Рішення

від 04.06.2014 по справі 910/7118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7118/14 04.06.14

за позовом: Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ в особі Служби автоматики та зв'язку, м.Київ, ЄДРПОУ 03328770

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ», м.Київ, ЄДРПОУ 38185590

про стягнення 25 229,92 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Солодовнік В.С. - пров. юр-т

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Київпастранс», м.Київ в особі Служби автоматики та зв'язку, м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 24 985,54 грн. та 3% річних в сумі 244,38 грн.

Одночасно, представлений позивачем розрахунок 3% річних у вигляді довідки №313 від 30.04.2014р., як заява про збільшення позовних вимог, судом не приймається в силу наступного.

Відповідно до вказаної довідки Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Служби автоматики та зв'язку за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» за період з 14.05.2013р. до 30.04.2014р. було нараховано №% річних в розмірі 741,15 грн.

Тобто, позивачем здійснено розрахунок 3% річних за інший період, ніж той, що був заявлений у позові.

Частиною 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою ст.22 вказаного Кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Поза тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заява про збільшення позовних вимог, у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України не подана, відповідна вимога, у разі наміру її заявити, не здійснена, а відтак підстав для прийняття вказаної довідки суд не вбачає.

Наразі, в судовому засіданні 04.06.2014р. позивачем підтримані вимоги, зазначені у позові.

За таких обставин, господарський суд розглядає заявлені Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Служби автоматики та зв'язку у позовній заяві вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» умов договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг в частині здійснення оплати за вилучені дорогоцінні, чорні та кольорові метали, які були поставлені з брухтом та відходами виробництва у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 14.05.2014р., 04.06.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03680, м.Київ, Солом'янський район, вул.Радищева, 10.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 17.04.2014р. про порушення провадження та ухвалу від 14.05.2014р. про відкладення розгляду справи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як слідує з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 17.04.2014р. була повернута 26.05.2014р. на адресу господарського суду міста Києва з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом повідомлення відповідача про дату та час проведення судового засідання 04.06.2014р. є засвідчена копія реєстру відправки поштових відправлень по м.Києву від 19.05.2014р.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 14.05.2014р. та 04.06.2014р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» (виконавець) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (замовник) укладено договір №04/03/13 про надання послуг, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого замовник зобов'язується постачати брухт та відходи виробництва, що містять дорогоцінні, чорні та кольорові метали у відповідності до вимог, викладених в Положенні про порядок прийому і переробки відходів і брухту дорогоцінних металів і даного договору, а виконавець зобов'язується прийняти та сплатити брухт та відходи виробництва, що містять дорогоцінні, чорні та кольорові метали в порядку, вказаному у даному договорі.

Пунктом 9.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2013р.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є змішаним договором, який містить умови договору поставки та договору про надання послуг і відповідно підпадає під правове регулювання норм ст.ст.712, 901 Цивільного кодексу України та ст.ст.173-174 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №04/03/13 від 04.03.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.7.11 Інструкції «Про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння», затвердженої Наказом №84 від 06.04.1998р. Міністерства фінансів України, брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів перероблюються на власній виробничій базі суб'єкта або інших суб'єктів.

У п.7.12 вказаної Інструкції визначено, що брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів передаються до переробних підприємств на підставі договорів купівлі-продажу (реалізації) або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки, укладених у письмовій формі (далі - договір).

Частиною 3 п.7.20 зазначено вище Інструкції передбачено, що про фактичні результати приймання брухту та відходів з вмістом дорогоцінних металів складається відповідний акт приймання-передавання на відповідальне зберігання.

Відповідно до п.3.2 договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг виконавець приймає від замовника на його території сировину згідно супроводжувального опису. Прийомка оформлюється актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2013р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі на утилізацію обладнання, кабельно-проводової продукції та металобрухту, що містить кольорові та дорогоцінні метали, яким позивач здав, а відповідач прийняв партію сировини, що містить кольорові та дорогоцінні метали у повному обсязі згідно опису №1 від 12.03.2013р.

12.03.2013р. між контрагентами було підписано приймальний акт №1 та додаток №1 до нього, яким сторони підтвердили отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» від Комунального підприємства «Київпастранс» партії обладнання, кабельно-провідникової продукції та металобрухту, що за попередніми даними замовника містила кольорові та дорогоцінні метали.

