послуги з навантаження і транспортування скального ґрунту з використанням будівельної техніки, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги за встановленими розцінками.

У червні 2012 року Приватне підприємство «Капітал-Гарант» замовило позивачу послуги з навантаження та транспортування скального ґрунту на суму 268333, 41 грн. у т.ч. ПДВ - 44722,22 грн., у зв'язку з чим позивач виставив замовнику рахунок на оплату і видав податкову накладну від 30.06.2012 № 7 на суму 268333, 41 грн. у т.ч. ПДВ - 44722,22 грн.

Однак у подальшому Приватне підприємство «Капітал-Гарант» відмовилось від послуг позивача, в зв'язку з чим рахунок на оплату послуг і податкова накладна від 30.06.2012 № 7 на суму 268333, 41 грн. у т.ч. ПДВ - 44722,22 грн. були анульовані.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію розрахунку від 30.06.2012 № 14 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.06.2012 № 7 за договором від 02.04.2012 № 07/04-12. Вказаний розрахунок підписано уповноваженими особами позивача та ПП «Капітал-Гарант».

Судом також встановлено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року податкова накладна за № 7 від 30.06.2012 на суму 268333, 41 грн. у т.ч. ПДВ - 44722,22 грн., що видавалась Приватному підприємству «Капітал-Гарант», не відображена.

У податковій декларації позивача за червень 2012 року від 17.07.2012 з податку на додану вартість позивача в рядку 8 «Коригування податкових зобов'язань» відображено коригування - зменшення податкових зобов'язань на суму 44722,22 грн.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2012 року шляхом зменшення їх показника на суму 44722,22 грн. вчинено позивачем правомірно, операція належним чином відображена у податковій звітності. Вказані обставини не були взяті до уваги податковим органом під час проведення перевірки, що призвело до прийняття безпідставного і незаконного податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 № 0000172201 в частині оцінки цих операцій.

З приводу висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ за вересень 2013 року на суму 807,00 грн., та обставин прийняття податкового повідомлення-рішення №0000182201 від 17.01.2014, суд встановив наступне.

Не зважаючи на вимоги суду щодо надання доказів, викладені в ухвалі від 08.05.2014, податковий орган не надав жодних доказів в обґрунтування фактичних обставин та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000182201 від 17.01.2014 (щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 807,00 грн.)

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки від 27.12.2013 №1546/10-08-22-01/37868268 вбачається, що висновок про завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 807,00 грн. пов'язується з твердженнями про перевищення обсягів придбання товарів над обсягами реалізації у попередніх звітних (податкових) періодах. Однак, жодних обставин, які б свідчили про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у контексті тверджень про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, в акті не наведено, відсутні й посилання на первинні фінансово-господарські документи, на підставі аналізу яких такі висновки зроблено.

З метою документального підтвердження залишку суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 807,00 грн. у вказаних вище періодах, позивач надав суду такі докази: копію довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування (Додаток № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013); копію податкової декларації за серпень 2013 року від 06.09.2013; копію податкової декларації за вересень 2013 року від 17.10.2013; копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року; копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 807,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних послуг, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаному контрагенту в оплату за надані послуги за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти виконання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акті виїзної перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання контрагентом транспортно-експедиційних послуг у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвертел», товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» є безпідставним.

Висновки податкового органу про неправомірне коригування позивачем показників податкових декларацій у зв'язку з виявленими розбіжностями, а також про завищення від'ємного значення податку на додану вартість також виявились безпідставними, адже не ґрунтуються на фактичних даних.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

У силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проте, як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за надані послуги (придбаний товар), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання послуг висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів /послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів /послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів /послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів /послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Якщо після постачання товарів /послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів /послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів /послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (пп. 192.1. ст. 192 ПК України).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються наявними у справі доказами.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме:

від 17.01.2014 № 0000112201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" визначено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 138307,00 грн., з яких: 126439,00 грн. - за основним платежем; 11868,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.01.2014 № 0000172201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" визначено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 206859,00 грн., з яких: 165486,00 грн. - за основним платежем; 41373,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.01.2014 № 0000182201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 807,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "02" червня 2014 р.