Постанова

від 10.06.2014 по справі 823/1393/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року справа № 823/1393/14

м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - Клименко А.І.(за довіреністю);

відповідача - ОСОБА_2 (за паспортом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Шполянського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Шполянський районний центр зайнятості (далі-позивач), в якому просить стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю з ОСОБА_2 (далі - відповідач) в сумі 23417 грн. 28 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення» під час перебування на обліку в Шполянському районному центрі зайнятості Черкаської області приховано факт реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності з 22.07.2003р., що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Відповідач проти заявленого адміністративного позову заперечувала, мотивуючи це тим, що на початку жовтня 2004 року вона припинила підприємницьку діяльність та відповідно знялася з обліку в Шполянській ОДПІ, про що останньою була видана довідка. Також відповідач стверджує, що вона подала заяву до державного реєстратора Шполянської райдержадміністрації про виключення її з реєстру фізичних осіб-підприємців, а тому вважає, що з листопада 2004 року не здійснювала підприємницьку діяльність та була знята з обліку. Виходячи з вищевикладеного, відповідач зазначає, що твердження позивача про незаконне отримання нею допомоги по безробіттю є хибними.

Заслухавши пояснення і доводи представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000р. (далі - Закон № 1533).

Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням, профілактичні заходи відповідно до статті 71 цього Закону.

Судом встановлено, що 28.12.2009р. та 12.01.2012р. ОСОБА_2 зверталася з заявами до Шполянського районного центру зайнятості Черкаської області про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в яких зазначала, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданих заяв ОСОБА_2 останній було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Як вбачається з довідки - розрахунку ОСОБА_2, перебуваючи на обліку у Шполянському центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю в періоди з 16.01.2010р. по 11.01.2011р. та з 12.01.2012р. по 05.01.2013р.

З пояснень представника позивача з'ясовано, що 18.01.2013р. від державного реєстратора Шполянської РДА електронним повідомленням надійшов лист, яким встановлено, що гр. ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 22 липня 2003р., а відомості про фізичну особу - підприємця включені до ЄДРПОУ лише з 22 грудня 2012 року. Після чого на запит центру зайнятості від державного реєстратора був отриманий витяг з ЄДРПОУ.

Згідно витягу з ЄДРПОУ від 04.03.2013р. за № 15999524, станом на 04.03.2013р. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 22.07.2003р.

З встановленими обставинами, відповідно до наказу № 56 від 11 березня 2013 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю» Шполянським районним центром зайнятості Черкаської області зобов'язано ОСОБА_2 повернути виплачені суми допомоги по безробіттю за період 16.01.2010р. по 11.01.2011р. та з 12.01.2012р. по 05.01.2013р. в розмірі 23417 грн. 28 коп.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-XII від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5067-XII) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Безробітним, в свою чергу, визначається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 5067-VI статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому статусу підприємця фізична особа позбавляється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (ч. 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003р.).

Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, як на момент звернень до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні допомоги по безробіттю, був зайнятою особою, адже запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутній, а отже ОСОБА_2 не мала права на реєстрацію в якості безробітної та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Крім того, відповідно до постанови Шполянського районного суду Черкаської області від 16.04.2013р. в адміністративній справі № 2а/710/32/2013 за позовом ОСОБА_2 до Шполянського районного центру зайнятості про визнання незаконним наказу Шполянського районного центру зайнятості Черкаської області № 56 від 11.03.2013р. «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю», у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014р. постанову залишено без змін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідальність застрахованих осіб за порушення порядку отримання статусу безробітного передбачена статтею 36 Закону № 1533, згідно якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.11, 14, 70, 71,89,94,159-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Шполянського районного центру зайнятості: 20603, Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Таранця, 18 (ідентифікаційний код 21368490) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 23417 (двадцять три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 28 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текс постанови виготовлено 12.06.2014р.