Рішення

від 02.06.2014 по справі 916/1290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2014 р.Справа № 916/1290/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлекс";

про стягнення 58 660,86 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Оляш О.Ю. - довіреність № 9 від 30.12.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлекс", згідно якої просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 32 892,00 грн., пеню за прострочення оплати заборгованості у сумі 25 768,86 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу брухту чорних металів (металобрухту) № 23-У-04 від 23.04.2013 року (а.с.8), укладеного між ним та відповідачем, в результаті чого у останнього виникла заборгованість по договору у розмірі 32 892,00 грн., на яку в подальшому у відповідності до умов договору було нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язань у сумі 25 768,86 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014 року було порушено провадження у справі № 916/1290/14 із призначенням її розгляду у судовому засіданні 12.05.2014 року.

У судове засідання 12.05.2014 року з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав обґрунтований розрахунок пені з урахуванням ст. 343 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (а.с.93-99).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та час розгляду судової справи шляхом направлення на його адресу ухвали про порушення провадження у справі від 07.04.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.86).

Ухвалою суду від 12.05.2014 року у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 02.06.2014 року.

02.06.2014 року у судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Щодо наданого розрахунку пені, погодився з необхідністю стягнення пені в межах шестимісячного строку, проте позовні вимоги не уточнив, при цьому, наполягав на застосуванні ставки пені, передбаченої договором, в межах заявленого періоду.

Представник відповідача повторно не з'явився у судове засідання, про яке був повідомлений належним чином шляхом відправлення на його адресу ухвали про відкладення розгляду справи від 12.05.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.104), про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був цілком обізнаний про розгляд справи, що підтверджується вище зазначеними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.86-104), суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металлекс" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 23-У-04 (а.с.8).

Згідно п. 1.1 договору, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця брухт чорних металів, в подальшому металобрухт. Покупець зобов'язується оплатити поставлений товар.

Відповідно до розділу 2, зокрема п. 2.1 договору, Покупець здійснює вивезення металобрухту своїм автотранспортом на склад, розташований за адресою: м. Ізмаїл, Одеська область, вул. Болградське шосе, 35.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що приймання металобрухту здійснюється шляхом зважування на автомобільних вагах Покупця на його складі, в присутності представників Продавця та Покупця та оформлюється приймально-здавальним актом, по одному примірнику для кожної сторони.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що на умовах даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю металобрухт, а Покупець прийняти металобрухт та оплатити його на умовах даного договору за ціною - 1 900,00 грн. за 1 тону. Покупець сплачує за металобрухт за фактом його постачання впродовж 10 банківських днів. Платня за поставлений брухт здійснюється у формі безготівкової платні на розрахунковий рахунок Продавця за рахунком-фактурою, виставленою останнім у відповідності до приймально-здавального акту за відрахуванням засмічення, яка визначається у залежності від виду металобрухту по ДСТУ 4121-2002 і складає від 3,0% до 6,0% основної ваги металобрухту.

Згідно п. 3.2 договору, у випадку зміни економічної ситуації можлива зміна цін на металобрухт. Всі зміни цін сторони зобов'язані узгоджувати заздалегідь, про що складається та підписується додатковою угодою, яка є не відмінною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, 01.05.2013 року сторонами було підписано доповнення до договору купівлі - продажу № 23-У-04 від 23.04.013 року (а.с.9), згідно яких пункт 3.1 договору позивач та відповідач виклали в такій редакції: на умовах даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю металобрухт, а Покупець прийняти металобрухт та оплатити його на умовах даного договору за ціною - 1 800,00 грн . за 1 тону.

Доповненнями до вказаного договору від 01.06.2013 року (а.с.10) сторони виклали п. 3.1 договору у наступній редакції: на умовах даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю металобрухт, а Покупець прийняти металобрухт та оплатити його на умовах даного договору за ціною - 1 600,00 грн . за 1 тону.

10.06.2013 року сторонами було підписано доповнення до договору купівлі-продажу № 23-У-04 від 23.04.013 року (а.с.11), якими пункт 3.1 договору було викладено у такій редакції: на умовах даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю металобрухт, а Покупець прийняти металобрухт та оплатити його на умовах даного договору за ціною - 1 500,00 грн. за 1 тону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором купівлі продажу № 23-У-04 від 23.04.2013 року та продав відповідачу брухт чорних металів на загальну суму 112 747,7 грн. , що підтверджується наявними в матеріалах справи приймально-здавальними актами, які підписані обома сторонами (а.с.13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67) та виставленими на оплату рахунками (а.с.14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68).

Однак, як слідує з наданих позивачем банківських виписок за 21.05.2013 року (а.с.69-71), за 27.09.2013 року (а.с.72-76), за 18.11.2013 року (а.с.77), за 26.11.2013 року (а.с.78-79), за 24.12.2013 року (а.с.80) та за 27.12.2013 року (а.с.81), оплату за поставлений товар відповідачем було здійснено частково, у розмірі 79 855,70 грн.

Таким чином, відповідач, отримавши товар згідно вказаних документів, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 32 892,00 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 32 892,00 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 768,86 грн .. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що за невиконання або виконання не належним чином обов'язків, які передбачені п. 3.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу . Винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України та цього договору.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу іне може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.93-99), який було зроблено позивачем у відповідності до вимог ст. 343 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вважає його обґрунтованим.

Однак, оскільки позивачем не було уточнено позовні вимоги з урахуванням вказаного розрахунку пені, здійсненого на виконання вимог ухвали суду у відповідності до вищезазначених приписів чинного законодавства, більш того представник останнього наполягав на застосуванні ставки пені, передбаченої договором в межах заявленого періоду, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги частково, а загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, становить 4 718,15 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, пов'язаних з непроведенням розрахунків поставлення металобрухту згідно договору, а часткову відмову у позові спричинила виключно необхідність перерахунку пені з дотриманням вимог ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та те, що до відшкодування заявлений мінімальний розмір судового збору, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металлекс» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, провулок Світлий, будинок, 7, код ЄДРПОУ 37743367) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) основну суму боргу у розмірі 32 892/тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дві/ грн. 00 коп., 4 718 /чотири тисячі сімсот вісімнадцять/ грн. 15 коп. пені та 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2014р.

Суддя Щавинська Ю.М.