Як встановлено судом, товар по видатковій накладній №131 від 12.03.2013р. відповідно до довіреності №1 від 12.03.2013р. був отриманий директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» Черногал Р.О.

У судовому засіданні 04.06.2014р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів. Ухвалами господарського від 17.04.2014р., 14.05.2014р. відповідача було зобов'язано надати (у разі наявності) письмові заперечення щодо отримання від позивача сировини за договором №04/03-13 від 04.03.2013р. про надання послуг.

Наразі, відповідачем факт отримання товару за видатковою накладною №131 від 12.03.2013р., приймальним актом №1 та додатком до нього заперечено не було.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем документи є належними доказами передачі продукції на утилізацію відповідачу в межах договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що виконавець надає послуги за цим договором з дня підписання договору та відповідних додатків.

Згідно з п.3.2 договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг виконавець визначає кількість дорогоцінних металів, які входять до складу обладнання, по фактичному вилученню за результатами переробки (утилізації) і надає акт переробки (утилізації) із зазначенням у ньому кількості вилучених дорогоцінних, чорних та кольорових металів.

Як слідує з матеріалів справи, 14.05.2013р. між позивачем та відповідачем за результатами переробки брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ», підписано паспорт №1 (акт виконаних робіт) брухту з вмістом дорогоцінних металів №1 на загальну суму 24 985,54 грн.

04.03.2013р. між сторонами було підписано протокол №1 узгодження договірної ціни на брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів (додаток №1 до договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг), яким сторони погодили ціни з урахуванням витрат на переробку, розбирання та сортування дорогоцінних металів.

Того ж дня, між позивачем та відповідачем було підписано протокол №2 від 04.03.2013р. узгодження договірної ціни на кольорові та чорні метали (додаток №2 до договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг), яким сторони визначили ціни з урахуванням витрат виконавця по переробці (утилізації) брухту чорних та кольорових металів.

Відповідно до п.п.2.2.3 п.2.3 вказаного правочину, виконавець зобов'язується сплатити замовнику вартість вилучених дорогоцінних, чорних та кольорових металів за цінами, вказаними у додатку №1 та додатку №2, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг визначено, що розрахунок за здану сировину виконується за результатами переробки всієї партії згідно акту переробки (утилізації), який виписує виконавець, з урахуванням затрат на переробку та проводиться не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання сировини за актом прийому-передачі.

Передбачені цим договором права та обов'язки замовника, у тому числі, проведення розрахунків, виконуються Службою автоматики та зв'язку Комунального підприємства «Київпастранс», яка є відокремленим підрозділом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі начальника Попова Віталія Миколайовича (п.8.1 договору №04/03/13 від 04.03.2013р. про надання послуг).

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати вартості вилучених дорогоцінних, чорних та кольорових металів, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання замовником виконавцю товару, а також здійснену переробку брухту та відходів зі вмістом дорогоцінних металів, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» від Комунального підприємства «Київпастранс» за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати вартості вилучених дорогоцінних, чорних та кольорових металів з переробленої партії товару за видатковою накладною №131 від 12.03.2013р., настав.

Проте, за поясненнями позивача, відповідачем не здійснено зазначену вище оплату на загальну суму 24 985,54 грн.

Наразі, ухвалами від 17.04.2014р., 14.05.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання грошових зобов'язань за договором.

Однак, як суд зазначав, вимоги вказаних ухвал відповідачем виконано не було. Належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати вартості вилучених дорогоцінних, чорних та кольорових металів за вказаним вище договором до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби автоматики та зв'язку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 244,38 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті, Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Служби автоматики та зв'язку нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних за період з 13.05.2013р. до 09.09.2013р.

Наразі, за висновками суду, позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» 3% річних у сумі 244,38 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби автоматики та зв'язку, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ», м.Київ про стягнення суми основного боргу в розмірі 24 985,54 грн. та 3% річних в сумі 244,38 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан ВДМ» (03680, м.Київ, Солом'янський район, вул.Радищева, буд.10, ЄДРПОУ 38185590 на користь Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби автоматики та зв'язку (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 37, ЄДРПОУ 03328770) 24 985,54 грн. основного боргу, 244,38 грн. 3% річних, а також 1 827 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.06.2014р.

Суддя М.О.Любченко